18 січня 2023 року Справа №160/25184/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про прийняття додаткового судового рішення по справі №160/25184/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нест Сіті» про визнання протиправними та нечинними рішень в частині, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду із письмовою заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 126 030,00 грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що 15.11.2021р. між Адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №175 від 15.11.2021, відповідно до п. 1.1 якого на адвокатське бюро покладено обов'язок надавати правову допомогу в адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах. Зазначає, що станом на день подачі цієї заяви до суду позивачем у даній справі було фактично понесено судові витрати у розмірі 129 746,40грн., які складаються з витрат на сплату судового збору, та на професійну правничу допомогу, яка полягала у: представництві інтересів позивача, надання професійної правничої допомоги, ознайомлення з матеріалами справи, збору доказів, у тому числі участь в судових засіданнях, підготовка та направлення позовної заяви, заяви про зміну предмету позову, відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв з процесуальних питань, підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових та усних консультацій, пов'язаних із розглядом у судовому порядку справи №160/25184/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «НЕСТ СІТІ» про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині та зобов'язання вчинити певні дії (детальний опис наданих послуг викладений в актах здачі приймання робіт.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022р. заяву представника позивача про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представники позивача та третя особа ОСОБА_3 звернулися із письмовою заявою про розгляд заяви про прийняття додаткового рішення без їх участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача-1 (Дніпровської міської ради) у судовому засіданні проти розгляду вказаної заяви про прийняття додаткового рішення в порядку письмового провадження не заперечував.
Представником відповідача-1 було подано письмове клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій зазначено, що Дніпровська міська рада вважає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідач-1 вважає, що розмір витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи не відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат, критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а тому сума судових витрат на правову допомогу є завищеною та необґрунтованою. Окрім цього, у разі задоволення клопотання про стягнення судових витрат ці кошти будуть відшкодовуватись з бюджету територіальної громади міста Дніпра.
Представником позивача було подано заперечення на клопотання відповідача-1, в якій свою заяву на відшкодування витрат на правничу допомогу підтримав та зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 126 030,00 грн є підтвердженими належними доказами, а тому підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у повному обсязі.
Інші учасники справи до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За приписами частин 3 статті 252 КАС України, у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи наявність клопотання представника позивача про розгляд заяви по судовим витратам в порядку письмового провадження, повітряною тривогою в м.Дніпрі, відсутність перешкод для розгляду заяви за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду вищезазначеної заяви в порядку письмового провадження.
Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони, або публічним інтересом до справи.
Ч.6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотання іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Статтею 19 цього ж Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа №922/1163/18.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Оцінюючи заявлену суму витрат на надання професійної (правничої допомоги) у сумі 126 030, 00 грн., суд виходить з того, що на підтвердження заявленої суми витрат позивача на оплату правничої допомоги його представником надані: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3491 на 1 арк.; копія ордера на 1 арк.; копія договору про надання правової допомоги №175 від 15.11.2021 та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 30.12.2021 на 2 арк.; копії актів виконаних робіт за період з 30.11.2021 до 09.12.2022 та виписок з банківського рахунку АБ «Сергія Сергійовича Герасимчука» на 36 арк.
Так, 15.11.2021 року між Адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №175 від 15.11.2021 року, відповідно до п. 1.1 якого на адвокатське бюро покладено обов'язок надавати правову допомогу в адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах.
Разом з тим, згідно п.5.1 вказаного Договору гонорар Адвокатського бюро за цим Договором встановлюється у твердій грошовій формі у національній валюті та визначається на підставі виставлених Адвокатським бюро рахунків в залежності від обсягу доручення.
Таким чином, відсутність у вказаному договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа №922/1163/18, яку суд застосовує вирішуючи питання щодо суті заявленого представником позивача клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
На виконання умов вказаного договору про надання правової допомоги №175 від 15.11.2021 року, представником позивача були надані копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 30.11.2021 до 09.12.2022 та виписок з банківського рахунку АБ «Сергія Сергійовича Герасимчука» на 36 арк., всього на суму 126 030, 00грн.
Із вказаних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, вбачається надання наступних послуг: представництво інтересів позивача, надання професійної правничої допомоги, ознайомлення з матеріалами справи, збору доказів, у тому числі участь в судових засіданнях, підготовка та направлення позовної заяви, заяви про зміну предмету позову, відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв з процесуальних питань, підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових та усних консультацій, пов'язаних із розглядом у судовому порядку справи №160/25184/21 за позовною заявою ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, в розумінні ст.ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», в межах вказаної справи, а саме: підготовка та подача касаційної скарги по справі №640/17011/20 (Акт №36 від 31.07.2022р.) до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду; підготовка та подача заяви про усунення недоліків позовної заяви Акт № 2 від 31.01.2022р.; підготовка та подача заяви про зміну предмету позову, підготовка та подача заяви про вступ у справу третіх осіб по справі (Акт № 10 від 31.03.2022р.), а також інше листування здійснено поза межами розгляду даної справи, у т.ч. збирання додаткових доказів для надання до суду.
Окрім того, суд зазначає про недостатню обґрунтованість участі у судових засіданнях одночасно двох адвокатів, що в свою чергу також впливає як на подвоєну суму гонорару, так і збільшений час проведення судових засідань і розгляду справи в цілому.
Крім того суд звертає увагу що адвокатська послуга у вигляді підготовки і подачі позовної заяви в розмірі 6000 т. грн. кожна, включена двічі в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 97 від 30.11.2021р., та в Акті № 2 від 31.01.2022р.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на викладене, з врахуванням конкретних обставин справи, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 20 000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 248, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про прийняття додаткового судового рішення по справі №160/25184/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нест Сіті» про визнання протиправними та нечинними рішень в частині, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр.Д.Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр.Д.Яворницького, 75, ЄДРПОУ 37454258) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова