Справа № 495/7057/20
№ провадження 6/495/34/2023
Ухвала
10 лютого 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого одноособово судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Чеботарьовій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському подання державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , -
Державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Н. звернулася 09.02.2023 року до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що на виконанні Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження 69548484 з виконання виконавчого листа №495/7057/20 виданий 01.07.2022 року про:
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і встановити такий спосіб спілкування та участі у вихованні між батьком та сином, як становлення систематичних побачень:
1. З правом брати сина на свою житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 на вихідні дні з 17.00 години у п'ятницю та повертати матері до 19.00 години у суботу, у інші дні тижня, у святкові дні та канікули за попередньою домовленістю з матір'ю, за умови дотримання прав та інтересів дитини;
2. Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , з правом спільного з ним відпочинку межах України під час відпустки батька, за попередньою домовленістю з матір'ю та за умови дотримання прав та інтересів дитини;
3. Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взаємно інформувати один одного про стан здоров'я дитини;
4. Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , з правом обстежувати та лікувати його в медичних закладах місцевого, обласного та республіканського значення.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем 04.08.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Згідно матеріалів виконавчого провадження, 27.05.2022 року за рішенням, яким боржник зобов'язаний був особисто вчинити дії передбачені статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме рішення не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , боржником - фізичною особою ОСОБА_1 рішення без поважних причин було не виконано, у зв'язку з чим, у відповідності до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 1700,00 грн. та повідомлено про строк виконання станом до 01.09.2022 року.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження боржник у зазначений строк не повідомив державного виконавця про виконання рішення, із наданням підтверджуючих документів.
Керуючись ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі.
За результатами повторної перевірки виконання рішення суду, за, яким боржник зобов'язаний був особисто вчинити дії передбачені статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а саме рішення не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , боржником - фізичною особою ОСОБА_1 рішення без поважних причин боржником не виконано. За повторне невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на боржника фізичну особу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладено штраф у подвійному розмірі 3400,00 грн., копія постанови про накладення штрафу направлена боржнику до відома та виконання до 01.11.2022 року.
08.11.2022 року державний виконавець звернувся до органів поліції з повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.12.2022 року надійшло повідомлення з органів поліції де зазначено, що боржник ОСОБА_1 на даний час знаходиться за кордоном, а саме в Румунії із сином.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України отримано відповідь щодо боржника ОСОБА_1 виїзд, а саме перетин кордону України - 04.11.2022 року закордонний паспорт НОМЕР_2 .
На запит виконавця Державною прикордонною службою України отримано відповідь щодо боржника ОСОБА_1 в'їзд, а саме перетин кордону України - 30.01.2023 року закордонний паспорт НОМЕР_3 .
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 4ст. 441 ЦПК України таке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно з ч. 3ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки будь-яких доказів навмисного, свідомого ухилення боржниці від виконання рішення суду державним виконавцем не надано, і сам по собі факт невиконання зобов'язань боржницею, не може бути аргументом для обмеження її виїзду за кордон, відсутні підстави для обмеження боржниці у праві виїзду за межі України.
З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.
Керуючись ст.ст. 441ЦПК України, суд, -
У задоволенні державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: