Рішення від 15.02.2023 по справі 160/20129/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Справа № 160/20129/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №№ UA205050/2022/000062/2 та UA205050/2022/000061/2 з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA205050/2022/001538 та UA205050/2022/001539, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО» (код ЄДРПОУ 30544093) до Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

- № UA205050/2022/000062/2 від 24.08.22 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2022/001538,

- № UA205050/2022/000061/2 від 24.08.22 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2022/001539.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішеннями Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA205050/2022/000062/2 від 24.08.22, № UA205050/2022/000061/2 від 24.08.22 було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення відповідних платежів на суму у розмірі 135 157,786 гр., що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. на збільшення ввізного мита на суму у розмірі 61 435,38 грн., та на збільшення ПДВ на суму у розмірі 73 722,48 гр.

Позивач вважає Рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні, а також додаткові документи. Позивачем звернуто увагу на те, що винесені відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, зокрема, не містять докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. До того ж, незважаючи на свій обов'язок, у рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як: резервний. Також, на думку позивача, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх.

Позивач також стверджує, що Волинською митницею взагалі не наведено жодного аргументу щодо хибності чи неможливості застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, окрім некоректних тверджень про відсутність посилання в призначенні платежу на платіжному дорученні, крім реквізитів Контракту, ще й на номер рахунку та специфікації (що взагалі ніяк не впливає на розмір митної вартості товару), а також хибних тверджень відповідача, що вантажовідправник, інший від продавця, контрактом не передбачений (п.4.13. Контракту прямо передбачає можливість призначення вантажовідправника за згодою сторін, таку згоду сторони оформили специфікацією № 6 до Контракту). Різні місця розвантаження (Красноіванівка та Тарасівка; обидва населених пункти в межах України) - теж жодним чином не впливають на митну вартість товару, оскільки транспортні витрати по території України не включаються до складу митної вартості товару.

Відповідачем також не наведено жодного аргументу, з яких причин ним обрано митну вартість саме на рівні 1 USD/кг і саме за МД № UA205050/2/0684 від 06.08.22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.22 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.01.23 відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Волинською митницею зазначено, що позивачем у поданих разом з митними деклараціями документами встановлено наступні розбіжності:

- щодо рішення №UA205050/2022/000061/2:

- згідно з пунктом 3.2 Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA, в платіжному дорученні має бути вказано номер контракту, номер специфікації і номер рахунка на оплату. Декларантом надано платіжне доручення від 26.07.2022 року №356, в якому зазначено лише номер Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA. Крім того, сума оплати в даному платіжному дорученні відрізняється від суми рахунка-фактури від 26.07.2022 року №12-26/07/2022. При цьому, пункт 3.1 Контракту передбачено, що оплата проводиться згідно встановленого рахунка на партію товару;

- в CMR №12-26/07/2022 від 19.08.2022 року відправник ОСОБА_1 , в специфікації відправник «Алпа Центрумс» ОСОБА_1 , а в контракті від 27.04.2022 року №1/04-22UA продавець M.A.K. GROUP Sp.o.o., Контрактом вантажовідправник не передбачений;

- щодо рішення №UA205050/2022/000062/2:

- під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, було встановлено, що у поданих разом з МД документами встановлено розбіжності, а саме:

- згідно з пунктом 3.2 Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA, в платіжному дорученні має бути вказано номер контракту, номер специфікації і номер рахунка на оплату. Декларантом надано платіжне доручення від 26.07.2022 року №356, в якому зазначено лише номер Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA. Крім того, сума оплати в даному платіжному дорученні відрізняється від суми рахунка-фактури від 26.07.2022 року №12-26/07/2022. При цьому, пункт 3.1 Контракту передбачено, що оплата проводиться відповідно до встановленого рахунка на партію товару;

- в CMR №11-26/07/2022 від 19.08.2022 року відправник ОСОБА_1 , в специфікації відправник «Алпа Центрумс» ОСОБА_1 , а в контракті від 27.04.2022 року №1/04-22UA продавець M.A.K. GROUP Sp.o.o., Контрактом вантажовідправник не передбачений.

