Справа № 303/510/23
2а/303/3/23
16 лютого 2023 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАД № 743216 від 04.12.2022 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.12.2022 року поліцейським СРПП ВП № 1 МРУП сержантом поліції Штець А.Р. було винесено постанову серії БАД № 743216 відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за те, що 04.12.2022 року о 18 год. 33 хв. на автомобільній дорозі Н-09, км 7, він керував транспортним засобом марки «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , у якого у темну пору доби не підсвічувався задній номерний знак, чим порушив п. 2.9.в. Правил дорожнього руху. При цьому, позивач в позові зазначає, що під час винесення постанови поліцейським не доведено факт порушення, оскільки підсвітка заднього номерного знаку самостійно періодично включалась і виключалась Позивач стверджує, що перед виїздом на своєму автомобілі перевірив його технічний стан, при цьому освітлення заднього номерного знаку працювало у штатному режимі. Враховуючи, що задній номерний знак під час руху транспортного засобу знаходиться не у полі зору водія і несправність його освітлення могла виникнути в будь-який момент з різних причин. Також зазначив, що може цю несправність усунути на місці, адже мав для того всі необхідні інструменти, проте поліцейський в службовому автомобілі виніс постанову та поїхав. При цьому йому не було надано можливості написати письмові пояснення, що в свою чергу унеможливило об'єктивний розгляд справи та порушило його законні права. Крім того обставини, викладені у постанові, не підтверджуються жодними об'єктивними доказами, в постанові відсутнє посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис.
Враховуючи вищезазначене, вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при складанні постанови не були з'ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв'язку з чим така підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 23.01.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
01.02.2023 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від представника відповідача в якому зазначено, що 01.02.2023 року на адресу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було направлено поштовим відправленням відзив на позовну заяву разом з клопотанням про залишення без розгляду позову та диском з відеодоказом.
09.02.2023 року до суду надійшов відзив з додатками від представника відповідача в якому він просить відмовити в задоволенні позову. У своєму відзиві представник відповідача вказує на те, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про винесення постанови. Позивача було ознайомлено зі змістом постанови та запропоновано отримати її копію, від отримання якої той відмовився. Крім того на відеозаписі, доданому до матеріалів відзиву, зафіксовано, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що номерний знак не освітлювався. Таким чином представник відповідача вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог. Одночасно разом з відзивом на позовну заяву представником до суду подане клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку для звернення до суду. Клопотання обґрунтовується тим, що постанова не була вручена ОСОБА_1 в день її винесення у зв'язку з його відмовою від її отримання, що підтверджується відеодоказом.
Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження і матеріалів позову на відповідну поштову та електронну адреси.
Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КУпАП, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії БАД № 743216 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським СРПП ВП № 1 МРУП сержантом поліції Штець А.Р. 04.12.2022 року, позивача ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 04.12.2022 року о 18 год. 33 хв. на автомобільній дорозі Н-09, км 7, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , у якого у темну пору доби не підсвічувався задній номерний знак, чим порушив п. 2.9.в. Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.
Диспозицією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП серед іншого передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Відповідно до п. 2.9.в. Правил дорожнього руху водієві, зокрема, забороняється керувати транспортним засобом з неосвітленим (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) номерним знаком.
На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу відеозапис на якому зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем.
Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Так, під час перегляду, представленого стороною відповідача відеозапису, судом встановлено, що поліцейський роз'яснив позивачу суть вчинено ним правопорушення, що задній номерний знак в автомобілі, яким керував позивач, не освітлюється. Разом з тим, судом встановлено, що на відеозаписі відсутнє зображення задньої частини автомобіля позивача та безпосередньо номерного знаку, який за позицією сторони відповідача, був неосвітлений. Крім того, судом також встановлено, що складання оскаржуваної постанови продовжувалося після того як працівники поліції сіли в службовий автомобіль та покинули місце події.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом'якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
У графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості, що свідчить про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови жодних доказів не досліджувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
В свою чергу, представлений суду відеозапис як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не може судом визнаватися як належний доказ вчинення такого правопорушення, оскільки не містить інформації, яка стосується безпосередньо предмету доказування, а саме неосвітленого номерного знаку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як вже було згадано, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а.
З приводу аргументів сторони відповідача щодо того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення так і в позовній заяві позивач не заперечував факту не освітлення номерного знаку, суд зазначає про таке.
Сам факт визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище. Саме такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 08.07.2020 року (справа № 177/525/17 (2-а/177/23/17)) та від 15.05.2019 року (справа № 537/2088/17).
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи жодних належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2.9.в. Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов'язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії БАД № 743216 від 04.12.2022 року, винесеної поліцейським СРПП ВП № 1 МРУП сержантом поліції Штець А.Р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та відповідно дотримання строку звернення до адміністративного суду в цій справі слід зазначити про таке.
Сторона відповідача, заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду вказує на те, що позивач відмовився від отримання оскаржуваної постанови на місці її складення, а тому строк звернення до суду має рахуватися саме з моменту винесення такої постанови.
За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суд повинен з'ясувати дату отримання цієї постанови.
Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 953/2781/20.
Судом встановлено, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримував. Більше того, як встановлено вище складання оскаржуваної постанови продовжувалося після того як працівники поліції сіли в службовий автомобіль та покинули місце події, що свідчить про те, що позивач фізично не міг її отримати безпосередньо на місці.
Відтак твердження сторони позивача про те, що строк звернення до суду має рахуватися саме з моменту винесення постанови є безпідставним. Відповіді не решту питань щодо дотримання позивачем строку звернення до суду містяться в ухвалі суду від 23.01.2023 року, якою відкрито провадження у цій справі.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з врахуванням задоволення позову, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складається з судового збору в розмірі 536,80 грн. та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача Головного управління національної поліції в Закарпатській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 121, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-
Позов задовольнити.
Постанову серії БАД №743216 від 04.12.2022 року, винесену поліцейським СРПП ВП №1 МРУП сержантом поліції Штець А.Р, по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Представник позивача: Соскіда Юрій Юрійович (89600, вул. Я.Мудрого, 25, м. Мукачево, Закарпатська область).
Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 40108913).
Суддя А.М.Заболотний