19 серпня 2010 р. № 2-9/5452-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача -Дьяченко О.Г., генеральний директор;
відповідача -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок"
на рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим
від21.12.2009
та на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від04.02.2010
у справі№ 2-9/5452-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт"
доЗакритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок"
про стягнення 15 103, 50 грн.
за зустрічним позовомЗакритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт"
провизнання недійсним договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (далі -ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок" (далі -ЗАТ "Санаторій "Морской уголок") про стягнення оплати за фактично виконані роботи в сумі 12 500, 00 грн., 2 603, 50 грн. штрафних санкцій, що складає всього 15 103, 50 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 порушено провадження у справі № 2-9/5452-2009 за позовом ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" про стягнення 15 103, 50 грн.
До прийняття рішення по суті спору ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" подало зустрічний позов до ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" про визнання недійсним договору № 15-09 від 13.04.2009, укладеного між ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" і ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт".
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 зустрічну позовну заяву прийнято до провадження разом з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 21.12.2009 первісний позов задоволено частково. Суд стягнув із ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" на користь ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" 12 500, 00 грн. основного боргу, 987, 37 грн. пені. В іншій частині у позові відмовлено. У зустрічному позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не оплачено виконані роботи, проте при розрахунку пені позивачем допущено помилки щодо визнання періоду прострочення та щодо застосування подвійних облікових ставок. Зустрічні позовні вимоги спростовані доказами, наданими ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Волков К.В., судді Гоголь Ю.М., Черткова І.В.) від 04.02.2010 апеляційну скаргу ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 та рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2009, ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 19.08.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" (замовник) та ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (підрядник) 13.04.2009 укладено договір № 15-09, предметом якого є виконання силами підрядника робіт з водолазного обстеження, огляду дна акваторії прилеглої до пляжу, з видачею документації встановленого зразка (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору підрядник виконує на свій ризик і з використанням свого обладнання водолазні роботи за замовленням замовника, на умовах передбачених даним договором.
Згідно з п. 2.4 договору підрядник видає замовнику пакет виконавчої документації у складі: акт водолазного обстеження підводної акваторії (дна) пляжу; акт усунення перешкод з дна пляжу (якщо такі були); карту-схему з вимірюванням глибини і зазначенням міць небезпечних для купання та пірнання.
Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за договором допускається у строк не більше 5 днів з моменту закінчення робіт чи підписання акта приймання-передачі.
На виконання умов договору ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" здійснило, передбачені ним роботи на суму 12 500, 00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за травень 2009 року, підписаним сторонами.
Разом з тим, ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічним позовом про визнання даного договору недійсним. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що роботи за договором щодо водолазного обстеження акваторії пляжу виконувались організацією, яка не мала відповідного дозволу на їх проведення, про що зазначено у листі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради вих. № 1708/02.1 -23-2948 від 26.10.2009. Згаданим листом ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" було відмовлено в отриманні паспорта на відкриття і функціонування пляжу на підставі поданого пакету виконавчої документації, виготовленої ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" відповідно до спірного договору.
Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Дія ст. 227 ЦК поширюється на правочини, здійснені юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності. Такі правочини є оспорюваними (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними).
Державою здійснюється державне регулювання у сфері господарювання такими, зокрема, засобами як ліцензування, патентування та квотування, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається ЗУ "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності", ГК, а також іншими законами (наприклад, ЗУ "Про Національний банк України", "Про страхування", ЗУ "Про нафту і газ" тощо).
У ст. 91 ЦК України зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов (ст. 1 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" отримало ліцензію серії АВ № 358549 на будівельну діяльність строком на 5 років: з 8 жовтня 2007 по 8 жовтеня 2012 року. Згідно з додатком до ліцензії до будівельної діяльності відносяться у тому числі гідротехнічні та підводно-технічні роботи. На момент укладення спірного договору позивач мав відповідну ліцензію на виконання гідротехнічних робіт, до яких згідно з КВЕД відносяться і водолазні роботи.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" на момент укладення спірного договору надало такі документи: дозвіл на виконання гідротехнічних робіт № 18.00.30.ПР, виданий Міністерством праці і соціальної політики України, Державним департаментом по нагляду за охороною праці від 26.06.2000, що діє постійно; лист Територіального управління Держміськпромнагляду по АРК по місту Севастополю від 25.04.2007 № 02/623 з підтвердженням права ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" на виконання водолазних робіт; наряд-завдання Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах МНС України (кримське представництво), затверджене начальником Головного управління МНС України в АРК від 11.03.2009.
Між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та Головним управлінням МНС України в АРК 16.03.2007 укладено договір про взаємодію № 99, відповідно до якого одним із напрямків взаємодії є виконання підрядних підводно-технічних робіт в інтересах та за завданням Головного управління МНС України, обстеження морських акваторій пляжів санаторно-курортних підприємств у цілях забезпечення безпеки людей на водних об'єктах Криму, паспортизація пляжів для введення їх в експлуатацію перед кожним курортним сезоном.
Посилання ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" на те, що ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" відповідно до вимог Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою КМ України від 15.10.2003 № 1631, не отримано дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу на роботи підвищеної небезпеки, а саме водолазні роботи, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, з огляду на таке.
Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону праці" за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
Отже, відносини щодо видання дозволів Держнаглядохоронпраці або його територіального органу на роботи підвищеної небезпеки є відносинами у сфері охорони праці та виникають між роботодавцями і працівниками, а також між роботодавцями і органами державного управління охороною праці, та не можуть впливати на господарські відносини між суб'єктами господарювання.
І в силу ст. 227 ЦК України відсутність певного дозволу у сторони договору не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки зазначена стаття надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак вона не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи.
Суди визнали обґрунтованими первісні позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 12 500, 00 грн. за виконані ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та неоплачені ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" роботи.
Сторони також погодили, що замовник несе відповідальність перед підрядником за повний і своєчасний розрахунок . У випадку порушення грошових зобов'язань замовником і порушення строків виконання робіт підрядником винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в цей період) від суми даного договору, за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ЦК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).
Враховуючи те, що ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" не оплатило роботи у строк, встановлений договором, а саме протягом 5 днів з дня закінчення робіт та підписання акту виконаних робіт, суди попередніх інстанцій визнали, що позивачем обґрунтовано було заявлено до стягнення пеню, проте неправильно застосовано ставки НБУ, які діяли у період, за який стягується пеня, а тому визначили, що в цій частині задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення 987, 37 грн. пені, а щодо стягнення 1 616, 13 грн. пені слід відмовити.
Доводи, викладені ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 у справі № 2-9/5452-2009 -без змін.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.