вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2023 р. Справа № 911/2441/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Артільна, будинок 2
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 15 127,97 грн пені, 3% річних та інфляційних втрат
суддя Н.Г.Шевчук
без виклику представників сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулось до господарського суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 15 127,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 10-22 від 07.02.2022, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині своєчасного повернення позивачу суми забезпечення виконання договору про закупівлю, що послугувало до нарахування штрафних санкцій у вигляді: інфляційних втрат - 5 485,10 грн; пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 9 034,22 грн та 3% річних - 608,65 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 відкрито провадження у справі № 911/2441/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № суду 19098/22 від 26.12.2022), в якому відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у позовній заяві, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач зазначив, що договір № 10-22 від 07.02.2022 розірвано з ініціативи позивача відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди № 2-22 від 29.03.2022; умови такої угоди передбачають, що зобов'язання сторін за Договором припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із Договору; тобто відповідач не мав підстав повертати забезпечення виконання договору; разом з тим, відповідач на звернення позивача здійснив повернення суми забезпечення за договорами, зокрема, за договором № 10-22 від 07.02.2022, про що свідчить платіжне доручення № 526 від 13.04.2022; Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, відповідно всі платежі здійснюються через Казначейство України; кошти позивача, як забезпечення виконання договору обліковувались на субрахунку в/ч НОМЕР_1 - 3551 "Інші рахунки розпорядників бюджетних коштів", що унеможливлює використання таких коштів відповідачем на власний розсуд; Державна казначейська служба України в умовах воєнного стану керується у своїй діяльності постановою КМУ № 590 від 09.06.2021 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", якою визначається черговість здійснення повернення (перерахування) коштів. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач твердить, що ним не було допущено господарське правопорушення щодо повернення вказаного забезпечення.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № суду 751/23 від 16.01.2023) вказав, що відзив відповідача є необґрунтованим, безпідставним, невмотивованим та поданим без належних і допустимих доказів на кожну зазначену у позові обставину, а тому вимоги позивача повинні бути задоволені. Також у відповіді на відзив позивач підтвердив обставини розірвання договору № 10-22 від 07.02.2022 та зазначив, що позивач вимушений був піти на крок з приводу дострокового розірвання договору із-за форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в країні та неможливість безпечно поставляти товар на адресу відповідача).
16 січня 2023 року позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (вх. № суду 1035/23 від 19.01.2023) зазначив, що залишається на позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву, а саме, вини Військової частини НОМЕР_1 у порушенні строків повернення забезпечення виконання договору не має, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем штрафних санкцій. Окрім того, відповідач зауважив, що сплата відсотків річних та інфляційних нарахувань не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач у поясненнях на заперечення (вх. № суду 1543/23 від 26.01.2023) відхиляє доводи відповідача та стверджує, що саме відповідач несвоєчасно подав до органів казначейської служби доручення щодо повернення суми забезпечення, а тому такі кошти було повернуто лише 20.10.2022, тоді як відповідно до умов пункту 11.10 Договору сума забезпечення виконання договору повертається протягом 5 банківських днів з моменту подання постачальником запиту про повернення забезпечення, яке позивачем виконано шляхом направлення відповідачу листа № 1 від 25.03.2022, листа № 1 від 25.04.2022 та вимоги № 2907/22 від 29.07.2022.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 07.02.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (Постачальник) укладено договір № 10-22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у визначені договором строки передати замовнику у власність макаронні вироби (код 15850000-1) далі - товар; якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору).
Загальна сума договору складає: 871 200,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту ПДВ - 20%): 145 200,00 грн (пункт 3.1 Договору).
Згідно із пунктом 3.2 Договору ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна (Акт приймання-передавання товару для перевезення) Постачальника.
Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки за товар, що поставляються проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 45 календарних днів за умови здійснення доставки товару до товароодержувача.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поставка товару за цим договором складає п'ять робочих днів, починаючи з 01 числа календарного місяця. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в договорі. Доказом отримання заявки вважажти лист-підтвердження направлений на електронну пошту Замовника @dpsu.gov.uaпро отримання заявки від постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа, доказом отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).
У пункті 5.5 Договору сторонами погоджено, що датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті прийманні-передачі товару на перевезення.
Відповідно до пункту 6.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.7 Договору передбачено, що замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником умов договору, в разі порушення ним строку поставки товару більше 10 днів та/або якості поставленого товару.
Згідно із пунктом 10.11 Договору замовник повертає забезпечення виконання договору, внесеного постачальником суми, яка дорівнює 5 відсоткам ціни цього договору, після повного належного виконання всіх його умов у випадках, передбачених статтею 27 ЗУ "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з моменту подання постачальником запиту про повернення забезпечення. У разі добровільної несплати постачальником пені передбаченої п. 7.3 цього договору, замовник утримує розмір пені з суми забезпечення виконання договору внесеної постачальником, та повертає решту забезпечення постачальнику.
Відповідно до пункту 10.1 Договору датою закінчення строку дії цього договору є 31 грудня 2022 року.
Так, на виконання умов вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", після визначення відповідачем позивача переможцем процедури закупівлі "макаронні вироби", на розрахунковий рахунок відповідача UA708201720355189002000017870, позивачем на підставі платіжного доручення № 8 від 07.02.2022 було внесено грошові кошти у розмірі 43 560,00 грн, в якості забезпечення виконання договору, предмет закупівлі: за кодом CPV за ДК 021:2015-15850000-1 - Макаронні вироби (Макаронні вироби); без ПДВ.
Як зазначає позивач у позовній заяві, після виконання умов укладеного договору № 10-22 від 07.02.2022, з боку позивача на адресу відповідача було направлено лист від 25.04.2022 № 1, відповідно до якого позивач просив відповідача повернути забезпечення виконання укладеного договору між сторонами у розмірі 43 560,00 грн в найближчий термін, тобто відповідно до умов пункту 11.10 Договору, протягом 5 банківських днів. Такий лист, за твердженнями позивача, отримано відповідачем 25.04.2022.
Позивач не отримавши відповідні кошти на свій рахунок з боку відповідача у відповідні строки, що були обумовлені сторонами у договорі, 29.07.2022 направив на адресу відповідача вимогу вих. № 2907/22, відповідно до якої прохав про повернення грошового забезпечення у розмірі 43 560,00 грн, де строк такого повернення для відповідача на момент подачі вимоги у липні 2022 року, сплив, через що просив також сплати на рахунок позивача штрафні санкції у зв'язку із несвоєчасним поверненням грошового забезпечення позивачу у розмірі 43 560,00 грн, адже такі кошти є власністю позивача.
У відповідь на вимогу позивача, відповідач листом за вих. № 14/2764-22 від 03.08.2022 вказав, що кошти на суму 43 560,00 грн, які входили в суму забезпечення на виконання умов інших Договорів, що укладались між сторонами, на підставі платіжного доручення № 526 від 13.04.2022 були перераховані до Державної казначейської служби України, однак такі кошти на момент подання такого листа, в дійсності не були перераховані на рахунок позивача та не надійшли такі кошти як повернення грошового забезпечення від відповідача позивачу з підстав належного виконання умов Договору № 10-22 від 07.02.2022.
Отже, звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначив, що лише 20.10.2022, тобто з пропуском строку повернення грошового забезпечення позивачу відповідачем було повернуто грошове забезпечення виконання договору № 10-22 від 07.02.2022 у розмірі 43 560,00 грн, що входило також в суму повернутого грошового забезпечення у розмірі 347 567,03 грн, про що свідчить платіжне доручення № 526 від 13.04.2022. Тобто, наявне порушення строку повернення грошового забезпечення позивачу від відповідача, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 5 485,10 грн інфляційних втрат; 9 034,22 грн пені та 608,65 грн 3% річних, нарахованих за період з 03.05.2022 по 19.10.2022.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову, посилаючись на те, що вини Військової частини НОМЕР_1 у порушенні строків повернення забезпечення виконання договору не має, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що визнає факт укладення договору № 10-22 від 07.02.2022 та звернення позивача з листом від 25.04.2022 № 1 із проханням щодо повернення забезпечення виконання договору № 10-22 від 07.02.2022 в розмірі 43 560,00 грн, в якому зазначено, що "…станом на 06.04.2022 даний договір закритий". Відповідач зауважує, що позивач не розкриває фактичних обставин "закриття" цього договору. Так, керуючись розділом 8 договору № 10-22 від 07.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом від 25.03.2022 № 2, в якому просив розірвати договір № 10-22 від 07.02.2022 у зв'язку із різким зростанням цін, неможливістю доставки по країні через активні бойові дії та зіпсовані дорожні шляхи, а також просив повернути суму забезпечення договору (копія листа від 25.03.2022 № 2 долучена до відзиву).
29 березня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" укладено додаткову угоду № 2-22 про розірвання договору від 07.02.2022 № 10-22, відповідно до умов якої замовник і постачальник дійшли згоди розірвати договір від 07.02.2022 № 10-22, у зв'язку з істотними змінами обставин, що призвели до неспроможності постачання товару (макаронні вироби) з боку постачальника за винятком сплати штрафних санкцій замовнику щодо якості та порушення строків поставки товару з боку постачальника на умовах цього договору, станом на момент підписання цієї додаткової угоди.
Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договору.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором, до моменту його розірвання (пункт3 Додаткової угоди).
Ця Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами (пункт 4 додаткової угоди).
Разом з тим, як зазначає відповідач та підтверджується позивачем, Військова частина на звернення позивача здійснила повернення забезпечення за договорами №№ 23-22, 22-22, 11-22 та 10-22, про що свідчить платіжне доручення № 526 від 13.04.2022 та про що було повідомлено позивача листами № 70/894-22-Вих від 27.04.2022 та № 14/2764-22-Вих від 03.08.2022.
Позивач в свою чергу у відповіді на відзив зазначив, що він повинен був піти на вимушений крок з приводу дострокового розірвання договору № 10-22 від 07.02.2022, укладеного між сторонами, адже регіон знаходження позивача (м. Дніпро, Дніпропетровська область), постійно знаходився під ракетними ударами, що і на цей час продовжується, а відтак постачати продукти харчування в напрямку Київської області до відповідача не було ніякої можливості, навіть по тим причинам, що в регіон місцезнаходження позивача відмовлявся їхати транспорт задля завантаження такими продуктами харчування, а відтак, підкреслює позивач, для підприємства це був вимушений крок - розірвати укладений договір з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Позивач зауважив, що в момент складання листа від 25.03.2022 вих. № 2 (щодо розірвання договору), ним було подано звернення до відповідача з приводу повернення забезпечення виконання договору, однак відповідач, як вбачається, звернув увагу лише щодо дострокового розірвання Договору, а на повернення власних коштів позивачу уваги не звернув.
Після цього, позивач повторно подав відповідачу лист від 25.04.2022 вих. № 1, однак, чомусь відповідач лише 13.04.2022 сформував платіжне доручення № 526 щодо повернення коштів позивачу, що вказує на пасивну поведінку відповідача.
Отже, згідно позиції позивача відповідач прострочив повернення забезпечення виконання договору у сумі 43 560,00 грн, оскільки кінцевою датою повернення вказаної суми, за твердженнями позивача, є 02.05.2022, а кошти надійшли на рахунок позивача 20.10.2022 року, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 5 485,10 грн інфляційних втрат; 9 034,22 грн пені та 608,65 грн3% річних, нарахованих із 03.05.2022 по 19.10.2022.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із такого.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки та із договорів.
Проаналізувавши умови договору № 10-22 від 07.02.2022, суд дійшов висновку, що за своєю юридичною природою даний договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що належним виконанням зобов'язання є виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на положення статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункт 11.10 Договору, які визначають умови та порядок повернення внесеного забезпечення виконання договору про закупівлю.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю.
Тобто, закон наводить вичерпний перелік умов для повернення забезпечення виконання договору.
Договір, укладений між сторонами, а саме пункт 11.10, як умову повернення забезпечення виконання договору визначає повне, належне виконання всіх його умов у випадках, передбачених статтею 27 ЗУ "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з моменту подання постачальником запиту про повернення забезпечення. У разі добровільної несплати постачальником пені передбаченої п. 7.3. цього договору, замовник утримує розмір пені з суми забезпечення виконання договору внесеної постачальником та повертає решту забезпечення постачальнику.
Однак, суд не вбачає обставин повного та належного виконання умов договору № 10-22 від 07.02.2022. Договір було достроково розірвано, при чому причиною цього стала неспроможність постачання товару з боку постачальника.
Так, 29.03.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та ТОВ "Ісполін Плюс" було укладено додаткову угоду № 2-22 про розірвання договору № 10-22 від 07.02.2022, відповідно до умов якої замовник і постачальник дійшли згоди розірвати договір, у зв'язку з істотними змінами обставин, що призвели до неспроможності постачання товару (макаронні вироби) з боку постачальника за винятком сплати штрафних санкцій замовнику щодо якості та порушення строків поставки товару з боку постачальника на умовах цього договору, станом на момент підписання цієї додаткової угоди.
Як зазначалося раніше, пунктом 7.7 Договору сторони погодили, що замовник не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником умов договору, в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару.
З огляду на визначені законом та договором підстави повернення внесеного забезпечення, наведене свідчить про відсутність у позивача права на повернення внесеного забезпечення виконання договору у розмірі 43 560,00 грн.
Зокрема, зазначення у додатковій угоді пункту 3, який передбачає, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором, до моменту його розірвання, свідчить про суперечнику поведінку позивача.
Відповідно, відсутність права на повернення забезпечення виконання договору унеможливлює застосування позивачем до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, а також пені, яка, до того ж, не передбачена ні умовами договору ні законом за невиконання зобов'язання з повернення внесеного забезпечення.
Окрім того, суд звертає увагу на невірне визначення позивачем правової природи заявлених до стягнення сум.
Відповідно до положень частини першої статті 216, частини другої статті 217 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці міри відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності), оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Отже, формулювання статті 625 Цивільного кодексу України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, тому 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України.
Також суд зауважує щодо недотримання позивачем приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що до обов'язків учасників справи відноситься: сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подача усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
За змістом частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач не виклав повно та об'єктивно всіх обставин справи; доказів дострокового розірвання договору № 10-22 від 07.02.2022 не долучив; при викладенні обставин зазначав докази і трактував їх зміст на свою користь.
Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності; основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.
Згідно зі статтею 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду.
Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин першої та третьої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 16.02.2023