01 вересня 2006 р. Справа № 13/171
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача: ОСОБА_1., приватний підприємець, ОСОБА_2., представник за довіреністю
відповідача: Габор Я.І., Гуменюк Н.О., представники за довіреністю
третьої особи: ОСОБА_3., приватний підприємець
розглянув справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хуст до Хустської міської ради, м. Хуст за участю приватного підприємця ОСОБА_3, м. Хуст як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсними рішень Хустської міської ради від 29.10.04 № НОМЕР_1 «Про затвердження проекту відведення та надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення п/п ОСОБА_3.», від 15.11.04 № НОМЕР_2«Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення пп. ОСОБА_3., від 22.04.05 № НОМЕР_3 «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення п/п ОСОБА_1.» (надалі -рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3)
Позивач звернувся з наведеними вимогами, оскільки вважає, що оспорювані рішення прийняті з порушенням приписів ст. 120 Земельного кодексу України та порушують його право на отримання земельної ділянки у розмірі пропорційному розміру частки придбаного ним цілісного майнового комплексу відповідно до договору купівлі-продажу від 9.12.02. Позивач на підставі згаданого договору набув у власність частину приміщень площею 2454,6 кв.м, що раніше належали ЗАТ «Хустський лісокомбінат» та розташовані у м. Хуст по АДРЕСА_1на земельній ділянці площею 1,159 га (згідно рішення Хустської міської ради від 21.04.99р. № НОМЕР_4 «Про видачу державного акту на право постійного користування землею ЗАТ фірмі «Хустський лісокомбінат»).
Позивач посилаючись на те, що ним придбано у власність 91,57 % майнового комплексу, виходячи з балансової вартості будівель розташованих на цій земельній ділянці та придбаних позивачем і приватним підприємцем ОСОБА_3. - третьою особою по даній справі - відповідно у сумах 329355 грн., 30310 грн. (за даними довідок продавців цих будівель - ліквідатора банкрута ЗАТ «Хустський лісокомбінат» та ЗАТ «Закарпатоптбакалія»), вважає, що має право на отримання частини земельної ділянки площею 1,0613 га, тобто у розмірі пропорційному розміру частки придбаного нерухомого майна.
Позивач вважає, що відповідачем порушено приписи ст. 120 Земельного кодексу України та майнові права позивача, оскільки оспорюваними рішеннями відповідач надав в оренду, а пізніше продав приватному підприємцю ОСОБА_3. частину даної земельної ділянки площею 0,3080 га (рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2відповідно від 29.10.04, 15.11.04), позивачеві ж оспорюваним рішенням № НОМЕР_3 від 22.04.05 відмовив у затвердженні проекту відведення частини цієї земельної ділянки площею 1,08 га.
З огляду на викладене та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи, представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач письмовим відзивом та його представники у ході судового розгляду заперечують проти позовних вимог, вважаючи оспорювані рішення такими, що прийняті відповідно до чинного законодавства та не порушують прав позивача, мотивуючи це наступним.
Відповідач вважає, що до спірних відносин не можуть застосовуватися приписи ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки за правилами цієї норми право кількох осіб на земельну ділянку пропорційно часткам цих осіб у вартості будівлі або споруди визначається при переході до них права власності на будівлю або споруду. У даному ж випадку, на думку відповідача, оскільки мова йде не про одну будівлю придбану кількома власниками, а про окремі самостійні будівлі та споруди, право власності на які набули за договорами купівлі-продажу позивач та третя особа, за кожною з цих будівель та споруд має бути закріплена земельна ділянка.
До того ж, відповідач вважає, що рішення № НОМЕР_4 від 21.04.99, на яке посилається позивач, ЗАТ «Хустським лісокомбінатом» не було реалізовано, оскільки останнім не було одержано державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не було також встановлено меж земельної ділянки в натурі, що унеможливлювало право користування цією земельною ділянкою за змістом ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1992р.
Спірна земельна ділянка розташована в м. Хуст, тому за змістом ст. 12 Земельного кодексу України віднесена до земель територіальної громади м. Хуст, виключне право розпорядження якими належить Хустській міській раді. Оспорювані рішення були прийняті відповідачем саме на виконання та в межах власних повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади м. Хуст за зверненнями позивача та третьої особи.
Надання в оренду, а згодом продаж приватному підприємцю ОСОБА_3. частини земельної ділянки площею 0,3080 га за оспорюваними рішеннями №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2від 29.10.04, 15.11.04 здійснено відповідно до розробленого та затвердженого проекту відведення земельної ділянки у зв»язку з придбанням розташованих на ній об'єктів нерухомості.
Відмова ж приватному підприємцю ОСОБА_1. у затвердженні проекту відведення частини земельної ділянки площею 1,0851 га за оспорюваним рішенням № НОМЕР_3 від 22.04.05 зумовлена недотриманням умов відведення визначених рішенням виконкому відповідача № НОМЕР_5 від 27.10.2004 щодо займаної площі. При цьому відповідачем не відмовлено позивачеві у наданні земельної ділянки для обслуговування викуплених будівель з огляду на п.п.2, 3 оспорюваного рішення № НОМЕР_3.
Крім того, відповідач заперечує проти надання позивачеві в користування частини земельної ділянки площею 1,0851 га, оскільки із загальної її площі 1,1 га - 0,0342 га належать на праві власності громадянам м. Хуст (гр.гр. ОСОБА_3та ОСОБА_4), а на 0,0688 га розташовані інші споруди, які не належать позивачеві (пожежний резервуар, трансформатор Хустського РЕМ, навіс), для забезпечення підходів до яких повинен бути встановлений сервітут.
Відповідач вважає, що з прийняттям оспорюваних рішень жодним чином не порушені права позивача, за відсутності ж порушень прав - відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних актів.
Третя особа у справі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний підприємець ОСОБА_3. - письмовим відзивом на позов та усними поясненнями у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, вважаючи оспорювані рішення такими, що прийняті у відповідності до приписів ст.ст. 12, 120, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, тому відсутні підстави визнавати їх недійсними.
Вважає, що добросовісно користується земельною ділянкою, наданою йому в оренду, а згодом -проданою йому на підставі оспорюваних рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, оскільки сплачував встановлену орендну плату, а згодом, сплативши до місцевого бюджету договірну вартість земельної ділянки - 165611,60 грн., натомість позивач фактично користуючись земельною ділянкою, на якій розташовані викуплені ним споруди, не сплачує жодних платежів.
У судовому засіданні з 10.08.06 оголошувалася перерва до 16.08.06, 1.09.06 за клопотанням представників сторін, а також для вивчення судом матеріалів справи та підготовки рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Хустською міською радою на підставі звернень учасників даного адміністративного позову - приватних підприємців ОСОБА_3. та ОСОБА_1. -про затвердження проектів відведення земельних ділянок у зв»язку з придбанням підприємцями за договорами купівлі-продажу об'єктів нерухомості розташованих на цих земельних ділянках в м. Хуст поАДРЕСА_1, прийнято оспорювані в межах даної справи рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3; а на підставі звернення приватного підприємця ОСОБА_3. про викуп наданої йому в оренду рішенням № НОМЕР_1 земельної ділянки, прийнято оспорюване рішення № НОМЕР_2.
Наведеними оспорюваними актами відповідач вирішив, зокрема, наступне:
- рішенням № НОМЕР_1 від 29.10.2004р. затверджено проект відведення земельної ділянки в м. Хуст по АДРЕСА_1загальною площею 0,3080 га п/п ОСОБА_3. для комерційного використання -обслуговування складських приміщень за рахунок земель комунальної власності (п.1), надано дану земельну ділянку п/п ОСОБА_3. в оренду з правом викупу терміном до 1 року (п.2);
- рішенням № НОМЕР_2 від 15.11.2004р. продано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення в м. Хуст по АДРЕСА_1загальною площею 0,3080 га п/п ОСОБА_3. за ціною 165611,60 грн.;
- рішенням № НОМЕР_3 від 22.04.2005р. відмовлено у затвердженні проекту відведення земельної ділянки в м. Хуст по АДРЕСА_1загальною площею 1,0851 га п/п ОСОБА_1. (п.1), зобов»язано п/п ОСОБА_1. привести проект відведення у відповідність до умов відведення, визначених рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради № НОМЕР_5 від 27.10.2004 (п.2); передбачено поновлений проект відведення розглянути на засіданні чергової сесії Хустської міської ради (п.3).
