Провадження № 22-ц/803/1820/23 Справа № 211/7877/21 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.
15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - МірутиО.А.,
суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,, (суддя Сарат Н.О.), ухваленого в приміщенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 24 жовтня 2022 року,
В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він ОСОБА_1 , з 18.05.1999 року працював на підприємстві відповідача на різних посадах. Наказом від 16.08.2021 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України звільнений у зв'язку з переведенням в структурний підрозділ «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця». 17.08.2021 року прийнятий за переведенням зі структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаду начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» №НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року позивача звільнено 23.10.2021 року з посади начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який обіймав цю посаду за рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, п. 6 ст. 40 КЗпП України (наказ № НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року).
Позивачу було відомо, що на час його звільнення у структурному підрозділі «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» була вакантна посада заступника начальника «Дніпровського загону воєнізованої охорони». Після ознайомлення, позивач відразу скористався своїм правом та особисто подав заяву Директору регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про переведення його на посаду заступника начальника «Дніпровського загону воєнізованої охорони». Однак ОСОБА_2 ця заява була проігнорована та залишена без розгляду та будь-яких пояснень відмови. Позивач вважає, що враховуючи його багаторічний досвід роботи, в тому числі на керівних посадах, позивач мав беззаперечне право за досвідом та знаннями претендувати на посаду заступника начальника загону, а відтак, його мали б затвердити на цю посаду, щоб запобігти не обгрунтованому та незаконному звільненню.
Позивач стверджує, що його було звільнено 19.10.2021 року, а 20.10.2021 року був виданий наказ про його відрядження № Н-30/232, що позивач вважає незаконним. У відрядженні працівник повинен виконувати обов'язки та функції, визначені у трудовому договорі (cm. 21 КЗпП), тобто він продовжує працювати. Тобто після звільнення позивача, його було направлено у відрядження, де він продовжував виконувати свої посадові обов'язки. При цьому згідно зі ст. 121 КЗпП за весь час відрядження за працівником зберігається місце роботи (посада). Отже, на думку позивача, його не мали права звільняти, а на наступний день відправляти у відрядження на місяць, як і не мали права видавати наказ про звільнення 19 жовтня 2021 року, знайомити з вакантними посадами лише 22 жовтня 2021 року та без будь-яких пояснень та розгляду його заяви про переведення на посаду заступника начальника загону - звільняти 23 жовтня 2021 року. 22.10.2021 року позивача ознайомили зі списком вакантних посад, хоча, як вже з'ясувалось, 19.10.2021 року вже був виданий та підписаний наказ про його звільнення). 26 жовтня 2021 року в місті Кривий Ріг в кабінеті старшого інспектора з кадрів структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» було складено акт про те, що позивач нібито відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення № НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року мотивуючи це тим, що його з ним вже було ознайомлено в службі кадрової та соціальної політики регіональної філії «Придніпровська залізниця». Однак обставини зазначені в акті взагалі не відповідають дійсності, адже для ознайомлення з актом позивача ніхто не викликав, він не відмовлявся від ознайомлення з наказом про звільнення, під час складання акту його не було. Позивач вважає, що його порушене право на працю може бути відновлено лише поновленням його на посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідачем була заподіяна позивачеві моральна шкода в результаті порушення його трудових прав. Своїм вчинком щодо протиправного звільнення позивача з роботи Відповідач завдав йому значних душевних страждань, які полягають у наступних переживаннях. Як вже було зазначено вище, позивач сумлінно пропрацював на залізниці 22 роки свого життя. Натомість, при першій же нагоді з грубим порушенням норм чинного законодавства він був незаконно звільнений, та опинився без роботи. Все це завдало йому глибокого душевного болю, адже він не міг зрозуміти чому до нього таке зневажливе ставлення з боку керівництва, незважаючи на його старання, досвід та витрачені сили і здоров'я на користь блага підприємства. Своїми діями Відповідач знівелював багаторічні зусилля позивача щодо створення власної репутації добросовісного, сумлінного та старанного працівника. Моральні страждання позивач оцінює в 24 000 грн.
Просив суд визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 № НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року виданий Директором регіональної філії « Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Борецьким A.C. та зобов'язати відповідача його скасувати. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 19.10.2021 року. Стягнути на його користь з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.202 року до дати ухвалення судом рішення по справі за даним позовом, розмір якого буде визначений на підставі довідки про його середній заробіток та табелів обліку робочого, що будуть запитані ним у відповідача. Стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 24 000 гривень. Стягнути на користь позивача витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги законодавства запропоновано позивачу всі наявні у нього посади, але позивач не надав згоди на працевлаштування на жодну із запропонованих вакантних посад, жодних заяв з приводу працевлаштування від позивача до відповідача не надходили
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що відповідачем не надано для ознайомлення позивачу всі наявні на підприємстві вакансії, а навпаки, в акті 22.10.2021 вказує, що за проханням Позивача із 17240 вакантних посад заступник начальника відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» вибрала всі вакансії регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», в той час, як Позивач такого прохання не заявляв.
Під час ознайомлення 22.10.2021 року, з переліком вакантних посад регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», позивачу стало відомо, що на час його звільнення у структурному підрозділі «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» була вакантна посада заступника начальника «Дніпровського загону воєнізованої охорони».
