Справа № 357/4700/22
3/357/10/23
16.02.2023 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О. Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Національної поліції України ГУНП в Київській області Білоцерківського РУП відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи в/ч НОМЕР_1 старший офіцер, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 179935 від 14.06.2022 року, 14.06.2022 року о 01 год. 00 хв. в м. Біла Церква по бульвару М.Грушевського, 13 водій ОСОБА_1 під час дії комендантської години керував транспортним засобом «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager» Alkotest 6810», тест №2342. Результат тесту 1,51% проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду протоколу 16.02.2023 року до суду не надходило.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року) наголошує, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За перелічених вище обставин суддя вважає, що неявка ОСОБА_1 на судові засідання не має поважних причин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14 суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко П.Л. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено. Клопотань про відкладення розгляду протоколу 16.02.2023 року до суду не надходило.
Свідки до суду не викликались.
Суддя, ознайомившись із протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами, у тому числі долученими до нього клопотаннями адвоката про витребування доказів та відповідей які надійшли на підставі запитів суду із Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису, актом огляд, а також іншими документами.
Розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Вважаю, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме вина ОСОБА_1 доведена матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 179935 від 14.06.2022 року, тестом », тест №2342.Результат тесту 1, 51% проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням від 14.06.2022 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння до КНП БМР « Білоцерківська лікарня №4», копією акту огляду та тимчасово затримання транспортного засобу від 14.06.2022 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія БАБ №642886 за ч.1 ст.126 КУпАП, додатком до протоколу диском з відеозаписом.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 14.06.2022 року зазначено, що 14.06.2022 року о 01 год. 00 хв. в м. Біла Церква по бульвару М.Грушевського, 13 водій ОСОБА_1 під час дії комендантської години керував транспортним засобом «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно із результату тесту ( а.с.2) огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager» Alkotest 6810», тест №2342, результат тесту 1,51% проміле.
Крім того, заступником начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області О.Ковбасою за вх..№ 33975 від 16.11.2022 року надано відповідь на запит суду та надано в якості доказів свідоцтва про повірку, яке на даний час чинне і є чинним і достатнім документом, що підтверджує відповідальність газоаналізатора «Drager» Alkotest 6810»,ARBL-0572, встановленим вимогам і надає законне право його подальшого використання за призначенням протягом чинності даного свідоцтва.
Також на запит суду заступником начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області С. Мерзлюком за вх. № 38550 від 15.12.2022 року надано відповідь на запит, в якому зазначено, що відеозапис процесу документування вказаного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП працівниками поліції було знято на нагрудну камеру (Bodicam B-1 CH MOB 3714 №14) згідно вимог чинного законодавства.
Отже приходжу до висновку, що вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Крім того, докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи адвоката, які були зазначені в клопотаннях та в судових засіданнях, про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами.
Відповідно до п. 2.9 а «Правил дорожнього руху України» водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У п. п.2, 4 розділу 1 Інструкції вказано, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.6 розділу 1 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
З огляду на вказане, протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, складений відповідно до положень вищезазначених Інструкції, порядку та вимог ст.266 КУпАП.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП.
Суддя зазначає, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено умисно та є грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя вважає, що обране стягнення буде мірою відповідальності, поваги до правил співжиття, та у майбутньому зможе забезпечити запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Отже суддя вважає, що ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, статтями 130 ч. 1 , 221, 284, 40-1 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. в дохід держави
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО. Л. Гавенко