Також відповідачем зазначено, що згідно з ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Крім цього, відповідач зазначив, що, зважаючи на вказані розбіжності та згідно з вимогами наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476) та згідно із ст.53-54 МКУ, декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Декларант за власним бажанням може надати інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Відповідач стверджує, що декларант відмовився від надання додаткових документів, про що повідомив листами без номеру від 24.08.2022 року.

Крім того, як зазначено відповідачем, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також відповідачем було вказано, що у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме, методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»: на рівні - 1 Дол.США/кг за МД №UA205050/2022/050684 від 06.08.2022 року.

Таким чином, на думку відповідача, все вищенаведене є підставою для видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2022/001538, №UA205050/2022/001539 від 24.08.2022.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 27 квітня 2022 року між позивачем та «М.А.К. Group Sp. z.o.o» (Польща) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 1/04-22 UA.

За умовами даного Контракту: п.1.1. - Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (зерно гречки, не піддане ніякій обробці, крім очистки та провіювання, врожай 2021 року, країна походження Казахстан), в кількості, асортименті, у строки та за цінами, визначеними відповідною специфікацією, яка є додатком до цього Контракту.

Згідно з п.2.1. Контракту, ціна на товар визначена на умовах FCA (на умовах Інкотермс-2010). Згідно п.2.2. Контракту ціна на товар вказується в доларах США, при чому в ціну товару входить як вартість товару, так і вартість його фасування, тари, навантажувальних робіт на автотранспорт перевізника, номінованого Покупцем, фітосанітарного сертифікату, митного оформлення товару в країні продавця.

Відповідно до специфікації № 6 до Контракту, оплата товару за цією специфікацією проводиться впродовж 30 банківських днів від дати оформлення накладної на цю партію товару з вказівкою на покупця як на вантажоотримувача.

Згідно з специфікацією № 6 до Контракту, доставка товару здійснюється в мішках, автомобільним транспортом перевізника, номінованим покупцем, при чому вантажовідправником є ТОВ «Алпа Центрумс» (Латвія), а вантажоотримувачем - позивач.

Поставка товару, згідно тієї ж специфікації, здійснюється на умовах FCA - Ризький вільний порт.

Відповідно до наведеної ЕМД №UA205050/2022/054215, загальна вартість товару в сумі 16 464 USD (доларів США) визначена декларантом (позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена специфікацією № 6 Контракту.

Відповідно до наведеної ЕМД №UA205050/2022/054214, загальна вартість товару в сумі 16 464 USD (доларів США) визначена декларантом (позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена специфікацією № 6 Контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявлених у зазначених вище електронних митних деклараціях митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з деклараціями позивач подав митному органу документи, що перелічені у графі 44 ЕМД кожної з декларацій: Контракт № 1/04-22 UA, Специфікацію № 6 до Контракту, Довідку про відсутність ГМО, Договір з брокером, Інформацію про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму єдиного вікна № 8897182 від 22.08.22.

Крім того, як вбачається з відзиву на позов відповідача, позивачем було надано платіжне доручення № 356 від 26.07.2022, рахунок - фактуру від 26.07.2022 та CMR № 12-26/07/2022 від 19.08.2022 - по декларації №UA205050/2022/054215, а CMR № 11-26/07/2022 від 19.08.2022 - по декларації №UA205050/2022/054214.

Відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA205050/2022/000061/2 від 24.08.2022 щодо декларації №UA205050/2022/054215 про її коригування, за яким митну вартість товару було визначено за резервним методом.

Крім того, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA205050/2022/000062/2 від 24.08.2022 щодо декларації №UA205050/2022/054214 про її коригування, за яким митну вартість товару було визначено за резервним методом.

Відповідно до змісту кожного винесеного рішення, відповідач зазначив про те, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності: згідно з п.3.2. Контракту від 27.04.2022 № 1/04-22, в платіжному дорученні має бути вказано номер контракту, номер специфікації та номер рахунку на оплату, а декларантом надано платіжне доручення від 26.07.2022 № 356, в якому зазначено лише номер контракту від 27.04.2022 № 1/04-22 UA. Крім того, сума оплати в даному платіжному дорученні відрізняється від суми рахунку-фактури від 26.07.22 № 11-26/07/2022. При цьому, п.3.1. Контракту передбачено, що оплата проводиться згідно виставленого рахунку на партію товару.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000062/2 від 24.08.22 щодо декларації №UA205050/2022/054214 відповідач зазначив, що в CMR 11-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка та с.Тарасівка).

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000061/2 від 24.08.22 щодо декларації №UA205050/2022/054215 відповідач зазначив, що в CMR 12-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка та с.Тарасівка).

У кожному з наведених рішень відповідач зазначив, що в зв'язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності):

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)

24.08.2022 листами б/н позивач повідомив, що надавати інші додаткові документи він не буде.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може, на думку відповідача, бути визнано є:

- неподання декларантом всіх витребуваних документів;

- наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару

Відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, керуючись положеннями Угоди про застосування статті 7 ГАТТ 1994 року, ч.6 ст.54 МК України та у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно із переліком, а також відповідно до умов, зазначених ч.204 ст.53 МК України.

У кожному з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що в зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: рівень митної вартості становить 1 дол/кг (МД від 06.08.2022 № UA205050/2/50684).

У зв'язку із зазначеним рішенням, та задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, позивач звернувся до Волинської митниці з письмовою заявою та надав митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Судом встановлено, що декларантом товар оформлено у вільний обіг 25.08.2022 року згідно з деклараціями №UA205050/2022/054375 та №UA205050/2022/054350 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Відповідно до наведених вище рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих відповідачем, суми ввізного мита за кожною з декларацій було збільшено на 30717,69 грн. (всього - на суму 61435,38 грн.), а суму ПДВ - на 36861,24 грн. (всього - на 73722,48 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями, керуючись частиною 8 статті 55 МК України, листом від 20.09.2022 надав відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:

- висновок №22/1/183 від 16.09.2022 про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовлений спецiалiзованою експертною органiзацiєю, з повним аналізом та обзором ринку на товар.

Також, на письмові вимоги відповідача щодо обставин прийняття спірних рішень відповідачем позивач надав такі пояснення.

Так, митним органом в рішеннях було зазначено:

- згідно з п.3.2 Контракту від 27.04.2022 № 1/04-22 UA, в платіжному дорученні має бути вказано номер контракта, номер специфікації і номер рахунка на оплату. Декларантом надано платіжне доручення від 26.07.2022 № 356, в якому зазначено лише номер Контракту від 27.04.2022 № 1/04-22 UA. З цього приводу позивачем були надані пояснення, в яких він зазначив, що в платіжному дорученні є посилання на контракт (1/04- 22 UA from 27.04.22), що дає змогу ідентифікувати цей валютний платіж, як оплата в рамках зовнішньоекономічної операції по вищезазначеному Контракту, оскільки номер контракту зазначено в 44 графі митних декларацій;

- сума оплати в даному платіжному дорученні відрізняється від суми рахунка-фактури від 26.07.2022 № 11-26/07/2022. При цьому, п.3.1 Контракту передбачено, що оплата проводиться згідно виставленого рахунка на партію товару. З цього приводу позивач пояснив, що сума оплати в платіжному дорученні складає 32928,00 дол. США - що дорівнює сумі двох інвойсів (№12-26/07/2022 від 26.07.2022 по МД №UA205050/2022/054350 на суму 16464,00 дол. США + № 11-26/07/2022 від 26.07.2022 по МД UA205050/2022/054375 на суму 16464,00 дол. США). 16464+16464=32928,00 дол. США;

