Справа №295/5704/22
Категорія 36
2/295/342/23
02.02.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Кирийчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-
У червні 2022 року позивач звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів у розмірі 10115,71 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн. з тих підстав, що за відсутності підходящої роботи 12.10.2010 року відповідачу було надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю, у зв'язку з чим, перебуваючи на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості в період з 12.10.2010 року по 08.03.2011 року, вона отримала допомогу по безробіттю в сумі 2457,74 грн., а також у період з 21.10.2011 року по 25.03.2012 року - в сумі 7657,97 грн., що разом становить 10115,71 грн. За результатами проведеної перевірки достовірності факту належності особи до зайнятого населення складено акт від 29.03.2019 року № 177 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та виявлено, що ОСОБА_2 з 11.08.2010 року по 31.12.2015 року перебувала в цивільно-правових відносинах з АТ «Страхова компанія «АХА Страхування», а отже належала до зайнятого населення та незаконно отримала допомогу по безробіттю, яка підлягає поверненню.
Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 07.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду відзив на позовну заяву не надходив та до суду подано заяву про застосування позовної давності, посилаючись на те, що початок перебігу позовної давності розпочався від дня надання статусу безробітної та отримання допомоги по безробіттю, тобто з 12.10.2010 року, та звернувшись до суду з позовом у червні 2022 року, позивач пропустив строк позовної давності.
В ухвалі судді Богунського районного суду міста Житомира від 07.07.2022 року про відкриття провадження вирішено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» належним чином засвідчену копію оплатного цивільно-правового договору № 867-10АС від 11.08.2010 року, на виконання якої надійшли відповідні копії документів (а. с. 37-49).
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала з викладених у позовній заяві обставин та заперечувала проти застосування до позовних вимог позовної давності, так як про факт перебування відповідача в цивільно-правових відносинах з АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» стало відомо 29.03.2019 року згідно складеного акту й відповідно до ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до відносин страхування позовна давність не застосовується.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки до суду не повідомила.
Згідно ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.10.2010 року позивач зверталася до Житомирського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної із зазначенням по тексту, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та трудовою діяльністю не займається, доходу не отримує, що підтверджується її заявою (а. с. 7).
Згідно витягу з наказів про прийняті рішення по особі, карток персонального обліку та довідок Житомирського міського центру зайнятості № 233, 234 відповідач отримала за період із 12.10.2010 року по 08.03.2011 року допомогу по безробіттю в сумі 2457,74 грн. та за період із 21.10.2011 року по 25.03.2012 року в сумі 7657,97 грн., що в загальній сумі становить 10115,71 грн. (а. с. 8-12).
Як убачається з копії акту № 177 від 29.03.2019 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розслідуванням, відповідач з 11.08.2010 року по 31.12.2015 року перебувала в цивільно-правових відносинах з АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі цивільно-правового договору/агентської угоди № 867-10АС від 11.08.2010 року щодо здійснення нею посередницької діяльності в страхуванні від імені товариства (а. с. 14).
З повідомлення АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» від 15.03.2019 року слідує, що в період дії зазначеної угоди з 11.08.2010 року по 31.12.2015 року нарахований дохід ОСОБА_2 за період з 21.10.2011 року по 26.03.2012 року склав 861,60 грн. (а. с. 13).
02.04.2019 року директором Житомирського міського центру зайнятості було видано наказ № 73 про повернення коштів у сумі 10115,71 грн., виплачених як допомога по безробіттю відповідачу, у зв'язку з виявленням факту належності особи до числа зайнятих в період отримання статусу безробітного (а. с. 15).
03.04.2019 року на адресу відповідача був направлений лист із вимогою повернути зазначену суму коштів (а. с. 16, 17).
ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » внаслідок реєстрації шлюбу 10.08.2013 року з ОСОБА_4 (а. с. 55, 56).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-ІІІ) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 1533-ІІІ до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечуюють себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських гоподарств), проходять військову чи альтернативну службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних заклпдах та поєднують навчання з роботою.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що особа, яка працює за цивільно-правовим договором, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю, через що права позивача щодо неповернення відповідачем незаконно отриманої нею допомоги по безробіттю є порушеними.
З приводу застосування до спірних правовідносин позовної давності, то суд приходить до наступного висновку.
Згідно пунктів 1, 2, 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» від № 60/62, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державною податковою адміністрацією України № 60/62 від 13.02.2009 року, (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону № 1533-ІІІ. Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
12.10.2010 року було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю впродовж двох періодів, а саме з 12.10.2010 року по 08.03.2011 року та із 21.10.2011 року по 25.03.2012 року.
Тобто, починаючи з 12.10.2010 року, позивач мав можливість провести перевірку достовірності відомостей, які були підставою для надання відповідачу статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, зазначених у поданих нею документах. Проте позивачем було проведено розслідування страхових випадків з метою виявлення обґрунтованості виплат матеріального забезпечення лише 29.03.2019 року, про що складено акт № 177, а позов до суду подано в червні 2022 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У жовтні 2022 року відповідач подала до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 52-54).
З огляду на викладене, на переконання суду, Житомирський міський центр зайнятості звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови в його задоволенні.
Посилання представника позивача на те, що до спірних правовідносин не може застосовуватися строк позовної давності згідно ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.
Так, відповідно до вказаної норми закону строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Згідно ч. 3 ст. 38 Закону № 1533-ІІІ своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, ч. 4 ст. 38 Закону № 1533-ІІІ стосується відповідальності роботодавця (страхувальника), а не застрахованих осіб, які зареєстровані в установленному законом порядку як безробітні. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.2018 року в справі № 727/4084/16-ц.
За таких обставин оскільки вказана норма закону не може бути застосована до спірних правовідносин щодо стягнення з особи, якій було надано статус безробітної, суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю та позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, суд відмовляє в його задоволенні.
Керуючись Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України,-
У задоволенні позову Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Житомирський міський центр зайнятості (адреса: 10009, м. Житомир, площа Польова, 6-А, код ЄДРПОУ 13561251).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Л.М. Семенцова