Справа № 161/18411/22
Провадження № 2-о/161/25/23
14 лютого 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Кирилюк В.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
представників Волинського ОТЦКтСП Нікітюк М.В., ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку окремого провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
30 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з цієї заявою, зазначивши заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року, за клопотанням заявника, залучено до участі в справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,як заінтересованих осіб.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявника. 24 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України. Проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно рапорта командира 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 30 травня 2022 року близько 09 години група військовослужбовців роти з метою виконання бойового завдання а саме солдати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 прибули в район бойових дій між селами Миколаївна та Врубівка Луганської області. Того ж дня, близько 11 години, на бойових позиціях між зазначеними селами знаходився ОСОБА_7 , який за підтвердженими даними загинув під час обстрілу. Тоді ж, близько 12 год. 45 хв., там же знаходилися ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , де по них було здійснено прицільний обстріл, ймовірно з артилерійської та мінометної зброї противника. В результаті обстрілу були завдані втрати серед вказаних військовослужбовців.
За вказаним фактом органами Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022131370001883 від 13 червня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, де заявника залучено як потерпілу.
Згідно листа командира військової частини НОМЕР_1 від 08 вересня 2022 року, встановити місцезнаходження сина заявника не є можливим, оскільки територія, де сталася подія 31 травня 2022 року о 12 год. 45 хв. в районі населених пунктів Миколаївка та Врубівка Луганської області, тимчасово окупована.
Заявник зазначає, що відомості про її сина не внесені до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин.
З цих підстав заявник просить суд встановити факт смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя м. Луцька, як такого, що пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави вважати його загиблим, за подією, що мала місце в дійсності в умовах воєнного стану 31 травня 2022 року о 12 год. 45 хв. під час виконання ним бойового завдання на вогневих позиціях між селами Миколаївка та Врубівка Луганської області внаслідок прицільного мінометного обстрілу з боку противника; зобов'язати відповідний державний орган, а саме Міністерство внутрішніх справ України, внести цей факт до Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
В судовому засіданні заявник заяву підтримала та просила суд її задовольнити. На питання суду вказала, що метою встановлення цього факту є надання їй соціальних пільг, пов'язаних із загибеллю близької особи.
Представники заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву заперечили у зв'язку з відсутністю достовірних доказів смерті ОСОБА_6 .. Крім того вказали, що заявник не залучила до участі у справі Міністерство оборони України, яке виплачує відповідні соціальні допомоги внаслідок загибелі військовослужбовців в ході бойових дій.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не прибули, але подали на адресу суду заяви, в яких просять суд слухати справу за їх відсутності, вимоги заяви підтримують.
Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявника. Заінтересована особа ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - є донькою ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - є дружиною ОСОБА_6 (а.с.36-38, 40-41, 44-45).
24 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України. Проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.21).
Згідно рапорта командира 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 30 травня 2022 року близько 09 години група військовослужбовців роти з метою виконання бойового завдання, а саме солдати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 прибули в район бойових дій між селами Миколаївна та Врубівка Луганської області. Того ж дня, близько 11 години, на бойових позиціях між зазначеними селами знаходився ОСОБА_7 , який за підтвердженими даними загинув під час обстрілу. Тоді ж, близько 12 год. 45 хв., там же знаходилися ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , де по них було здійснено прицільний обстріл, ймовірно з артилерійської та мінометної зброї противника. В результаті обстрілу були завдані втрати серед вказаних військовослужбовців (а.с.16).
За вказаним фактом органами Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022131370001883 від 13 червня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, де заявника залучено як потерпілу (а.с.14).
Згідно листа командира військової частини НОМЕР_1 від 08 вересня 2022 року, встановити місцезнаходження сина заявника не є можливим, оскільки територія, де сталася подія 31 травня 2022 року о 12 год. 45 хв. в районі населених пунктів Миколаївка та Врубівка Луганської області, тимчасово окупована (а.с.18-20).
Надаючи свою правову оцінку вимогам заяви, суд зазначає таке.
Як слідує зі змісту заяви, пред'являючи її заявник посилається на положення п.9 ч.1 ст.315 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
З аналізу змісту вищенаведеної норми процесуального закону слідує, що вона стосується випадків загибелі особи від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. В даному випадку, як стверджує заявник, ОСОБА_6 можливо загинув внаслідок бойових дій, а не надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а тому положення п.9 ч.1 ст.315 ЦПК України на розглядувані правовідносини не поширюються.
Керуючись принципом «jura novit curia» («суд знає закони», постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року № 904/5726/19), суд до розглядуваних правовідносин вбачає за можливим застосування п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, які передбачають встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Конструкція цієї процесуальної норми дає можливість зробити висновок, що обов'язковою умовою для встановлення факті смерті особи в певний час є неможливість реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, тобто, наявність відмови такого органу у реєстрації смерті особи.
На необхідність попереднього отримання відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації смерті особи звертається увага і в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Проте позивач звертаючись до суду не надала суду доказів її звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану з питання реєстрації факту смерті її сина, а також доказів того, що відповідний орган відмовив їй у цьому.
Вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Крім того, позивач не залучила до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України, яке в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», здійснює виплату одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців. Рішення у цій справі безпосередньо впливає на права та законні інтереси цієї особи, а залучати її самостійно суд не вправі та змушений також відмовити у задоволенні заяви з цієї підстави (постанов Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 449/1352/15-ц).
Аналогічно, заявник не залучила до участі у справі як заінтересовану особу відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
В розглядуваній ситуації заявник не надала суду будь-яких достовірних доказів про те, що її син ОСОБА_6 саме загинув внаслідок бойових дій (покази свідків, медичні документи, акт про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, документи видані медичними закладами, що розташовані на тимчасово окупованій території тощо). Зміст наданих заявником доказів свідчить про те, що ОСОБА_6 пропав безвісти в ході бойових дій, але це не означає що він саме загинув, адже він міг потрапити до полону, або зникнути за інших обставин. Вказане унеможливлює встановлення факту смерті ОСОБА_6 в певний час та за певних обставин.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Отже чинним цивільним законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв'язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявник, за спливом строків, передбачених ч.2 ст.46 ЦК України, не позбавлена можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Міркування заявника стосовно обставин та порядку ведення Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, не позбавляють її права оскаржити відповідні рішення, дії чи бездіяльність державних органів, відповідальних за ведення цього реєстру, в порядку адміністративного судочинства, але це не є підставою для задоволення цієї заяви, яка подана в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви заявника слід відмовити.
Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 лютого 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк