Справа № 333/5783/21
Провадження № 2/333/164/23
рішення
Іменем України
13 січня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Сімонець Є.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Дерев'янко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу №333/5783/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
19.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, в якому просить суд визнати автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий - загальний /CAR GENERAL седан В, номер шасі НОМЕР_2 , його особистою приватною власністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У жовтні 2020 року шлюбні відносини між ними припинилися, він став проживати окремо. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2021 року шлюб між сторонами розірвано. 17.10.2020 року, коли між сторонами фактично були припинені шлюбні відносини, ним було придбано автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску за 10000,00 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 280000,00 грн., з яких: 7500,00 доларів США надали йому його батьки, що підтверджується відповідними розписками, а іншу суму - 2500,00 доларів США він збирав протягом останніх 7 років, у тому числі й до перебування у шлюбі. Надані йому батьками кошти на придбання автомобіля він поступово повертає. Відповідач на той час не працювала, перебувала у декретній відпустці, участі в придбані автомобіля не приймала, вони фактично припинили шлюбні стосунки під час купівлі автомобіля. Враховуючи зазначене, позивач просить суд визнати автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий - загальний /CAR GENERAL седан В, номер шасі НОМЕР_2 , його особистою приватною власністю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Кулик В.Б.
Ухвалою судді від 25.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
13.09.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дерев'янко І.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що проти позову заперечують з наступних підстав. Автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було придбано сторонами спільно під час шлюбу і він є спільною сумісною власністю подружжя, на підтвердження чого є відповідні докази (відео і фотознімки, зроблені у день придбання автомобіля). Позивачем не надані достовірні докази і підстави для виключення ОСОБА_2 з розподілу майна подружжя. Розписки, надані ОСОБА_1 містять дуже детальну інформацію, якою останній не міг володіти на момент підписання договору купівлі-продажу автомобіля та передачі грошових коштів. Крім того, ОСОБА_1 не міг знати при складанні розписок номер державного знаку майбутнього автомобіля. Факт передачі грошей у борг не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
10.11.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що у позові про розірвання шлюбу відповідач чітко зазначила, що шлюбні відносини припинилися із жовтня 2020 року. Відповідач дійсно була присутньою під час купівлі та реєстрації транспортного засобу, але даний факт не є доказом того, що ними спільно приймалося рішення щодо придбання спірного автомобіля. Відповідач достеменно знає, що купівля спірного транспортного засобу відбулася за кошти його батьків (7500 доларів США). Надані ним розписки були складені у день отримання грошових коштів та день купівлі і реєстрації на його ім'я автомобілю, а саме: 17.10.2020 року, але безпосередньо після самої процедури реєстрації і присвоєння транспортному засобу державного номеру. Показами свідків не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики, а не факт укладання договору і передачі грошових коштів. Його батько отримав гроші від продажу свого автомобіля у розмірі 2500 доларів США, а його матір збирала грошові кошти у розмірі 5000 доларів США з 2011 року, відкладаючи з заробітної плати, яка складала приблизно 1000 доларів США щомісячно.
11.11.2021 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито, призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Сімонець Є.О. позов підтримували повністю, вважають у справі достатньо підстав та доказів для його задоволення.