Підставою позовних вимог послугували ті обставини, що при прийнятті оспорюваних рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3 за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок третій особі та позивачеві Хустською міською радою, на думку позивача, не враховано, що наведені земельні ділянки є частинами земельної ділянки загальною площею 1,1 га, яка на праві постійного користування належала ЗАТ «Хустський лісокомбінат» і на ній розташовані належні йому об»єкти - цілісний майновий комплекс. З огляду на те, що ці об»єкти придбані п/п ОСОБА_1 та ОСОБА_3відповідно у частинах 91,57 % (загальною площею 2454,6 кв.м) та 8,43 % (362,9 кв.м), позивач вважає, що і земельна ділянка повинна бути розподілена між приватними підприємцями пропорційно частинам придбаного ними майна, що раніше належало ЗАТ «Хустський лісокомбінат» та розташоване на цій земельній ділянці.
Суд, вирішуючи даний спір, приймає до уваги, що матеріалами справи доведено і визнано сторонами право Хустської міської ради на розпорядження земельною ділянкою розташованою по АДРЕСА_1в м. Хуст станом на час прийняття оспорюваних рішень за змістом ст. 12 Земельного кодексу України, оскільки ця земельна ділянка (за виключенням її частини площею 0,0342 га, що передана у власність гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3 до прийняття оспорюваних рішень) є власністю територіальної громади м. Хуст.
У ході судового розгляду не знайшло документального підтвердження право постійного користування наведеною земельною ділянкою ЗАТ «Хустським лісокомбінатом» на чому наполягає у ході судового розгляду позивач, посилаючись на рішення Хустської міської ради від 21.04.99р. № НОМЕР_4 «Про видачу державного акту на право постійного користування землею ЗАТ фірмі «Хустський лісокомбінат», та проти чого заперечує відповідач. При цьому, суд виходить зі змісту ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1992р., якими визначено, що право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта, що посвідчує це право. Оскільки, межі земельної ділянки, про яку йдеться у вищенаведеному рішенні № НОМЕР_4 та складовою частиною якої є земельна ділянка загальною площею 1,1 га в м. Хуст поАДРЕСА_1, не були встановлені землевпорядною організацією в натурі (на місцевості), ЗАТ «Хустський лісокомбінат» не було одержано державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, відсутні підстави стверджувати, що останнім набуто у встановленому порядку право постійного користування згаданою земельною ділянкою. Посилання ж позивача на те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не міг бути виданий ЗАТ «Хустському лісокомбінату» у зв»язку із зупиненням дії ст. 23 Земельного кодексу України у період, коли прийнято рішення № НОМЕР_4, судом не приймається, оскільки дію даної статті було зупинено щодо власників земельних ділянок, а не землекористувачів. Отже, до одержання державного акта про право користування земельною ділянкою, особа, якій ця ділянка виділена, не має права приступати до її використання, не має підстав вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільненні її тощо, відтак - не можуть виникнути права в іншої особи на цю ділянку у зв»язку з придбанням розташованої на ній нерухомості, що належить особі, яка не одержала акта про право користування земельною ділянкою.
Не відповідає фактичним обставинам твердження позивача про придбання приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3нерухомого майна як частин цілісного майнового комплексу, що, на його думку, повинно бути безумовною підставою розподілу землі, на якій він розташований, пропорційно до придбаних підприємцями частин цього комплексу. При цьому, суд виходить з предмету купівлі-продажу, зазначеного в договорах купівлі-продажу, за якими приватні підприємці придбали об»єкти нерухомості по АДРЕСА_1в м. Хуст, та які долучені сторонами до матеріалів справи.
Так, за договором від 9.12.2002р. п/п ОСОБА_1 купив комплекс будівель належний ЗАТ «Хустський лісокомбінат», що розташований по АДРЕСА_1в м. Хусті, та складається з прохідної (14,2 кв.м), кондитерського цеху та складу (328,1кв.м), адмінкорпусу (785,6 кв.м), старого адмінкорпусу (235,2 кв.м), частини складу (383,7 кв.м), котельні (172,1 кв.м), ковбасного цеху (535,7 кв.м), незавершеної будівництвом будівлі торгового центру ; загальна площа комплексу будівель - 2454,6 кв.м, вартість якої (дійсна, експертна та договірна) становить 190920 грн. (п.п. 1-5 договору).