Після ознайомлення, позивач відразу скористався своїм правом та особисто написав заяву Директору регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про переведення його на посаду заступника начальника «Дніпровського загону воєнізованої охорони», однак ОСОБА_2 ця заява була проігнорована та залишена без розгляду та будь-яких пояснень відмови.
Судом не взято до уваги, що відповідачем надано докази, які свідчать про те, що на посаду заступника начальника «Дніпровського загону воєнізованої охорони» вже планувалося взяти іншого працівника, а саме ОСОБА_3 , якій пройшов співбесіду на цю посаду, однак ще не був на неї призначений, що доводиться заявою ОСОБА_3 від 19.10.2021 та наказом про його призначення на цю посаду лише 12.11.2021року.
Крім того, на час звільнення позивача була вільна ще одна посада, а саме посада заступника начальника «Криворізького загону воєнізованої охорони», яку також не запропонували позивачу, хоча обов'язки заступника начальника Криворізького загону тимчасово виконував ОСОБА_4 , який був призначений на цю посаду на постійній основі відповідно до наказу № НОК-1812/ОС лише 12.11.2021.
Позивач в момент ознайомлення з вибірковим списком вакантних посад регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» 22.10.2023 не був ознайомлений з наказом від 19.10.2021 №НОК-1709/ОС про майбутнє звільнення позивача з 23.10.2021, про даний наказ позивач дізнався 23.10.2021 року шляхом отримання повідомлення у «Вайбері» від головного бухгалтера «Криворізького загону воєнізованої охорони» ОСОБА_5 , що є підставою для поновлення його на попередній роботі з одночасною виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Українська залізниця» зазначає, що з метою належного виконання вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України відповідачем запропоновано усі наявні вакантні посади, але позивач не надав згоди на працевлаштування на жодну із запропонованих посад, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черненко Є.І. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду скасувати.
Представник АТ «Українська залізниця» -Деянков С.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення..
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено що ОСОБА_1 , з 18.05.1999 року працював в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах.
16.08.2021 року звільнений у зв'язку з переведенням в структурний підрозділ «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» за домовленістю між сторонами, п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до наказу № НОК -1336/ОС від 17.08.2021 року ОСОБА_1 було прийнято за переведенням зі структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаду начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом Директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Борецьким А.С № НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року ОСОБА_6 звільнено з посади начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 23.10.2021 року у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який обіймав цю посаду за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2021 року у справі № 214/7718/20 п. 6 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12).
Відповідно до повідомлення заступника директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з управління персоналом та соціальної політики ОСОБА_1 запропоновано перелік посад АТ «Українська залізниця» у кількості 17 240 шт. для ознайомлення (а.с. 39)
Згідно Акту складеного начальником служби кадрової та соціальної політики ОСОБА_7 , заступником начальника відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики ОСОБА_8 , старшим інспектором з контролю за виконанням доручень служби кадрової та соціальної політики Пелипась О.А. складеного 22.10.2021 року, ОСОБА_1 ознайомився зі списком вакантних посад регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», від надання відповіді відмовився (а.с. 40)
Відповідно до Акту складеного начальником загону ОСОБА_9 , в.о. першого заступника начальника загону ОСОБА_10 , заступником начальника загону ОСОБА_11 , старшим інспектором з кадрів ОСОБА_12 , 26.10.2021 року ОСОБА_1 прибув до загону з метою отримати свою трудову книжку, при цьому йому було надано для ознайомлення копію наказу від 19.10.2021 року № НОК-1709/ОС «По особовому складу» про звільнення з посади начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_9 який був звільнений з даної посади.
Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач запропонував позивачу всі наявні у нього вакантні посади, після ознайомлення з переліком вакантних посад позивач не надав будь-якої відповіді та не звернувся до Відповідача з жодною заявою про переведення на будь-яку вакантну посаду, що свідчить про відсутність волі Позивача продовжувати роботу.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 , визначив відповідачем Регіональну філію «Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» та просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 № НОК-1709/ОС від 19.10.2021 року виданий Директором регіональної філії « Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Борецьким A.C.. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 19.10.2021 року. Стягнути на його користь з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.202 року до дати ухвалення судом рішення.
Виходячи з приписів ст.4 ЦПК України, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
В силу ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ч.4 ст.87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст.91 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Як зазначалось вище, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовим, визначив відповідачем Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка є відокремленим структурним підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця», яка діє від імені юридичної особи, згідно з Положенням «Про регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого рішенням правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 16.11.2015.
Між тим юридична особа Акціонерне товариство «Українська залізниця» не була залучена судом до участі у справі.
Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у даній справі, маючи необхідні повноваження, не вжив всіх законних заходів для з'ясування правового становища відповідача, зокрема, його дії у статусі господарюючого суб'єкта з правами юридичної особи, а також не з'ясував особу, яка повинна відповідати за позовом.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.01.2019 у справі № 2-797/2008.
Відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема, фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша і третя статті 13 ЦПК України).
Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №552/6381/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в порушення наведених вище правових норм, суд першої інстанції не дослідив питання щодо правоздатності відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 642/6181/16-ц, висловленого у постанові від 29 серпня 2019 року.
Позивач не позбавлений можливості, визначившись з належним колом відповідачів, звернутися до них з відповідним позовом.
Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті до неналежного відповідача, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме з цих підстав.
Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі з підстав подання позову до неналежного відповідача.
Підстав для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовльнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий :
Судді: