Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
18.08.2010Справа №2-18/3570-2010
За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України, м. Севастополь (вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ (пр-кт Повітрянофлотський, 6, м. Київ, 03168)
до відповідача - Приватного підприємства «Ескулап», м. Сімферополь (вул. Гагаріна, 21, кв. 59, м. Сімферополь, 95000 )
про розірвання договору та витребування майна
Суддя ГС АР Крим І.К. Осоченко
Від прокуратури - Бучко Р.В. - прокурор, посвідчення № 299.
Від позивача - Куркчі Р.М. - ю/к, довіреність від 18.01.2010 року.
Від відповідача - Афанасьєв О.А. - директор, паспорт ЕЕ № 179116, виданий 10.12.1999 року; Поленичка Л.П. - представник, довіреність від 04.12.2009 року.
Обставини справи: Заступник військового прокурору Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - позивач, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «Ескулап», в якій просить суд розірвати договір, укладений між позивачем та відповідачем, та витребувати майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.03.2006р. між позивачем та відповідачем укладено інвестиційний договір №11/002/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 503 «Джоуль» в м. Севастополь по вул. Щитова, 40.
23.03.2006р. між тими ж сторонами укладено договір № 11/004/03-062/КДщ про викуп паю Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006р. №11/002/03-061/КДщ, згідно з яким позивач передав право власності на об'єкти нерухомості військового містечка № 503, а відповідач зобов'язався перерахувати на користь відповідача суму у розмірі 1100000,00грн.
Як пояснив прокурор, в ході перевірки, було встановлено, що приватне підприємство «Ескулап» не перерахувало на користь Міністерства оборони України жодних коштів на виконання укладеного договору, тобто відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
10.08.2010 у судовому засіданні прокурор надав суду заяву про уточнення позовної заяви, відповідно до якої просить викласти пункт 3 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: «Витребувати у відповідача нерухоме державне майно, розташоване на території військового містечка № 503 «Джоуль» в м. Севастополь по вул. Щитова, 40, а саме будівлі: КПП літ. «А», прибудови літ. «а» з крильцем, склади літ. «Б», овочесховище літ. «В», вхід у підвал літ. «в», котельна літ. «Г», лазня літ. «Д» з крильцем, гуртожиток літ. «Е» з прибудовою літ. «е», гараж літ. «З», будівлі трансформаторної підстанції літ. «И», господарська прибудова літ «К» з крильцем, ворота № 1, огорожа № 2, цементно-бетонний майданчик літ. «І».
Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.
10.08.2010 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить відмовити прокурору у позові на тій підставі, що факт сплати коштів вже було встановлено рішенням господарського суду м. Севастополя, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.08.2010 року прокурор надав суду письмове клопотання про відкладання розгляду справи з метою підготовки заяви про зміну позовних вимог в зв язку зі встановленими в суді обставинами.
Суд відмовляє в задоволені клопотання прокурора, звертаючи увагу на ст.. 22 ГПК України, якою передбачено право зміняти підставу або предмет позову до початку судового розгляду справи.
Судовий розгляд даної справи вже почався у першому судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2010 року за участю прокурора і позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд -
23.03.2006р. між позивачем - Міністерством оборони України - сторона -1 - та відповідачем - приватним підприємством Фірмою «Ескулап» - сторона 2 - укладено договір № 11/004/03-062/КДщ про викуп (компенсацію пайової участі) (паю ) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006р. №11/003/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 503 «Джоуль» (АР Крим, м. Севастополь, вул.. Щитова, 40), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, згідно з пунктом 1 якого відповідач як сторона -2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Сторони -1 в інвестиційному договору від 15 березня 2006 року № 11/003/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення (далі - Договір від 15.03.2006 року №11/003/03-061/КДЩ, за ціною та в с т р о к и, що визначені цим договором.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов з урахуванням його підстави та предмету, задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступного:
Згідно статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 статті 175 ГК України Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 2 Договору від 23.03.2006 року передбачено, що Сторона -2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони - 1 у договорі від 15.03.2006 року № 11/003/03-061/КДщ шляхом купівлі-продажу нематеріального активу (право користування земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко № 503 «Джоуль», що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Щитова, 40, площею 1, 9301 га), оціненого у 349955, 00 грн. без урахування ПДВ згідно з актом експертної оцінки (та рецензії на нього) та майна, яке розташоване на будівельному майданчику, а саме: КПП, пристройка, склади, овочесховище, вхід у підвал, котельня, баня, гуртожиток, пристройка, гараж, гараж, трансформатор, госп. пристройка, ворота, огорожа, цементно-бетонний майданчик.
Частинами 2 і 4 пункту 2 договору встановлено, що зазначене майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Сторони -1 за цим договором;
Загальна грошова оцінка вкладу Сторони - 1 в цьому договорі становить 1100000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Викуп Стороною - 2 пайової участі (паю) Сторони - 1 в цьому договорі від 15.03.2006 року № 11/003/03-061/КДщ здійснюється за 1100000,00 грн. з врахуванням ПДВ.
Пунктом 3 договору від 23.03.2006 року передбачено, що сторона - 2 перераховує Стороні - 1 кошти на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд» з формулюванням призначення платежу: «Викуп паю Міністерства оборони України за договором від 15.03.2006 року № 11/003/03-061/КДщ, у т.ч. ПДВ».
Відповідно до пункту 6 договору від 23.03.2006 року сторона - 2 приймає у власність майно та нематеріальний актив, що становлять розмір пайової участі (паю) сторони - 1 за договором від 15.03.2006 року № 11/003/03-061/КДщ шляхом підписання Актів прийому - передачі майна та нематеріального активу.
Частиною 2 пункту 6 договору від 23.03.2006 року сторонами зафіксовано, що Акти прийому - передачі майна стають н е в і д є м н о ю частиною цього договору.
У пункті 10 договору від 23.03.2006 року встановлено, що строк дії договору встановлюється з моменту його підписання, і до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Суд зауважує, що пунктом 11 договору від 23.03.2006 року передбачено, що цей договір вступає в силу під в і д к л а д а л ь н о ю у м о в о ю відповідно до ст.. 212 ЦК України: з моменту перерахування коштів у сумі не менш ніж та, що передбачена ч. 7 п. 2 даного Договору, на рахунок Сторони - 1.
Дійсно, Стаття 212 ЦК України передбачає, що Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чі ні (відкладальна обставина).
Під відкладальною умовою між сторонами був підписані і Акти прийому - передачі майна (а/с 7 -8), в кожному з яких сторони передбачили, що ці Акти в с т у п а ю т ь в силу під відкладальною умовою відповідно до ст.. 212 ЦК України: з м о м е н т у п е р е р а х у в а н н я коштів у сумі не меншій ніж та, що передбачена ч. 7 п. 2 договору про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 15.03.2 006 року № 11/003/03-061/КДщ, на рахунок Сторони - 1.
Як вбачається з матеріалів даної справи, у подальшому, ПП «Фірма «Ескулап» звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання права власності на майно, розташоване на території військового містечка № 503 «Джоуль», розташованого за адресою: КПП, пристройка, склади, овочесховище, вхід у підвал, котельня, баня, гуртожиток, пристройка, гараж, гараж, трансформатор, госп. пристройка, ворота, огорожа, цементно-бетонний майданчик.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя по справі № 20-5/418 від 21.09.2007 року позовні вимоги ПП «Фірми «Ескулап» задоволені в повному обсязі: визнано за Приватним підприємством «Фірма «Ескулап» право власності на майно, розташоване на території військового містечка № 503 «Джоуль», розташованого за адресою: КПП, пристройка, склади, овочесховище, вхід у підвал, котельня, баня, гуртожиток, пристройка, гараж, гараж, трансформатор, госп. Пристройка, ворота, огорожа, цементно-бетонний майданчик (з вказанням литер).
Таке рішення від 21.09.2007 року по справі № 20-5/418 набрало законної чинності.
На підставі такого рішення суду ПП «Фірма «Ескулап» 18.03.2008 року уклала з громадянином Російської Федерації Яковенко Михайло Дмитровичем Договір купівлі - продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул.. Щитова, 40 (а/с 31-32). Такий договір був нотаріально посвідчений 18.03.2008 року, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів (а/с 34). Такий правочин на сьогоднішній день ні кім не розірваний та у судовому порядку не визнаний недійсним.
Матеріали даної справи свідчать, що ПП «Фірма «Ескулап» набула право власності на спірне майно не на підставі Договору № 11/004/03-062/КДщ про викуп (компенсацію пайової участі) (паю ) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006р. №11/003/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 503 «Джоуль» (АР Крим, м. Севастополь, вул.. Щитова, 40), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції), а на п і д с т а в і р і ш е н н я с у д у по справі № 20-5/418 від 21.09.2007 року.
Крім вищевикладеного, суд вважає необхідним звернути увагу учасників процесу ще на такі обставини:
Статтею 11 Господарського Процесуального Кодексу України встановлено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Також і статтею 188 Господарського Кодексу України встановлений порядок з м і н и та розірвання господарських договорів, частинами 2-4 якої встановлено, що
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Але в матеріалах даної справи відсутні письмові докази, які б підтверджували факт звернення позивача з досудовою вимогою позивача до відповідача відносно пропозицій про розірвання договору, як це передбачено ст.. 11, 188 Господарського Кодексу України.
Як пояснив позивач суду, така письмова вимога про розірвання договору на адресу відповідача - Сторони - 2 за договором - не була скерована.
Враховуючи все вищевикладене, в тому числі і те, що і договір № 11/004/03-062/КДщ про викуп (компенсацію пайової участі) (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006р. №11/003/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 503 «Джоуль» (АР Крим, м. Севастополь, вул.. Щитова, 40), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, і Акти прийому - передачі були підписані під відкладальною умовою, а сам договір від 23.03.2006 року напряму випливає з умов інвестиційного договору №11/002/03-061/КДщ про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 503 «Джоуль» в м. Севастополь по вул. Щитова, 40, про що вбачається з самого тексту такого договору, суд вважає, що у рамках розгляду даної справи відсутні правові підстави для розірвання Договору від 23.03.2006 року.
Що стосується правової вимоги про витребування у ПП «Фірми «Ескулап» нерухомого майна, розташованого на території військового містечка № 503 «Джоуль» в м. Севастополь по вул.. Щитова, 40, а саме: КПП літ. «А», прибудови літ. «а» з крильцем, склади літ. «Б», овочесховище літ. «В», вхід у підвал літ. «в», котельна літ. «Г», лазня літ. «Д» з крильцем, гуртожиток літ. «Е» з прибудовою літ. «е», гараж літ. «З», будівлі трансформаторної підстанції літ. «И», господарська прибудова літ «К» з крильцем, ворота № 1, огорожа № 2, цементно-бетонний майданчик літ. «І», то суд зауважує, що відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених д о г о в о р о м або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи, що суд не вбачає правових підстав для розірвання договору від 23.03.2006 року, то відповідно і відсутні правові підстави для спонукання відповідача повернути таке нерухоме майно позивачу.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена судом у судовому засіданні 18.08.2010 року.
Повний текст рішення підписаний суддею 20.08.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.