Позивач ОСОБА_1 суду додатково зазначив, що він перебував з ОСОБА_2 у шлюбі з 2015 року, вони мають спільного сина. Відносини між ними через декілька років після укладення шлюбу почали псуватись, виникали сварки, мала місце подружня зрада з боку ОСОБА_2 . Відповідач не працювала, сім'ю утримував він. У жовтні 2020 року вони вже не мешкали разом, тільки спілкувались з приводу сина. 17.10.2020 року він придбав автомобіль, який йому був необхідний для роботи. Він тривалий час збирав гроші на купівлю автомобілю, його батьки також допомогли купити машину, дали гроші. Батько продав свій автомобіль, а мама мала заощадження. Проте, він з батьками вирішили, що гроші у майбутньому їм поверне, тому написав розписки. Зараз намагається повернути наявний борг. Вважає, що автомобіль є лише його власністю, так як гроші на його придбання були його та батьків, крім того, з дружиною вони вже не мешкали разом як сім'я. Під час купівлі машини відповідач була присутня, вони їздили разом, також був і його батько. Він запросив її лише для того, щоб налагодити сімейні відносини, навіть дарував квіти, проте шлюб розпався.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала та суду додатково зазначила, що перебувала у шлюбі з позивачем з 2015 року, у січні 2021 року шлюб було розірвано. Фактично з чоловіком вони перестали мешкати наприкінці листопада 2020 року, вони мали різні погляди на життя, виникали сварки, тому шлюб розпався. Від шлюбу вони мають сина, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу деякий час вона працювала неофіційно, менеджером у фітнес клубі - два роки (з 2014 року по 2015 рік). Після народження дитини вона деякий час не працювала, так як доглядала дитину. Проте, вона отримувала допомогу від держави, їй допомагала фінансово мама та бабуся. Мама давала іноді 2 000,00 грн., інший раз і 3 000,00 грн., це було декілька разів на місяць. Бабуся також допомагала, так як окрім пенсії, ще торгує на ринку. В травні 2020 року вона вийшла на роботу раніше з декретної відпустки, отримувала заробітну плату в розмірі 8 000,00 грн. Чоловік дуже давно хотів придбати автомобіль, вони часто про це розмовляли і протягом двох років він відкладав гроші на машину. Вона також намагалась накопичувати гроші, щоб допомогти чоловіку придбати машину для сім'ї. Автомобіль вони вибирали на сайті «AVTO.RIA», а також на інших сайтах, та на оглядовому майданчику на Набережній магістралі, брали поради у друга ОСОБА_1 щодо технічного стану машин. 17.10.2020 року вони разом з ОСОБА_1 поїхали дивитись автомобіль на Набережну магістраль, разом з ними ще був друг чоловіка, щоб останній міг перевірити автомобіль на технічний стан, після того, як вирішили придбати автомобіль, поїхали додому, взяли гроші і забрали батька ОСОБА_1 , він хотів теж бути присутнім при купівлі. Вони придбали автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску за 10 000 доларів США, з яких 5 000 доларів США давала вона. Ці кошти вона збирала протягом року-півтора. Вона отримала за оренду земельної ділянки 2 000 доларів США, дані гроші взяла наперед за пай, також бабуся фінансово допомогла в сумі 2 000 доларів. Доказів отримання цих грошових коштів не має, так як ніяких розписок вона ніколи не писала своїм рідним, це була просто допомога для онуки. За оренду земельної ділянки ОСОБА_2 отримує 20 000 грн. на рік, гроші в розмірі 2000 доларів США вона взяла наперед, жодних документів з цього приводу орендарі не дають. Під час купівлі автомобіля - 17.10.2020 року вони проживали однією сім'єю, а перестали жити в кінці листопада місяця 2020 року. Вони дуже раділи, що нарешті купили машину, навіть фотографувались на її фоні. Вважає, що підстав для задоволення позову не має.
Представник відповідача - адвокат Дерев'янко І.О. в судовому засіданні підтримала свого довірителя, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, розписки, надані до суду написані вже після купівлі автомобіля, тому що в них зазначений номерний знак. Під час придбання автомобіля шлюб розірвано не було, сторони мешкали спільно, крім того, навіть автомобіль був придбаний разом, що не заперечує ОСОБА_1 і даний факт навіть підтверджується відео.
За клопотанням позивача у суді були допитані свідки - батьки позивача ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_6 зазначив у суді, що він є другом ОСОБА_1 , вони товаришують близько п'яти років. ОСОБА_7 розповідав про свої стосунки з дружиною, а у жовтні місяці 2020 року, ОСОБА_1 приїхав на роботу пригнічений, свій стан пояснив тим, що посварився знов з ОСОБА_2 і вони припинили шлюбні відносини. ОСОБА_7 переїхав жити до своїх батьків. Про те, що ОСОБА_1 бажає купити автомобіль він знав, тому що вони про це часто розмовляли, також він знав, що батько ОСОБА_7 продає автомобіль ВАЗ 2110. Так як, син хотів собі машину, то він прийняв рішення купити автомобіль у батька ОСОБА_7 . Батько позивача зазначив, що виручені гроші за продаж автомобіля він хоче віддати своєму сину на покупку йому автомобіля, оскільки у ОСОБА_1 не вистачало коштів на купівлю автомобіля. Позивач казав, що відкладає гроші на купівлю автомобіля, проте їх не вистачає на ту машину, яку він хоче, тому буде позичати гроші у батьків в розмірі 5000 доларів США.