- в CMR зазначено відправник Рига, Латвія, в специфікації відправник «Алпа Центрумс» Рига, Латвія, а в контракті від 27.04.2022 № 1/04-22 UA продавець M.A.K.GROUP Sp.o.o. Контрактом вантажовідправник не передбачений. Позивач з цього приводу пояснив, що у специфікаціях до контракту ОСОБА_2 вказано як вантажовідправника. Вантажовідправник та продавець не обов'язково мають співпадати. З якою експедиторською компанією на території відправника буде укладено домовленість про супроводження вантажу - та експедиторська компанія і виконує роль вантажовідправника, оскільки це світова практика митної обробки вантажів на експорт, яка не суперечить міжнародному та українському законодавству;

- в CMR 11-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка і с.Тарасівка). В поясненнях позивачем зазначено, що місце вивантаження жодним чином не відноситься до розрахунку митної вартості, оскільки у відповідності до вимог частини 11 статті 58 Митного кодексу України, При визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, не допускається включення нiяких iнших витрат, крiм тих, що передбаченi у цiй статтi. До митної вартостi не включаються нижчезазначенi витрати або кошти за умови видiлення їх з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, що документально пiдтвердженi та якi пiддаються обчисленню: витрати на транспортування пiсля ввезення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач щодо вимог від митного органу щодо надання інших додаткових документів пояснив наступне:

1) вимога митного органу надати за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - надано платіжне доручення № 356 (примірник № 0410001) від 26.07.2022;

2) вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, - умовами зовнішньоекономічного договору № 1/04-22 UA від 27.04.2022 не передбачено залучення та розрахунки третіх осіб;

3) вимога митного органу надати виписку з бухгалтерської документації - надано платіжне доручення № 356 (примірник № 0410001) від 26.07.2022;

4) вимога митного органу надати копію митної декларації країни відправлення - надано транзитну декларацію та відповідне роз'яснення щодо неможливості оформлення експортної МД, оскільки вантаж слідує через територію ЄС згідно законодавства, а саме вимог Конвенції про процедуру спiльного транзиту - робиться виключна транзитна декларація Т-1;

5) вимога митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, - надано висновок № 22/1/183 від 16.09.2022про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовлений спецiалiзованою експертною органiзацiєю;

6) вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - надано пояснення, що згідно умов контракту № 1/04-22 UA від 27.04.2022 не передбачено залучення та розрахунки третіх осіб;

7) вимога митного органу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), - згідно умов контракту № 1/04-22 UA від 27.04.2022 не передбачено залучення та розрахунки третіх осіб;

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), - згідно умов контракту № 1/04-22 UA від 27.04.2022 не передбачено залучення та розрахунки третіх осіб.

Крім того, позивач наголосив, що згідно з п.4.13. контракту № 1/04-22 UA від 27.04.2022, вантажовідправником за даним контрактом за згодою сторін може бути третя сторона. Таку згоду сторони оформили у вигляді специфікації, де вантажовідправником вказано ТОВ «АЛПА ЦЕНТРУМС», яке виконувало роль організатора відвантаження товару з латвійського терміналу.

Відповідач листом від 29.09.2022 № 7.3-15/10634 повідомив позивача про те, що додатково подані документи не дають можливості впевнитися в правильності заявленої митної вартості та скасувати прийняті Рішення. В якості аргументів відповідач навів наступне:

- наданий позивачем висновок експерта від 16.09.22 № 22/1/183 не може бути взятий до уваги, як документ, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки у висновку експерт визначає ринкову вартість товарів станом на вересень 2022 року, тоді як товари було подано до митного оформлення у серпні; окрім того, у висновку вказаний діапазон цін на гречку, а не підтверджена вартість конкретної партії товару; висновок експерта носить довідковий характер та не є обов'язковим для використання в роботі;

- надане платіжне доручення № 0410001 від 26.07.22 не є випискою з бухгалтерської документації, адже не містить достовірних відомостей про здійснення господарської операції, а іншого документа, що підтверджував би рух грошових коштів, не було надано.

- підставою для прийняття рішень про визначення митної вартості було наступне:

- розбіжності в товаросупровідних документах;

- згідно з ціновою інформацією ЄАІС Держмитслужби рівень митної вартості подібних товарів становить 1 долар США/1 кг;

- посадова особа митного органу зобов'язана здійснювати відповідно до наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- згідно з п.2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна грунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Незгода позивача з рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.

Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до Брюсельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

За змістом частини 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статі 53 МК України вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Також частиною 6 статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 та 7 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вже було вказано вище, Волинською митницею зазначено, що позивачем у поданих разом з митними деклараціями документами встановлено наступні розбіжності:

щодо рішення №UA205050/2022/000061/2:

- в CMR №12-26/07/2022 від 19.08.2022 року відправник ОСОБА_3 , Латвія, в специфікації відправник «Алпа Центрумс» Рига, Латвія, а в контракті від 27.04.2022 року №1/04-22UA продавець M.A.K. GROUP Sp.o.o., Контрактом вантажовідправник не передбачений;

- в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000061/2 від 24.08.22 щодо декларації №UA205050/2022/054215 відповідач зазначив, що в CMR 12-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка та с.Тарасівка);

стосовно рішення №UA205050/2022/000062/2:

- відповідно до пункту 3.2 Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA, в платіжному дорученні має бути вказано номер контракту, номер специфікації і номер рахунка на оплату. Декларантом надано платіжне доручення від 26.07.2022 року №356, в якому зазначено лише номер Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA. Крім того, сума оплати в даному платіжному дорученні відрізняється від суми рахунка-фактури від 26.07.2022 року №12-26/07/2022. При цьому, пункт 3.1 Контракту передбачено, що оплата проводиться згідно встановленого рахунка на партію товару;

- в CMR №11-26/07/2022 від 19.08.2022 року відправник ОСОБА_3 , Латвія, в специфікації відправник «Алпа Центрумс» Рига, Латвія, а в контракті від 27.04.2022 року №1/04-22UA продавець M.A.K. GROUP Sp.o.o., Контрактом вантажовідправник не передбачений;

- в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000062/2 від 24.08.2022 щодо декларації №UA205050/2022/054214 відповідач зазначив, що в CMR 11-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка та с.Тарасівка).

Зауваження, що викладені відповідачем, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що за умовами Контракту від 27.04.2022 року №1/04-22 UA:

1. п.1.1. - Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в кількості, асортименті, у строки та за цінами, визначеними відповідною специфікацією, яка є додатком до цього Контракту.

2. Згідно з п.2.1. Контракту, ціна на товар визначена на умовах FCA (на умовах Інкотермс-2010). Згідно п.2.2. Контракту, ціна на товар вказується в доларах США, при чому в ціну товару входить як вартість товару, так і вартість його фасування, тари, навантажувальних робіт на автотранспорт перевізника, номінованого Покупцем, фітосанітарного сертифікату, митного оформлення товару в країні продавця.

3. Згідно з специфікацією № 6 до Контракту, оплата товару за цією специфікацією проводиться впродовж 30 банківських днів від дати оформлення накладної на цю партію товару з вказівкою на покупця як на вантажоотримувача.

4. Відповідно до специфікації № 6 до Контракту, доставка товару здійснюється в мішках, автомобільним транспортом перевізника, номінованим покупцем, при чому вантажовідправником є ТОВ «Алпа Центрумс» (Латвія), а вантажоотримувачем - Позивач.

5. Поставка товару, згідно з тією ж специфікацією, здійснюється на умовах FCA - Ризький вільний порт.

Крім того, судом встановлено, що надане ТОВ «ТРІО» відповідачу як при митному оформленні товарів за ЕМД № UA205050/2022/0545215 так і при митному оформленні товарів за ЕМД № UA205050/2022/0545214 платіжне доручення № 356 від 26.07.2022 містить посилання на контракт № 1/04-22 UA від 27.04.2022, що дає змогу ідентифікувати цей валютний платіж як оплату в рамках зовнішньоекономічної операції по вищезазначеному Контракту, оскільки номер контракту зазначено в 44 графі митних декларацій.

Сума оплати в платіжному дорученні складає 32 928 доларів США, що дорівнює сумі двох інвойсів, наданих при митному оформленні товару за зазначеними вище ЕМД: № 12-26/07/2022 від 26.07.2022 на суму 16 464 доларів США та № 11-26/07/2022 від 26.07.2022 на суму 16 464 доларів США.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася в рамках одного і того ж контракту та однієї і тієї ж специфікації.

Ціну товару в розмірі 750 доларів США за 1 тону було вказано як у специфікації № 6 до контракту № 1/04 - 22 UA від 27.04.2022, так і в рахунках-фактурах № 12-26/07/2022 від 26.07.2022 на суму 16 464 доларів США та № 11-26/07/2022 від 26.07.2022 на суму 16 464 доларів США. Загальна сума обох рахунків-фактур, як вже зазначалося судом, чітко відповідає сумі, вказаній у платіжному дорученні № 356 від 26.07.2022.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановлено, що згідно з специфікацією № 6 до Контракту, оплата товару за цією специфікацією проводиться впродовж 30 банківських днів від дати оформлення накладної на цю партію товару з вказівкою на покупця як на вантажоотримувача. Проведена позивачем оплата товару відповідає як умовам згаданого вище контракту, так і специфікації № 6 до нього.

Жодних розбіжностей в наданих позивачем для митного оформлення документах щодо ціни товару як числового значення його складової судом не виявлено: в усіх наданих до суду документах ціна товару була визначена на рівні 750 доларів США за 1 тону.

За вказаних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо не зазначення у призначенні платежу посилання на номер специфікації та рахунку, а також щодо розбіжностей у сумах.

Зауваження відповідача, що в CMR № 11-26/07/2022 від 19.08.2022 року та в CMR № 12-26/07/2022 від 19.08.2022 відправник Рига, Латвія, в специфікації відправник «Алпа Центрумс» Рига, Латвія, а в контракті від 27.04.2022 року №1/04-22UA продавець M.A.K. GROUP Sp.o.o., а Контрактом вантажовідправник не передбачений, не може бути прийнятий судом та відхиляється з наступних підстав.

Як вже зазначалося судом, відповідно до ст.49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.51 МКУ, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.11 ст.58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Отже, витрати на транспортування, понесені позивачем після ввезення товару на митну територію України, в будь-якому випадку не включаються до митної вартості товару. При цьому, до числових значень транспортних витрат, включених до митної вартості товару, та до документів, які підтверджували вказані транспортні витрати, у відповідача зауважень не було як під час митного оформлення так і під час судового розгляду.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що в CMR 11-26/07/2022 від 19.08.22 і довідці про транспортні витрати, а також в CMR 12-26/07/2022 від 19.08.2022 і довідці про транспортні витрати вказані різні місця розвантаження (Красноіванівка та с.Тарасівка), оскільки вони знаходяться в межах України, а ціна транспортування товару в межах митної території України ніяк не впливає на визначення митної вартості товару.

Крім того, судом встановлено, що згідно з специфікацією № 6 до контракту № 1/04-22 UA, доставка товару здійснюється в мішках, автомобільним транспортом перевізника, номінованим покупцем; вантажовідправником є ТОВ «Алпа Центрумс» (Латвія), а вантажоотримувачем - позивач, що, в свою чергу, відповідає п.4.13. вказаного контракту, яким, зокрема, передбачено, що вантажовідправником за даним контрактом за згодою сторін може бути третя сторона. Таку згоду сторони оформили у вигляді специфікації, де вантажовідправником вказано ТОВ «АЛПА ЦЕНТРУМС».

