Справа № 466/8306/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1181/22 Доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у дистанційному судовому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання проумовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України до 3 років позбавлення волі. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання 07 лютого 2020 року.
Кінець строку відбуття покарання 07 лютого 2024 року.
Адміністрація державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» та спостережна комісія Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернулись до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 81 КК України посилаючись на те, що він відбув 2/3 строку призначеного покарання, а саме: станом на 14.10.2022 відбув 2 роки 8 місяців 7 днів, не відбув 1 рік 3 місяці 23 дні, заохочувався 3 (три) рази, встановлений режим відбування покарання порушував один раз, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак згідно з ч. 14 ст. 134 КВК України вважається таким, що стягнень немає.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року в задоволенні клопотання начальника установи - начальника арештного дому державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» та голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради проумовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 відмовлено.
На ухвалу суду засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що за час відбування покарання тричі заохочувався, а також звертає увагу, що з вересня 2021 року по теперішній час працевлаштований у цеху № 2 (дільниця плетіння ротангом). ОСОБА_5 вважає, що своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому підлягає умовно-достроковому звільненню.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 щодо доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність ухвали суду, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом цієї норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є факультативним заходом - за наявності передумов суд має право, а не обов'язок застосувати звільнення. При цьому воно можливе лише у випадку доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці та з врахуванням особи засудженого, його поведінки за весь час відбуття покарання, обставин та наслідків вчиненого злочину.
Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення в тому числі тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
За час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 характеризується наступним чином: перебуваючи в УВП (№26) м. Чорткова з 12.02.2020 порушень вимог режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Адміністрацією УВП (№ 26) не заохочувався.
Перебуваючи у державній установі «Личаківська виправна колонія (№ 30)» з 31.12.2020 допустив одне порушення вимог режиму відбування покарання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією установи три рази заохочувався.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції врахував особу засудженого, його поведінку за весь час відбування покарання, а також те, що ОСОБА_5 неодноразово судимий, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, вчиняв нові кримінальні правопорушення, неодноразово звільнявся умовно-достроково.
Окрім цього, відповідно до довідки ДУ «Личаківська виправна установа (№30), яка міститься у матеріалах справи, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.06.2020 з засудженого ОСОБА_5 стягнуто на користь потерпілих 8720,96 грн та на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 6280,40 грн; вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.09.2020 з засудженого ОСОБА_5 стягнуто на користь потерпілого 6784,32 грн та на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 4553,23 грн. Станом на 14.10.2022 в добровільному порядку відшкодовано лише 300,00 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_5 неодноразово судимий та вже раніше звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний тяжкий злочин. Колегія суддів наголошує, що за своєю природою умовно-дострокове звільнення як кримінально-правовий захід застосовується у випадку, коли покарання виконало свою основну мету відповідно до ст. 50 КК України - виправлення особи, а тому подальше його відбування вже не є необхідним.
Суд першої інстанції на підставі усіх об'єктивно з'ясованих обставин та їх оцінки в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 і з таким висновком колегія суддів погоджується.
Апеляційна скарга засудженого не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4