За договором від 23.09.2003р. п/п ОСОБА_3купив будівлі складів №№НОМЕР_6, НОМЕР_7, належні ЗАТ «Закарпатоптбакалія», що розташовані по АДРЕСА_1в м. Хусті, загальною площею 362,9 кв.м, дійсна вартість яких становить 30310грн., договірна -36500 грн. (п.п.1, 3, 4 договору).
Таким чином, зі змісту договорів не випливає, що приватні підприємці купили частини цілісного майнового комплексу, натомість ними придбано комплекс будівель та будівлі складів, що не є тотожними поняттями. До того ж, підтвердженням того, що об»єкти розташовані поАДРЕСА_1, станом на час придбання частини їх позивачем не становили цілісного майнового комплексу ЗАТ «Хустський лісокомбінат», є те, що власником частини будівель придбаних п/п ОСОБА_3(складів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7) була з 1999р. інша особа - ЗАТ «Закарпатоптбакалія», яка і є їх продавцем за договором від 23.09.2003р. Матеріалами справи не доведено також, що дані склади у минулому були власністю ЗАТ «Хустський лісокомбінат».
З огляду на викладене не мають значення для вирішення даного спору довідки продавців цих будівель - ліквідатора банкрута ЗАТ «Хустський лісокомбінат» та ЗАТ «Закарпатоптбакалія» долучені позивачем до матеріалів справи щодо балансової вартості будівель придбаних позивачем і приватним підприємцем ОСОБА_3. відповідно у сумах 329355 грн., 30310 грн.
За наведених обставин до спірних відносин не можуть бути застосовані приписи ст. 120 Земельного кодексу України про перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду, оскільки дана стаття регламентує питання набуття кількома особами права на земельну ділянку у випадку придбання ними будівлі або споруди у спільну сумісну або часткову власність.
У даному випадку приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3придбали від різних осіб -продавців у приватну власність окремі будівлі, розташовані на землях, що належать територіальній громаді м. Хуст.
За таких обставин Хустська міська рада вправі відповідно до належних їй повноважень та відповідно до проектів відведення надати земельні ділянки, на яких розташовані придбані будівлі у користування, або продати у власність, що і здійснено нею з прийняттям оспорюваних рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2(про надання в користування , а згодом продаж земельної ділянки п/п ОСОБА_3). Щодо оспорюваного рішення № НОМЕР_3, то відмова п/п ОСОБА_1у у затвердженні проекту відведення земельної ділянки площею 1,0851 га зумовлена недодержанням ним умов відведення, визначених рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради № НОМЕР_5 від 27.10.2004 « Про визначення умов відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1»(станом на час вирішення даного спору рішення № НОМЕР_5 визнано судом недійсним), оскільки цим рішенням визначено площу відведення земельної ділянки розміром 0,7771 га. При цьому, суд приймає до уваги також те, що право позивача на одержання земельної ділянки у зв»язку з придбанням нерухомості та для її обслуговування не порушено, оскільки оспорюваним рішенням відмовлено у затвердженні поданого проекту відведення, а не у праві на одержання земельної ділянки, при чому зазначено (п.п.2, 3 рішення № НОМЕР_3), що за умови приведення проекту відведення у відповідність до визначених умов відведення, його буде розглянуто у встановленому порядку.
Таким чином, судом не встановлено порушень чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції при прийнятті Хустською міською радою оспорюваних рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та порушень прав позивача, у зв»язку з їх прийняттям, тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Заходи забезпечення позову застосовані судом до вирішення спору у даній справі належить скасувати.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1992р., ст.ст. 12, 120, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 86, 94, ч.4 ст. 118, 158-163, НОМЕР_4, п.7 розділу УІІ Кодексу адміністративного судочинства України,
суд постановив:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані судом відповідно до ухвали суду по справі від 26.07.05.
Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України; у судовому засіданні 01.09.06 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, текст постанови у повному обсязі виготовлено 7.09.06.
Суддя Ушак І.Г.