Допитана у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона є матір'ю позивача у справі. Відносини сина з ОСОБА_8 були гарні і припинення шлюбних відносин між ними стало несподіваним. Син на початку жовтня 2020 року повідомив, що його дружина ОСОБА_8 буде подавати на розлучення, причини розлучення він не розумів. І з того приблизно часу ОСОБА_7 став проживати з ними, перевіз свої речі. ОСОБА_2 вже не пускала до дому ОСОБА_7 . Ремонт в квартирі робив син, всі речі та техніку придбавав також він. Через деяких час вона дізналась, що ОСОБА_8 має іншого чоловіка, тобто була подружня зрада. 17.10.2020 року ОСОБА_1 купив автомобіль, який дуже давно хотів і збирав на нього гроші. Вони допомогли сину придбати машину, так вона мала певні заощадження, то дала сину в борг, а чоловік продав свій старий автомобіль ВАЗ 2110. У ОСОБА_2 грошей не було на купівлю автомобіля, вона взагалі не працювала, не мала заощаджень. Автомобіль придбали за 10 000 доларів США, купувати машину поїхали син, чоловік та ОСОБА_9 5 000 доларів США дали вони з чоловіком, потім 15 жовтня чоловік продав свій старий автомобіль і віддав гроші сину і 2 500 доларів США ОСОБА_7 назбирав самостійно.
У суді свідок ОСОБА_5 зазначив, що він є батьком позивача, у жовтні 2020 року син посварився з ОСОБА_8 і переїхав жити до них, навіть привіз свої речі. ОСОБА_1 мав намір купити автомобіль для роботи. Щодо купівлі спірного автомобіля син нічого не погоджував з ОСОБА_10 . Автомобіль купувався за 10 000 доларів США. Він був присутнім при покупці автомобілю. Та зазначив, що спочатку він з дружиною та ОСОБА_7 збиралися їхати купувати автомобіль, але ОСОБА_8 почала наполягати, що поїде вона і попрохала дружину посидіти з дитиною. ОСОБА_2 прийшла до них додому, привезла дитину, взяла гроші від нього 2 400 доларів США і 5 100 доларів США з косметички (дала дружина). ОСОБА_1 також збирав гроші, мав 2 500 доларів США, зберігав їх в гаражі, тому в нього вистачало коштів щоб купити машину за 10 000 доларів США. Під час перебування у шлюбі син купив у кредит меблі та техніку на кухню, дивани, шафи, дитячу меблі, комп'ютери. Ці речі залишилися у користуванні ОСОБА_2 . На ремонт орієнтовно витратили 140 000 грн. Родичі ОСОБА_2 не приймали участі у ремонті квартирі.
За клопотанням представника відповідача - адвоката Дерев'янко І.О. у судовому засіданні було оглянуто відео і фотознімки, датовані 17.10.2020 року, тобто у день придбання спірного автомобіля. На відео ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться у гарному і веселому стані, радіють тому, що придбали таку «круту» машину. На фотознімках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на фоні автомобіля.
Після огляду відео ОСОБА_1 у судовому засіданні додатково зазначив, що вони дійсно раділи, що придбали машину, знімали відео, фотографувались, його з батьком фотографувала ОСОБА_10 . Проте, купив він автомобіль не за спільні сімейні кошти, а Настю запросив, тому що намагався налагодити відносини і відновити стосунки.
Суд, заслухавши пояснення позивача і його представника, відповідача і її представника, допитавши свідків, оглянувши відео і фотознімки, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
25.04.2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2021 року шлюб між ними розірвано. У позовній заяві про розірвання шлюбу, підписаній 25.11.2020 року, ОСОБА_2 зазначила, що подружні стосунки припинилися з жовтня 2020 року.
17.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль марки «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий - загальний /CAR GENERAL седан В, номер шасі НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 з 24.09.2015 року працює водієм АТЗ спецмашин та механізмів Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», його дохід за період з 01.08.2020 року по 31.01.2021 року склав 111 775,67 грн.
Відповідно до розписки від 17.10.2020 року, ОСОБА_1 отримав у борг суму у розмірі 68 200,00 грн., що еквівалентно сумі у розмірі 2400 доларів США, в рахунок купівлі автомобіля «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , від свого батька ОСОБА_5 , який отримав зазначені кошти від продажу автомобіля ВАЗ 2110, держаний номерний знак НОМЕР_3 , і зобов'язався повернути їх в строк до 27.10.2021 року.
Згідно з розпискою від 17.10.2020 року, ОСОБА_1 отримав у борг суму у розмірі 5100,00 доларів США, в рахунок купівлі автомобіля «Hyundai», модель «Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від своєї матері ОСОБА_11 , і зобов'язався повернути їх до 27.10.2021 року.
ОСОБА_11 (мати позивача) у період з 01.08.2011 року по 04.11.2016 року працювала в ТОВ «ІНВЕСТОПТИМ», її дохід за період з 01.08.2011 року по 04.11.2016 року склав 504 886,11 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), зазначено, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Тобто, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України). Отже, у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) та постанові Верховного Суду від 12.05.2022 року у справі № 126/1737/20 (провадження № 61-990св22).
Спірне майно було придбано під час шлюбу подружжя, тобто є їх спільним сумісним майном. Питання, протягом якого періоду часу сторони проживали роздільно при фактичному припиненні шлюбних відносин, має принципове значення для вирішення спору між колишнім подружжям про майно, оскільки це відповідним чином може вплинути й на вирішення юридичної долі майна, придбаного у такий період.
Частиною першою статті 57 Сімейного кодексу України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Вимоги про визнання спірного майна особистою приватною власністю позивач обґрунтовує положеннями частини шостої статті 57 Сімейного кодексу України, відповідно до яких суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
За змістом указаної норми, предмета та правил доказування обов'язком позивача, крім іншого, є доведення того, що майно було набуте не за спільні кошти подружжя у період окремого проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Встановивши такі обставини, суд може визнати спірне майно особистою приватною власністю.
Під час ухвалення рішення на суд покладено обов'язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
За вимогами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач зазначив, що автомобіль був куплений уже під час роздільного проживання позивача та відповідача при фактичному припиненні шлюбних відносин за грошові кошти у розмірі 10000,00 доларів США, з яких: 2500,00 доларів США він збирав протягом останніх 7 років, суму у розмірі 68 200,00 грн., що еквівалентно сумі у розмірі 2400 доларів США, він отримав у борг в рахунок купівлі автомобіля «Hyundai», модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 від свого батька ОСОБА_5 , який отримав зазначені кошти від продажу свого автомобіля ВАЗ 2110, держаний номерний знак НОМЕР_3 , а 5100,00 доларів США, в рахунок купівлі автомобіля «Hyundai», модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 - від своєї матері ОСОБА_11 , і зобов'язався повернути їх до 27.10.2021 року.
Судом прийнято до уваги розписки, які написані ОСОБА_1 , проте останні датовані днем купівлі транспортного засобу, окрім того, в розписках зазначено номерний знак автомобілю, хоча логічно, що покупець заздалегідь не обізнаний про номерний знак майбутнього автомобіля. При цьому, у суді оглянуто відео та фотознімки, на яких обидві сторони приймають участь у купівлі автомобіля, вони разом його вибирають та їдуть оформлювати угоду. Також, свідок ОСОБА_5 був присутнім при купівлі спірного автомобіля і в суді підтвердив, що ОСОБА_2 також була разом з ними.
Суд скептично відноситься до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , так як зазначені особи приймають сторону позивача, саме на їх користь написані розписки, які надано до суду.
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні.
Позивачем не надано суду доказів, що придбання автомобілю, зокрема і за отримані від батьків кошти, не було в інтересах сім'ї.
Факт того, що ОСОБА_12 не працювала та не отримувала доходів сам по собі не може бути підставою для визнання спірного майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд врахувавши наведені положення закону, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку, що спірний автомобіль придбаний ОСОБА_1 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 . При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, а саме лише посилання на те, що кошти на купівлю спірного автомобіля він отримав у борг, не доводить, що автомобіль не є спільним майном подружжя.
Щодо спростування презумпції спільності майна подружжя щодо майна, проінвестованого у шлюбі одним із подружжя за рахунок позичених коштів, за відсутності доходів у іншого з подружжя на момент інвестування такого майна, не заслуговують на увагу.
Обов'язок, передбачений статтями 12, 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, покладається на особу, яка ініціює таке питання. Водночас належних та допустимих доказів на спростування вказаної презумпції позивачем під час вирішення спору не надано.
Вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що спірне майно не є спільним майном подружжя, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів набуття спірного майна за особисті кошти позивача і під час роздільного проживання позивача та відповідача при фактичному припиненні шлюбних відносин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).
Керуючись ст. ст. 57, 60 Сімейного кодексу, ст. 355 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 82, 89, 130, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23 січня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик