10.02.2023м. СумиСправа № 920/954/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/954/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» (Україна, 01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; код за ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії АТ «Укртелеком» (Україна, 40030, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 2; код за ЄДРПОУ 23825401)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грибовського Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про стягнення 442737,41 грн
установив:
15.11.2022 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 442737,41 грн (чотириста сорок дві тисячі сімсот тридцять сім грн 41 коп.), з яких: 346556,45 грн (триста сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн 45 коп.) основний борг, 53682,25 грн (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят дві грн 25 коп.) пені, 4917,55 грн (чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять грн 55 коп.) 3% річних від простроченої суми, 37581,16 грн (тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн 16 коп.) інфляційних збитків, а також 6641,06 грн (шість тисяч шістсот сорок одна грн 06 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою від 17.11.2022 у справі №920/954/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/954/22; справу №920/954/22 визнано малозначною; задоволено клопотання позивача, викладене в пункті 2 прохальної частини позовної заяви, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
12.08.2022 копія ухвали від 17.11.2022 у справі №920/957/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси зазначені у позові за списом розсилки №4258.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію зазначеної ухвали позивач отримав 22.11.2022.
30.11.2022 копія ухвали від 17.11.2022 у справі №920/954/22, надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позові, що співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: Фізична особа-підприємець Грибовський Дмитро Олександрович, АДРЕСА_1 , була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
01.12.2022 позивач звернувся із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору (вх №3036), в якій просив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір в сумі 217,00 грн, як різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою, яку потрібно було сплатити за звернення з позовом у даній справі.
Ухвалою від 20.12.2022 у справі№920/954/22 задоволено заяву позивача від 01.12.2022 №63с000/22-51 про повернення надміру сплаченого судового збору (вх №3036 від 01.12.2022) у справі №920/954/22; повернуто з державного бюджету Акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Сумської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» 217,01 грн судового збору, як судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 26.10.2022 №3148 в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості не подав.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
29.07.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Грибовським Дмитром Олександровичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №59Е000-530/20 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно (надалі - орендоване майно): нерухоме майно, розташоване за адресою: Сумська область м. Шостка, вул. Садовий бульвар, б. 12, загальною площею 291,7 м2 (приміщення за технічним паспортом № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 20, 22/100 частини №9) для розміщення стоматологічної клініки. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до договору.
Пунктом 2.1. договору визначено, що передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов'язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави.
Відповідно до п. 3.1. договору за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:
-плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 28,57 гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 10001,00 гривень за 291,7 м2 за місяць (п. 3.1.1.);
-плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором) (п. 3.1.2).
Згідно з п. 3.8. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку:
-орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця (п. 3.8.1.);
-плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим (п. 3.8.2.).
Пунктом 3.9. договору встановлено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надається/надсилається/передається орендодавцем орендарю, в тому числі який надсилається орендодавцем за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Відповідно до п. 3.12. договору починаючи з 2020 року кожного «29» липня кожного року дії договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10 % від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Згідно з п. 5.1.1. договору орендодавець має право вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, а пунктом 5.3.11. договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2.договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Згідно з п. 11.1. договору цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами з « 29» липня 2020 року діє до « 29» червня 2023 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього договору орендар зобов'язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна.
Додатки до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, є його невід'ємною частиною. Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у Договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку) ( п. 13.2. та п. 13.3. договору).
Відповідно до п. 13.7. договору до цього договору додаються: Додаток №1: План-схема Орендованого майна, Додаток №2: Розрахунок вартості послуг з утримання Орендованого майна, Додаток №3: Акт приймання-передачі майна.
29.07.2020 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі майна за договором.
16.11.2020 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №860/20 до договору (далі - додаткова угода).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору орендодавець та орендар, за домовленістю сторін, керуючись п. 11.3. договору домовились викласти розділ 1. «Предмет договору» в наступній редакції:
«Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комерційну нерухомість, надалі - Майно, розташоване за адресою: Сумська область м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 12, загальною площею 585,7 м2 (приміщення за технічним паспортом №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 20 та 78/100 приміщення №9, приміщення №№ 18, 19, 21) для розміщення стоматологічної клініки. Межі нерухомого майна, що передаються в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору.».
Згідно з п. 2 додаткової угоди до договору орендодавець та орендар, за домовленістю сторін, керуючись п. 11.3. договору домовились доповнити розділ 3. «Орендна плата та умови розрахунку» наступними пунктами:
« 3.1.3. починаючи з « 16» листопада 2020р. 28,57 грн. гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 20080,14 гривень за 585,7 м2 за місяць;
3.1.4. плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку №2а до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений Договором). Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного пункту застосовуються до відносин, що виникли з 16 листопада 2020 року.»
Пунктом 4 додаткової угоди до договору встановлено, що передбачені цією додатковою угодою права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків, виконується Сумською філією товариства.
Згідно з п. 5 додаткової угоди до додаткової угоди додається: Акт приймання-передачі майна (додаток 3а, додаток 3б); Розрахунок вартості послуг з утримання Орендованого майна, за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул. Садовий бульвар, 12 (додаток 2а); План-схема орендованого майна (додаток 1а).
25.01.2021 на виконання умов договору та додаткової угоди, позивач здійснив передачу майна, яке було прийнято відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна (додаток №3а до договору).
У період з січня по вересень 2022 року позивач згідно з договором та додатковою угодою до договору виставив відповідачу наступні рахунки на оплату на загальну суму 383378,38 грн, а саме: рахунок №59Е000/22-24 від 31.01.2022 на суму 113293,57 грн; рахунок №59Е000/22-303 від 28.02.2022 на суму 113293,57 грн; рахунок №59Е000/22-503 від 31.03.2022 на суму 359,06 грн; рахунок №59Е000/22-737 від 30.04.2022 на суму 11397,55 грн; рахунок №59Е000/22-977 від 31.05.2022 на суму 37069,86 грн; рахунок №59Е000/22-1280 від 30.06.2022 на суму 34871,48 грн; рахунок №59Е000/22-1468 від 31.07.2022 на суму 34751,05 грн; рахунок №59Е000/22-1739 від 31.08.2022 на суму 34455,52 грн; рахунок №59Е000/22-2010 від 30.09.2022 на суму 3886,72 грн;
Відповідно до матеріалів справи, в порушення пунктів 3.1., 3.8., 5.3.11. договору відповідач належно не виконував своїх зобов'язань, а саме: не повністю сплачував орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в сумі 346556,45 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2022.
Як наслідок, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку 346556,45 грн заборгованості за договором за період з 01.01.2021 по 30.09.2022; 53682,25 грн пені, 4917,55 грн 3% річних від простроченої суми, 37581,16 грн інфляційних збитків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з оренди майна, що регулюються главами 19-20 розділу ІV ГК України та главою 58 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Водночас, як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не сплачено 346556,45 грн орендної плати за договором за період з 01.01.2021 по 30.09.2022.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить до висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо надання позивачем відповідачу послуг з оренди нерухомого майна та щодо неоплати відповідачем орендної плати в повному обсязі.
Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 346556,45 грн орендної плати за договором за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Щодо вимог позивача про стягнення 53682,25 грн пені за порушення строків виконання зобов'язання.
У позовній заяві позивачем здійснено розрахунок пені, за яким нараховано відповідачу 53682,25 грн пені за неналежне виконання умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині неповної та несвоєчасної сплати орендної плати за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 53682,25 грн пені.
Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд зазначає, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено. Зазначене є загальновідомим фактом і відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.
Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб'єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов'язані з воєнними діями на території України.
З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, суд вважає, що зменшення розміру неустойки є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача 4917,55 грн 3% річних та 37581,16 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку доданого позивачем до позову, останнім нараховано відповідачу 37581,16 грн інфляційних збитків та 4917,55 грн 3% річних.
З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37581,16 грн інфляційних збитків та 4917,55 грн 3% річних.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 346556,45 грн орендної плати за договором за період з 01.01.2021 по 30.09.2022, 37581,16 грн інфляційних збитків, 4917,55 грн 3% річних та 1000,00 грн пені. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6641,06 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №3148 від 26.10.2022.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 6641,06 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грибовського Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (Україна, 01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; код за ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії АТ «Укртелеком» (Україна, 40030, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 2; код за ЄДРПОУ 23825401) 346556,45 грн (триста сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн 45 коп.) орендної плати за договором оренди нерухомого майна №59Е000-530/20 від 29.07.2020, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, 4917,55 грн (чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять грн 55 коп.) 3% річних, 37581,16 грн (тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят одна грн 16 коп.) інфляційних збитків, а також 6641,06 грн (шість тисяч шістсот сорок одна грн 06 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2022.
Суддя В.Л. Котельницька