За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача щодо невідповідності вантажоодержувача та продавця.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем разом з митними деклараціями довідки про відсутність ГМО б/н від 14.06.22, виданої ТОО «KazExport 2020», оскільки її наявність чи відсутність жодним чином не впливає на визначення складових митної вартості товару, оскільки не містить у собі жодних числових значень, необхідних для включення витрат до такої вартості.

Твердження відповідача щодо неправдивості тверджень позивача, а саме: «в зв'язку з тим, що зерно гречки проходить через декілька країн ЄС та країн Прибалтики транзитом, підставою проїзду є Т-1. Експортна декларація в даному випадку не виписується» суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем це твердження не доведено жодним доказом.

Натомість позивачем до митного оформлення та до суду надано копію контракту № 1/04-22 UA, специфікацію № 6 до нього, рахунки, договір перевезення, копії рахунку та довідки про перевезення, CMR № 11-26/07/2022 та CMR № 12-26/07/2022, транзитні декларації Т1 від 19.08.22, фітосанітарні сертифікати №№ 343587 та 343588. Вказані документи підтверджують факт придбання позивачем товару саме «М.А.К. Group Sp. Z.o.o», а також факт перевезення товару до України саме з м.Рига (Латвія).

Також суд зазначає, що відповідно до умов згаданого Контракту та специфікації № 6, товар було придбано позивачем на умовах FCA (Рига, Латвія), продавцем товару є «М.А.К. Group Sp. Z.o.o», і даний факт підтверджено згаданими вище доказами, які не протирічать один одному.

Судом під час судового розгляду не встановлено факт придбання позивачем товару у ТОО «KaxExport 2020», оскільки відсутні будь-які докази цього факту. Довідка про відсутність ГМО, на яку в якості аргументу посилається відповідач, не може сама по собі свідчити про такий факт, оскільки договір купівлі-продажу є двостороннім, при цьому в ньому мають бути істотні умови: предмет, ціна, строк дії. Згадана вище довідка таких умов не містить, виписана в односторонньому порядку ТОО «KaxExport 2020».

Позивач не заперечує про факт походження товару з Республіки Казахстан, проте факт імпорту товару з Республіки Казахстан саме позивачем судом не встановлено.

Суд бере до уваги твердження позивача, що він не може надати експортну декларацію з країни експорту товару (Республіка Казахстан), оскільки ТОВ «ТРІО» не є прямим імпортером товару з цієї держави.

Суд відхиляє зауваження відповідача щодо не включення до митної вартості товару комісійних за переказ за рахунок платника коштів, тобто за рахунок ТОВ «ТРІО», з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.4 ст.1068 ЦК України, клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що операції, які проводить банк по рахунку клієнта, не є правочинами, а договір банківського рахунку, укладений між банком та клієнтом, не є договором комісії в розумінні ст.1011 ЦК України. Відповідно, плата, яку клієнт зобов'язаний сплатити за виконання операцій за рахунком клієнта, не є комісійною винагородою в розумінні ст.1011 ЦК України. Отже, суми грошових коштів, сплачені чи несплачені позивачем уповноваженому банку, не мають включатися в митну вартість товару.

Також суд відхиляє зауваження відповідача про те, що МД UA205050/2022/050684 від 06.08.2022 року, яка була використана відповідачем при коригуванні митної вартості ввезеного товару, оформлена за 1 методом визначення митної вартості ТОВ «ТРІО» за тим же контрактом від 27.04.2022 року №1/04-22 UA, з таких підстав.

Судом взято до уваги надану позивачем специфікацію № 5 до згаданого контракту, яку було також подано до відповідача разом з МД UA205050/2022/050684. Встановлено, що дата укладання цієї специфікації - 07.06.2022 року, дата укладання специфікації № 6 до цього ж контракту - 27.06.2022 року. Товар, зазначений у МД UA205050/2022/050684, було ввезено в Україну на кілька тижнів раніше за товар, зазначений в МД, рішення про коригування митної вартості по яким оскаржує позивач, хоч і в рамках одного й того ж контракту, але за різними специфікаціями.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення товарознавчого дослідження № 22/1/183, згідно з яким: ринкова вартість об'єкту дослідження - зерно гречки, не піддане ніякій обробці, крім очистки та провіювання, вміст ядра не менше 70%, країна походження - Республіка Казахстан, за одиницю виміру станом на вересень 2022 року (на час проведення дослідження), який поступив на адресу ТОВ «ТРІО» від M.A.K. GROUP Sp.o.o за контрактом № 1/04-22 UA від 27.04.2022 за межами території України з врахуванням витрат на їх доставку до кордону України (митної території України) без нарахування митних платежів і зборів (при перетині митного кордону України), може складати від 754,74 до 808,673 доларів США за 1 тону. Вартість товару на умовах FCA або EXW на час проведення дослідження може складати від 360 до 750 доларів США за 1 тону.

Судом встановлено, що ціна, вказана в специфікації № 6 до контракту - 750 доларів США за 1 тону, що відповідає висновку експерта.

Суд зазначає, що у Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Відповідно до пунктів 2 та 16 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що на виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам, які вказані у пунктах 2 та 16 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, оскільки не містить жодних мотивів його прийняття.

Згідно з пунктом 26 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 зазначив, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявні обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваних рішеннях також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Водночас, з матеріалів судової практики на прикладі справи №820/8124/14 вбачається, що Вищий адміністративний суд України зазначив таке: «Митним органом необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі собою відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом такого порівняння зроблено не було» (ухвала від 1 грудня 2015 року, ЄДРСР - 54172009).

З даного рішення вбачається, що єдино можливим доказом здійснення такого порівняння є саме рішення про коригування митної вартості, оскільки МК України не передбачає іншого документа, в якому митний орган був би зобов'язаний давати свої висновки щодо відкоригованої митної вартості оцінюваних товарів.

Такий висновок узгоджується і з висновками, викладеними у п.п.3.8 п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року». Відповідно до них «необхідно взяти до уваги обов'язок суб'єкта владних повноважень обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості».

Таким чином, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо.

Відповідно до підпункту «с» пункту 2 статті VII («Оцінка товару для митних цілей») Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту «b» цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У свою чергу підпункт «b» цього пункту встановлює, що під «дійсною вартістю» потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або «i» з порівнюваними кількостями, або «її» з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Із наведених положень випливає, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Суд зазначає, що зміст винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять обґрунтування сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Також відповідач не зазначив і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково. Окрім цього, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу. До того ж, у рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також, у рішеннях відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування другорядного методу - неправомірним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 4962 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №10939 від 15.12.2022 та платіжним дорученням № 10938 від 15.12.2022. Крім того, позивачем понесені судові витрати в розмірі 4800 грн. на проведення товарознавчого дослідження (висновок № 22/1/183), що підтверджується платіжним дорученням № 10753 від 22.11.2022 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4962 грн., а також витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 4800 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів:

- № UA205050/2022/000062/2 від 24.08.2022 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2022/001538;

- № UA205050/2022/000061/2 від 24.08.2022 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2022/001539.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4962 грн., а також витрати на проведення товарознавчого дослідження в розмірі 4800 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник

Попередній документ

109056662

Наступний документ

109056664

Інформація про рішення:

№ рішення:	109056663
№ справи:	160/20129/22
Дата рішення:	15.02.2023
Дата публікації:	21.02.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (22.02.2024)
Дата надходження:	21.12.2022
Предмет позову:	визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії