Провадження № 22-ц/803/1248/23 Справа № 212/10456/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/10456/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хейло Я.В.,
суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,
секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 жовтня 2022 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який у подальшому змінив, збільшивши позовні вимоги, до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «КЗРК») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що згідно з п. 1 Наказу № 3090 від 21.07.2021 року Голови правління АТ «КЗРК» прийнято рішення про виключення зі штатного розпису апарату управління комбінату з 27.09.2021 року 9 штатних одиниць інспекторів (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму і охорони (АУП), у тому числі одиницю, яку він обіймав, позивача було попереджено про вивільнення за 2 місяці - 19.08.2021 року.
ОСОБА_2 було запропоновано наявні вакантні місця для подальшого працевлаштування на комбінаті відповідно до його кваліфікації та стану здоров'я.
У зв'язку з тим, що запропоновані вакантні місця не відповідали освіті, фаху та досвіду роботи ОСОБА_2 , останній письмово засвідчив свою незгоду з запропонованими йому вакансіями - 06.09.2021 року.
ОСОБА_2 повторно було запропоновано вакантні штатні одиниці, але він знову відмовився від них з наведених вище підстав, а також він чекав на 6 штатних одиниць - фахівців (з оперативного контролю) відділу контролю по забезпеченню режиму та охорони, створення яких було передбачено у Наказі № 3090, і у подальшому посилання на них у Наказі було виключено.
Жодного разу позивачу не було запропоновано посаду фахівця з оперативного контролю, також не було запропоновано вакантні на той час посади у відділі економічної безпеки, в бюро перепусток, в охорону апарату управління. 19.10.2021 року ОСОБА_2 звільнено на підставі Наказу № 1938-к у зв'язку з скороченням штату п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд винести рішення, яким поновити ОСОБА_2 на роботі на роботі в АТ «КЗРК» на посаді аналогічній посаді інспектора (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму і охорони (АУП), з якої його було звільнено 19 жовтня 2021 року наказом № 1938-к за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 64 315,05 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів особи, які подали апеляційних скарг
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції із-за неправильного тлумачення закону дійшов помилкового висновку про неможливість залишення на роботі (не в штаті) АТ «КЗРК» позивача, при тому, що ОСОБА_3 (також попереджений про звільнення) залишився на роботі.
Можливість залишити позивача на роботі судом навіть не була досліджена.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку наказу № 1797-п від 30.09.2021 року, яким інспектора з внутрішнього контролю Ліхолата Р.Р., який також як позивач відмовився від всіх запропонованих йому вільних вакантних посад на підприємстві, було переведено на посаду охоронника групи з охорони будівель управління комбінату на постійне робоче місце. Також, не надано належну оцінку наказу № 1611-к від 09.09.2021 року, яким ОСОБА_4 , взагалі зі сторони було прийнято на посаду охоронника групи з охорони будівель управління комбінату, тобто, на думку позивача, місце, яке позивачу, який має стаж роботи охоронником в АТ «КЗРК» 21 рік - навіть не було запропоновано.
Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, вищу освіту, стаж і досвід роботи, проте відповідач замість того, щоб залишити позивача на роботі, перевів на вакантну посаду ОСОБА_3 та прийняв на новостворені робочі місця інших працівників.
Посилається на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 487/2191/17.
На думку позивача, суд не надав належну увагу намаганню відповідача приховати факт переводу ОСОБА_3 та прийому ОСОБА_4 , шляхом знищення Книги нарядів за 2021 рік.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення Жовтневого районного суду міста кривого рогу Дніпропетровської області від 30.09.2022 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Чепурнов В.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати.
Представник Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Штефан Т.М. у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 у період з 25.09.2000 року до 19.10.2021 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача, працюючи на різних посадах, а з 28.10.2019 року - на посаді інспектора (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю по забезпеченню режиму та охорони комбінату, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 6-7).
Наказом АТ «Кривбасзалізрудком» № 3090 від 21.07.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління комбінату» з метою оптимізації чисельності, покращення організації робіт у групі внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму та охорони, підвищенням оперативного контролю за запобіганням розкрадання товарно-матеріальних цінностей на структурних підрозділах комбінату, посиленням контролю за виконанням працівниками комбінату вимог чинних положень та нормативних актів та у зв'язку з розширенням вимог до завдань і обов'язків до посади інспектора (з внутрішнього контролю), виключено з 27.09.2021 року із штатного розпису апарату управління комбінату відділу контролю по забезпеченню режиму та охорони групи внутрішнього контролю 9 штатних одиниць інспекторів (з внутрішнього контролю) (пункт 1 Наказу); введено з 27.09.2021 року до штатного розпису апарату управління комбінату відділу контролю по забезпеченню та охорони групи внутрішнього контролю 6 штатних одиниць фахівців (з оперативного контролю) (пункт 2 Наказу) (а.с. 8).
З Наказом № 3090 3090 від 21.07.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління комбінату» ОСОБА_2 був ознайомлений 22.07.2021 року, що не оспорюється сторонами по справі.
19 серпня 2021 року ОСОБА_2 було вручено попередження про вивільнення та запропоновані станом на дату підписання цього попередження (19.08.2021 року) вакантні місця роботи, що відповідають наявним у адміністрації підприємства відомостям про його кваліфікацію та стану здоров'я, проте ОСОБА_2 не погодився із запропонованими вакансіями, так як вони не відповідають фаху і освіті, про що ним було зазначено письмово у попередженні (а.с. 10, 39-45).
06 вересня 2021 року ОСОБА_2 повторно був ознайомлений з вакантними посадами АТ «Кривбасзалізрудком», і також не погодився із запропонованими вакансіями, так як вони не відповідають фаху і освіті, про що ним було зазначено письмово у переліку вакантних посад (а.с. 34, 46-52).
Наказом АТ «Кривбасзалізрудком» № 3882 від 17.09.2021 року «Про внесення змін до наказу» у зв'язку з суттєвим зменшенням обсягів збуту та пов'язаним з цим зниженням планових обсягів видобутку товарної залізної руди та з метою скороченням витрат на оплату праці та оптимізації штатної чисельності працівників комбінату, скасовано з 17.09.2021 п. 2, п. 5 наказу АТ «Кривбасзалізрудком» № 3090 від 21.07.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління комбінату» (а.с. 32).
З Наказом № 3882 від 17.09.2021 року «Про внесення змін до наказу» ОСОБА_2 було ознайомлено 21.09.2021 року (а.с. 33).
Наказом АТ «Кривбасзалізрудком» № 3915 від 20.09.2021 «Про внесення змін до наказу» з метою удосконалення змісту наказу № 3090 від 214.07.2021 «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління», після внесення змін згідно з наказом № 3882 від 17.09.2021 «Про внесення змін до наказу», внесено зміни до п. 4 наказу № 3090 від 21.07.2021 «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління» та викладено його у новій редакції (а.с. 30).
З Наказом № 3915 від 20.09.2021 року ОСОБА_2 було ознайомлено 21.09.2021 (а.с. 31).
21 вересня 2021 року ОСОБА_2 втретє був ознайомлений з вакантними посадами АТ «Кривбасзалізрудком», і також не погодився із запропонованими вакансіями, так як вони не відповідають фаху і освіті, про що ним було зазначено письмово у переліку вакантних посад (а.с. 11-12).
Факт ознайомлення тричі 19.08.2021 року, 09.09.2021 року та 21.09.2021 року позивача ОСОБА_2 з вакантними посадами на підприємстві та його відмова від запропонованих вакансій підтверджується поясненнями позивача в судовому засіданні та показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6
24 вересня 2021 року АТ «Кривбасзалізрудком» звернулося Первинної організації Профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «Кривбасзалізрудком» Цеховий комітет АУП з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 інспектора (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму і охорони (АУП) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників (а.с. 36).
Згідно з копією Витягу з протоколу № 15 від 04.10.2021 засідання профспілкового комітету Апарату управління Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «Кривбасзалізрудком», профспілковим комітетом було надано згоду на звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с. 37).
Відповідно до Наказу № 1938-к від 19.10.2021 «Про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників» звільнено ОСОБА_2 , інспектора (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму і охорони (АУП) АТ «Кривбасзалізрудком» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників з 19.10.2021 (а.с. 13).
Згідно копії штатного розпису станом на 01.06.2021 року у відділі контролю по забезпеченню режиму та охорони у групі внутрішнього контролю наявні 9 штатних посад інспекторів (з внутрішнього контролю), тоді як згідно з копією штатного розпису станом на 01.10.2021 року такі посади відсутні (а.с. 120-143).
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року - залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимогі заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було тричі запропоновано вакантні посади на підприємстві, від яких він відмовився, отже, відповідач вжив всіх можливих заходів, спрямованих на працевлаштування позивача, тобто роботодавцем було дотримано вимог ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача. За таких обставин суд дійшов висновку, що звільнення позивача згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось відповідно до вимог чинного трудового законодавства України
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст.2,36,40,41 КЗпП України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництваі праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільненняз підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільненняу зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов'язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Щодо переважного права позивача на залишення на роботі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було тричі запропоновано вакантні посади на підприємстві (понад 200), від яких він відмовився. Зі штатного розпису апарату управління комбінату виключено з 27.09.2021 року всі штатні одиниці посад інспекторів (з внутрішнього контролю) групи внутрішнього контролю відділу контролю по забезпеченню режиму та охорони, а тому роботодавець не визначав коло осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, безпосередньо щодо такої посади.
Отже, було скорочено усі посади, аналогічні посаді позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку, що передбачене статтею 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване.
Тому доводи апеляційної скарги щодо переважного права позивача на залишення на роботі є неприйнятними.
Посилання позивача на ті обставини, що йому не було запропоновано роботу у відділі економічної безпеки підприємства не заслуговують на увагу, оскільки відповідні вільні посади у цьому відділі були відсутні на підприємстві як на момент попередження про передуюче звільнення так і на час звільнення.
Суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні відповідні штатні розклади підприємства та надав їм правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги позивача в тієї частині , що йому не було запропоновано тимчасову позаштатну роботу охоронця на відміну від інших звільнених разом із ним працівників ( ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) також є неспроможними.
Відповідно до частини третьої статті 64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати й посадові оклади працівників. Враховуючи зазначене, прийняття на роботу працівників має відбуватись згідно із штатним розписом і з посадовим окладом, визначеним штатним розписом.
Щодо позаштатних працівників, то слід зауважити: якщо потрібно, підприємство може прийняти на роботу працівника за посадою (професією), не передбаченою штатним розписом, уклавши з ним трудовий договір. У цьому випадку такого працівника називають позаштатним працівником. Розмір його заробітної плати встановлюється за домовленістю сторін і не визначається штатним розписом.
Враховуючи зазначене, позаштатними працівниками можна назвати безробітних, які виконують оплачувані громадські роботи на підприємстві. Громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях Ї для організації таких робіт не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
Роботодавець створює наказом тимчасові робочі місця (звертаємо увагу - не вводить посади до штатного розпису), приймає за строковим договором осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості.
Отже, позаштатний працівник це тимчасовий працівник, посада якого не передбачена штатним розкладом підприємства, тоді як у разі звільнення у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці роботодавець має запропонувати звільненому працівникові вакантні посади, наявні у штатному розкладі, які і були запропоновані позивачу.
Посилання позивача у скарзі на ті обставини, що звільненого разом з ним працівника ОСОБА_10 було переведено на посаду охоронця АУП на постійній основі фактичним обставинам справи не відповідають, оскільки при розгляді справи було встановлено , що вільні посади охоронців у цьому відділі згідно штатного розкладу були відсутній, тому останній виконував тимчасово поза штатом роботу охоронця протягом одного тижня , а потім був переведений на посаду електрослюсаря, яка дійсно була вільна та була у переліку посад , запропонованих позивачеві під час звільнення.
Доводи апеляційної скарги щодо посилання на практику ВС, зокрема, на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 487/2191/17 є безпідставними.
Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Отже відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.
Установивши, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з дотриманням трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову про поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність його звільнення та наявність підстав для поновлення на роботі.
Вказані доводи апеляційній скарзі є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні , з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.
Головуючий:
Судді