Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
16.08.2010Справа №2-18/3405-2010
За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)
До відповідача - Спеціалізованої пересувної механізованої колони «Трансспецбуд», с. Фонтани (с. Фонтани, Сімферопольський р-н, 97554)
Про стягнення 40916,53 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Шереметьєва Л.О. - представник, довіреність № 015Д від 05.01.2010р.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Спеціалізованої пересувної механізованої колони «Трансспецбуд», Сімферопольський р-н, с. Фонтани - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 40916,53 грн., з яких 34888,29 грн. - заборгованість по основному боргу, 1998,53 - сума інфляції, 600,03 грн. - сума 3% річних та 3429,68 грн. - сума пені.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 193, 275-277 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електроенергетику» та мотивовані тим, що 21.06.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 351 про поставку електричної енергії. Згідно з умовами Договору, відповідач зобов'язався щомісячно та своєчасно здійснювати розрахунки за електроенергію, а також сплачувати інші платежі, передбачені умовами договору та додатками до договору, але відповідач не виконував зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим станом на 22.12.2009р. за ним склалася заборгованість у розмірі 34888,29 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
16.07.2010р. до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якої позивач зазначає, що в прохальної частині позову невірно вказано найменування відповідача та просить стягнути на користь ВАТ «Крименерго» зі Спеціалізованої механізованої колони «Трансспецбуд» заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 34888,29 грн., інфляційні збитки у сумі 1998,53 грн., 3% річних у сумі 600,03 грн., пеню у сумі 3429,68 грн. Також прохає стягнути витрати позивача, зв'язані з держмитом та інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
16.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву від 16.08.2010 року № 10/2550 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 34888,29 грн., інфляційну суму у розмірі 1998,53 грн., 3% річних у сумі 597,26 грн. та пеню у сумі 3410,38 грн.
Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.
Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, причини не з'явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося відповідно до статті 77 ГПК України.
Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.
Між позивачем та відповідачем 21.06.2004 був укладений Договір № 351 про поставку електричної енергії, предметом якого було регулювання відносин між сторонами по постачанню електроенергії та оплати її вартості.
Сторони договору встановили, що під час вирішення питань, які неврегульовані договором, будуть керуватись Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), що передбачено у пункті 2 договору.
У п. 9.5 договору зафіксовано, що він укладений на строк до 31.12.2004 р. та вважається щорічно пролонгованим, якщо не поступало заяв від однієї з сторін про його припинення або перегляд за місяць до закінчення строку його дії.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що жодна сторона не надавала заяви про припинення договору, у зв'язку із чим на дійсний час договір № 351 від 21.06.2004 року є діючим.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що абонент зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію і потужність, а також вносити інші платежі за розрахунковий період.
Розрахункова дата зі споживачем передбачена до 22 числа , що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого об'єму споживання електричної енергії, що встановлено додатком № 4.1 до договору (а.с. 21).
Проте відповідач, у порушення умов договору не здійснював оплату за спожиту електричну енергію у повному обсязі та у встановлені строки, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у сумі 34888,29 грн., а саме: за грудень 2007 року - 583,12 грн., за січень 2008 року - 752,98 грн. та за грудень 2009 року у сумі 333552,19 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 34888,29 грн., а саме: за грудень 2007 року - 583,12 грн., за січень 2008 року - 752,98 грн. та за грудень 2009 року у сумі 333552,19 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 351 від 21.06.2004 року у сумі 34888,29 грн.
Позивач просить стягнути 3% річних у сумі 597,26 грн. за період з 23.12.2007 року по 21.06.2010 року; інфляційні витрати у сумі 1998,53 грн. за період з січня 2008 року по березень 2010 року включно.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд вважає його вірним та погоджується з ним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 597,26 грн. за період з 23.12.2007 року по 21.06.2010 року та інфляційні витрати у сумі 1998,53 грн. за період з січня 2008 року по березень 2010 року включно.
У своїй позовній заяві (з урахуванню заяви про уточнення позовних вимог від 16.08.2010 року № 10/2550) позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3410,38 грн., нараховану на суму заборгованості, яка виникла за грудень 2009 року сумі 33552,19 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Пунктом 4.2.1 договору № 351 від 21.06.2004 року передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За вказаних обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 23.12.2009 року по 21.06.2010 року у сумі 3410,38 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 - 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідно до пункту 4.2 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу При цьому суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 - 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідно до пункту 4.2 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору з м е н ш и в позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, держав не мито у цій частині не повертається.
При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог до 40894,46 грн. про що у матеріалах справи міститься заява позивача про уточнення позовних вимог від 16.08.2010 року № 10/2550, яка судом прийнята до свого розгляду.
16.08.2010 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.08.2010 року
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 16.08.2010 року № 10/2550
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути зі Спеціалізованої пересувної механізованої колони «Трансспецбуд», с. Фонтани (с. Фонтани, Сімферопольський р-н, 97554; код ЄДПРОУ 20735092) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) заборгованість у сумі 34888,29 грн.; 3% річних у сумі 597,26 грн.; суму інфляції у розмірі 1998,53 грн. та 3410,38 грн. - пені;
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути зі Спеціалізованої пересувної механізованої колони «Трансспецбуд», с. Фонтани (с. Фонтани, Сімферопольський р-н, 97554; код ЄДПРОУ 20735092) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 2600730113142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) 408,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.