Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
16.08.2010Справа №2-18/3174-2010
За позовом Фізичної особи-підприємця Самандас Ірини Миколаївни (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пер. Ухтомського, б. 22, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жуковського, 19, кв. 9, ідентифікаційний номер 2231801985)
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Бондаря Сергія Вікторовича, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, б. 3, ідентифікаційний номер 2523016038)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велар-Україна» (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А).
Про стягнення 580750,00 грн.
Суддя ГС АР Крим І.К. Осоченко
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Умєров С.У., представник, довіреність від 15.06.2010р.
Від третьої особи - не з'явився.
Обставини справи: Фізична особа-підприємець Самандас Ірини Миколаївни (позивач) звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Бондаря Сергія Вікторовича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бондаря Сергія Вікторовича на користь Фізичної особи-підприємця Самандас Ірини Миколаївни суми - авансу у розмірі 414100,00 грн. (чотирьохсот чотирнадцяти тисяч сто гривень), суми штрафу у розмірі 166650,00 грн. (ста шістдесяти шести тисяч шістсот п'ятдесят гривень).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 8332,50 грн. ( вісім тисяч триста тридцять дві гривні п'ятдесят копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статтей 610,611,629,901 Цивільного Кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем умов договору про надання посередницьких послуг б/н від 06.09.2007р., а також умов додаткової угоди до нього № 1 від 28.07.2009р. щодо надання Фізичною особою-підприємцем Бондарем Сергієм Вікторовичем у строки послуг з сприяння у підготовці та збиранні документів, необхідних для укладення правочину з купівлі-продажу замовником - Фізичною особою-підприємцем Самандас Іриною Миколаївною частки у статутному капіталі ТОВ «Туристичний центр «Прем'єр-Отель».
Позивач у позовній заяві посилається на факт виконання у повному обсязі ним договірних зобов'язань, зокрема на факт перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми авансу у розмірі 414 100,00 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч сто гривень).
Вважаючи, що невиконання відповідачем умов договору про надання посередницьких послуг б/н від 06.09.2007р., а також умов додаткової угоди до нього № 1 від 28.07.2009р. порушує права Фізичної особи-підприємця Самандас Ірини Миколаївни та надає право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій, а також посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача окрім суми авансу, суму штрафу.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.06.2010р. позов Фізичної особи-підприємця Самандас Ірини Миколаївни прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
26.07.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви ФОП Самандас І.Н. в повному обсязі посилаючись на те, що завдання Замовника про надання послуг не пізніше 01.04.2009р., від ФОП Самандас І.Н. не надходило. Згідно з листом від 15.12.2008р. виконання Договору у строк неможливий у зв'язку з вчасно наданими ФОП Самандас І.Н. пакету документів та узгоджень, необхідний для оформлення права користування земельною ділянкою. Що стосується вимог про стягнення штрафу, представник відповідача зазначив, що дані вимоги, з урахуванням п.п. 3.1., 4.4. Договору від 06.09.2007р. повинні були заявлені до 01.04.2010р. Суд долучає дані заперечення до матеріалів справи.
26.07.2010р. у судовому засідання представник відповідача надав заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Велар-Україна», м. Севастополь.
Ухвалою від 26.07.2010р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Велар-Україна», м. Севастополь.
Ухвалою від 26.07.2010р. суд продовжив строк розгляду справи.
06.08.2010р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Суд вважає за можливе задовольнити дане клопотання.
06.08.2010р. до господарського суду від позивача надійшло заперечення на доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов від 26.07.2010р., в якому він просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Суд залучає дане заперечення до матеріалів справи.
16.08.2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву.
Суд залучає такі заперечення до матеріалів справи.
16.08.2010р. представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були сповіщені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
06.09.2007 року між фізичною особою-підприємцем Самандас Іриною Миколаївною (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бондарем Сергієм Вікторовичем (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, виконавець бере на себе зобов'язання після здійснення правочину купівлі-продажу у статутному капіталі ТОВ «Туристичний центр «Прем'єр-Отель» оформити у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 36.
Судом встановлено, що договір про відступлення частки майна ТОВ «Туристичний центр «Прем'єр-Отель» шляхом купівлі-продажу було укладено та нотаріально посвідчено 25.09.2007 року (а.с. 42).
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що за надання послуг замовник сплачує виконавцю суму у розмірі 610100,00 грн. у продовж 3 банківських днів з дня підписання Акту прийому-передачі наданих послуг шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок виконавця.
У продовж трьох банківських днів з моменту підписання договору, замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 414100,00 грн.
У наступному, 28.07.2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання посередницьких послуг від 06.09.2007 року, відповідно до якої пункти 2.1 та 2.2 договору викладені у наступній редакції:
«2.1 за надання послуг замовник сплачує виконавцю суму у розмірі 666600,00 грн. у продовж 3 банківських днів з дня підписання Акту прийому-передачі наданих послуг шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок виконавця.
2.2 У продовж трьох банківських днів з моменту підписання договору, замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 470600,00 грн.
Додатково до виплаченого авансу замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму 56500,00 грн. у продовж 3 банківських днів з моменту підписання додаткової угоди.».
Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачеві аванс у сумі 414100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи а.с. 14 (та не спростовується відповідачем у судових засіданнях.).
Згідно з пунктом 3.1 договору від 06.09.2007 року, виконавець зобов'язаний по завданню замовника особисто надати останньому, визначені даним договором послуги не пізніше 01.04.2009 року.
Не надання у строк до 01.04.2009 року фізичною особою-підприємцем Бондарем Сергієм Вікторовичем оформленого у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 36, (що передбачено у пункті 1.2 договору) і стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця Самандас Ірини Миколаївни до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача авансу у сумі 414100, грн. та штрафу у сумі 166 650,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 414100,00 грн. авансу за договором про надання посередницьких послуг від 06.09.2007 року та штрафу у сумі 166 650,00 грн. у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Дійсно, пункт 3.1 договору від 06.09.2007 року встановлює, що виконавець зобов'язаний по завданню замовника особисто надати останньому, визначені даним договором послуги не пізніше 01.04.2009 року.
Відповідач пояснює, що їм виконані зобов'язання за договором, і як доказ представив суду виписку з рішення Сімферопольської міської ради № 1018 від 30.06.2010 року «Про дозвіл на виконання технічної документації по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки, дозволі розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, наданні земельних ділянок у власність і оренду у м. Сімферополі».
Проте відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідач не представив суду доказів оформленого у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 36, а саме: договір оренди такої земельної ділянки, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Проте у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача суму авансу у розмірі 414100,00 грн. у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже статтею 611 ЦК України передбачений перелік правових наслідків, які настають у разі порушення зобов'язання стороною.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктам 6.1 і 6.2 договору, строк договору про надання посередницьких послуг від 06.09.2007 року становить з моменту його підписання і закінчується повним виконанням зобов'язань за договором.
Оскільки строк договору від 06.09.2007 року не сплинув та суду не представлено доказів односторонньої відмови від договору, доказів його розірвання або зміни умов щодо строку дії договору, то позивач може застосовувати такі правові наслідки за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, як сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. А вимога позивача щодо повернення авансу у сумі 414100,00 грн. у даному випадку є необґрунтованою та безпідставною.
Крім того, дотримуючись приписів статті 611 ЦК України сторони у пункті 4.4 договору погодили, що у разі порушення строку надання послуг (п. 3.1 договору), виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 25% від суми договору. Оскільки відповідно до додатку № 1 від 28.07.2009 року до договору про надання посередницьких послуг від 06.09.2007 року сума договору складає 666600,00 грн., то позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у сумі 166650,00 грн. (666600 х 25%).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 4 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд звертає увагу, що відповідач у своєму письмовому запереченні на позовну заяву заявив клопотання про застосування судом строку позовної давності для стягнення штрафу (а.с. 48).
Оскільки право вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу виникло у позивача в період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року, а позов подано до суду лише 16.06.2010 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції господарського суду АР Крим), та враховуючи приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо заявлення позовних вимог про стягнення штрафу, у зв'язку із чим у позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 166650,00 грн. також задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на позивача.
Крім того, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що при подачі до суду позовної заяви позивач сплатив державне мито у сумі 8332,50 грн., у той час, як повинен був сплатити 5807,50 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 2525,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
16.08.2010 р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.08.2010 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Повернути Фізичній особі-підприємцю Самандас Ірині Миколаївні (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пер. Ухтомського, б. 22; ідентифікаційний код 2231801985) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 2525,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.