П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13594/22
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, -
У вересні 2022 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 15.07.2022 року №331768 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн..
Обґрунтування позову полягає в безпідставності висновків контролюючого органу про встановлення того факту, що 16.05.2022 року інспекторами служби з безпеки на транспорті за результатами рейдової перевірки на а/д С-160407/М-15-Удобне/Р-72 належного позивача вантажного автомобіля марки Volvo FH12/MEGA MNL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановив та не описав обставини зафіксованого інспекторами служби України з безпеки на транспорті правопорушення, яке стало підставою для застосування до позивача спірною постановою адміністративно-господарською, в зв'язку із чим прийшов до помилкових висновків, які вплинули на правильність вирішення даного спору по суті. Крім того, суд першої інстанції застосував положення нормативно-правового акту в редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області за результатами рейдової перевірки на а/д С-160407/М-15-Удобне/Р-72 транспортного засобу марки Volvo FH12/MEGA MNL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.
Вказане порушення було зафіксовано у відповідному Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №(0056)329552 від 16.05.2021 року (надалі - Акт перевірки).
Зі змісту Акту перевірки слідує, що повна вага вказаного двовісного вантажного автомобіля (тягач) Volvo FH12/MEGA MNL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з трьохвісним напівпричепом склала 39,1 тон при нормативно допустимій вазі 24 тони на автомобільних дорогах місцевого значення, в зв'язку із чим перевищення нормативно допустимої ваги склало 62,91%.
При цьому, вказана вага (39,1 т.) визначена не шляхом зважування вказаного автомобіля, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а виключно на підставі даних товарно-транспортної накладної (ТТН) №003962 від 16.05.2022 року на перевозимий вказаним автомобілем вантаж - шрот, а також на підставі даних про масу автомобіля, яка зазначена в його свідоцтві про реєстрацію.
В подальшому, 15.07.2022 року, начальником відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову №331768 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 51000,00 грн. на підставі абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Слід зазначити, що за заявою представника позивача - адвоката Ушакова О.О., розгляд відносно позивача справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було перенесено з 11 на 15 липня 2022 року, про що даний представник був повідомлений 14.07.2022 року відповідним листом-запрошенням від 13.07.2022 року (а.с.39).
Обсяг нормативно-правового регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м..
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м..
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджений «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Підпунктами 51 та 11 пункту 1 Порядку №879 визначено:
- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;
- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Отже, Порядок №879 передбачає два способи здійснення габаритно-вагового контролю - точний із застосуванням вимірювального обладнання та документальний, який не передбачає проведення процедури зважування автомобіля із використанням спеціального обладнання, а проводиться виключно на підставі товаро-супроводжувальних документів.
Як вже зазначено вище, зафіксована в Акті перевірки повна вага вказаного двовісного вантажного автомобіля (тягач) Volvo FH12/MEGA MNL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з трьохвісним напівпричепом склала 39,1 т. і була визначена шляхом документального габаритно-вагового контролю на підставі даних ТТН №003962 від 16.05.2022 року та свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 .
Це спростовує покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення доводи про порушення відповідачами порядку проведення точного габаритно-вагового контролю шляхом поосьового зважування вказаного автомобіля із застосуванням вимірювального обладнання, оскільки такого виду контролю не проводилось.
Суд першої інстанції помилково послався на те, що Акт перевірки не містить відомостей про найменування та характеристики вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, про відсоток похибки такого обладнання, оскільки таких відомостей і не повинно було бути в Акті перевірки, так як в ньому зафіксовані результати лише документального габаритно-вагового контролю.
З цих же підстав є помилковими також і посилання суду першої інстанції на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) методики визначення габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яка повинна застосуватися згідно вимог до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, а також посилання на неможливість використання відповідачем Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України та затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), яка, як стверджує суд першої інстанції, не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, оскілки здійснення документального габаритно-вагового контролю не вимагає застосування зазначених вище методик зважування.
Також не мають відношення до обставин даного спору посилання суду першої інстанції на вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, а також посилання на вимоги до атестації вимірювального і вагового обладнання пересувного пункту, оскільки таке обладнання не застосовувалось під час документального габаритно-вагового контролю належного позивачу вантажного автомобіля.
Колегія суддів вважає доведеним відповідачем відображений в Акті перевірки факт перевищення належним позивачу вантажним автомобілем нормативно допустимої ваги на 62,91%, що, в свою чергу, з урахуванням відсутності у позивача відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є достатньою підставою для застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 51 000 грн. на підставі абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність спірної постанови 15.07.2022 року №331768.
Порушень прав позивача у процедурі притягнення позивача спірною постановою до відповідальності за законодавством про автомобільний транспорт колегією суддів не встановлено, і позивач на такі обставини не посилається.
Щодо заперечень позивача стосовно статусу дороги місцевого значення, на якій 16.05.2022 року було проведено документальний габаритно-ваговий контроль належного позивачу ватажного автомобіля, то, як вірно зазначив апелянт, автомобільна дорога С-160407/М-15-Удобне/Р-72 включена до переліку автомобільних доріг місцевого значення, затвердженого розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації від 25.06.2012 року №632/А-2012, зі змінами від 05.08.2020 року №518/од-2020.
Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта щодо застосування судом першої інстанції положень підпункт 2 пункту 1 Порядку № 879, яким визначено термін «вимірювання (зважування)», в редакції, яка втратила чинність на час виникнення спірних відносин.
На підставі всього вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2020 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.