ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
21 травня 2010 року 10:30 № 2а-979/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Стовбира О.О.;
відповідача: Іванькової О.С.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”
доДержавної податкової інспекції у місті Чернігові
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
27 січня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” (далі по тексту -позивач, ПАТ “СГ “ТАС”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Чернігові), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/ 1, від 22 жовтня 2009 року № 0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3, згідно яких підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій у розмірі 859,50 гривень (в тому числі за основним платежем -573,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -286,50 грн.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-979/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 березня 2010 року. В судовому засіданні 26 березня 2010 року оголошувалась перерва до 21 травня 2010 року.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
07 липня 2009 року ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492200/0, яким Закритому акціонерному товариству “Страхова група “ТАС” (попередня назва позивача) за порушення підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 859,50 грн., в тому числі 573,00 грн. основного платежу та 286,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтня 2009 року №0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3 аналогічного змісту.
Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтня 2009 року №0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3 прийнято на підставі акта від 25 червня 2009 року №467/22/25951498 “Про результати виїзної планової перевірки Чернігівської філії ЗАТ “Страхова група “ТАС” з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” (далі по тексту -Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму у розмірі 573,00 грн.
В Акті перевірки відповідач зазначає, що при проведенні перевірки фактично сплачених перестраховикам та задекларованих премій встановлено завищення сум внесків за 2008 рік на суму у розмірі 19 118,00 грн.
В перевіряємому періоді Чернігівська філія ЗАТ “Страхова група “ТАС” виключала з валового доходу від страхової діяльності суму валових внесків, переданих в перестрахування резидентам відповідно до договорів перестрахування заключних з ЗАТ “Страхова компанія “ТАС”. Операції, пов'язані з перестрахуванням страхових ризиків, здійснювались на підставі договорів перестрахування наземного транспорту, укладених з ЗАТ “СГ “ТАС” з резидентами.
З огляду на пункт 1.1 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підпункти 2.1.1, 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 12 Закону України “Про страхування”, відповідач прийшов до висновку, що частки страхових платежів, що сплачуються окремими структурними підрозділами як платниками податку іншим структурним підрозділам як іншим платникам податку в межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі угод про розподіл ризику, наказів юридичної особи тощо, не можуть вважатись страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими (нарахованими) за договорами перестрахування.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки з наступних підстав.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники податків визначені як юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про страхування”, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Частина перша статті 12 Закону України “Про страхування” визначає, що перестрахування -страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Розділ І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 року, зазначає, що страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.
Аналізуючи зазначені норми законодавства та матеріали справи, суд відзначає, що ПАТ “СГ “ТАС” є юридичною особою та платником податку на прибуток, являється страховиком і має право здійснювати страхову діяльність, в тому числі операції з перестрахування, як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи.
В свою чергу Чернігівська філія, що діє на підставі Положення, затвердженого Зборами акціонерів ЗАТ “Страхова група “ТАС” від 29 грудня 2007 року, є відокремленим підрозділом позивача, перебуває на обліку в податковому органі як самостійний платник податку на прибуток, проте не є юридичною особою і, відповідно до вимог законодавства не є страховиком, однак має право здійснювати страхову діяльність від імені ПАТ “СГ “ТАС”.
За перевірений період позивач як юридична особа -страховик укладав договори перестрахування, згідно яких перестраховано частину ризиків за договорами страхування, укладених ПАТ “СГ “ТАС” в особі Чернігівської філії.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, дохід від страхової діяльності юридичних осіб -резидентів (крім страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення) оподатковується за ставкою 3 відсотка, та не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року №22, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.
Як вбачається з обставин та матеріалів справи, Чернігівська філія позивача протягом 2008 року згідно розпоряджень Головного офісу перерахувала на рахунок ПАТ “СГ “ТАС” кошти в розмірі 19 118,00 грн. суми страхових премій, перерахованих ПАТ “СГ “ТАС” перестраховикам - резидентам за договорами страхування, укладеними ПАТ “СГ “ТАС” в особі Чернігівської філії.
Такий порядок перерахування коштів встановлений в ПАТ “СГ “ТАС” згідно Порядку функціонування рахунків в системі Позивача, затвердженого Головою правління ЗАТ “Страхова група “ТАС” 30 січня 2006 року №10/1заг.
В податковому обліку філія, як окремий платник податку на прибуток, лише після фактичної сплати за філію Головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від Головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування.
Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, встановлених головним підприємством, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий доход. В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності.
Операції з перестрахування здійснює сам страховик - ПАТ “СГ “ТАС”, а не його структурні підрозділи. У зв'язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлено від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконанням частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.
Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом України в постанові від 19 листопада 2008 року (справа №08/252).
Крім того, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, в якості додаткового аргументу на користь позивача слід звернути увагу на процедуру укладання договорів з перестраховиками -нерезидентами.
Так, відповідно до статті 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності є виключно юридичні особи, а тому Чернігівська філія позивача не може бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та сплачувати перестрахові премії безпосередньо нерезидентам, оскільки дані витрати здійснюються через Головний офіс.
Враховуючи, що оплата страхових премій перестраховикам - резидентам у спірних правовідносинах здійснювалося відносно Чернігівської філії позивача та за її рахунок, суд відхиляє доводи відповідача про незаконність віднесення філією до складу валових витрат страхових виплат, здійснених головною юридичною особою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у м. Чернігові не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття повідомлень-рішень від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/ 1, від 22 жовтня 2009 року № 0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “СГ “ТАС” підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтня 2009 року № 0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко