Справа № 505/2037/20
Провадження № 2-о/505/16/2023
09.02.2023 Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Івінського О.О.
секретаря судового засідання - Черчел Ю.В.,
за участі :
заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - Шевченко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
Заявник ОСОБА_1 , звернувся 03 серпня 2020 року до суду з цією заявою за участю заінтересованої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, та просив встановити факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що заявник народився та виріс в м. Подільську та весь час проживав за вказаною адресою, навчався в ЗОШ № 9. В листопаді 1990 року був призваний на строкову військову службу та проходив її спочатку у військовій частині НОМЕР_1 розташованій в м. Євпаторія (АР Крим), а потім у ВЧ НОМЕР_2 , яка розташована в Котовському районі. Після проголошення незалежності заявник надавав військову присягу Україні. Після звільнення зі служби став на облік до військомату 07.12.1992, а 08.09.1994 йому було видано мобілізаційне посвідчення. Тобто визнавалась належність заявника до громадянства України. Внаслідок складних життєвих обставин заявник втратив паспорт громадянина СРСР та до цього часу не отримував паспорт громадянина України. У 2020 році заявник звернувся до Подільського РВ ГУДМС України Одеській області із заявою щодо видачі паспорта. Зазначеним органом було встановлено його особу та видано відповідно довідку. Встановити належність заявника до будь-якого громадянства чи місця його постійного проживання станом на 24.08.1991 не змогли, рекомендували звернутись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановлення факту проживання в Україні необхідне заявнику для отримання паспорту громадянина України, так як без паспорта він не має можливості працевлаштуватись, відкрити рахунок для отримання соціальних виплат, тощо, а тому він вимушений звернутися до суду.
Заявник в судовому засіданні на заявлених вимогах наполягав та просив їх задовольнити.
Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України Шевченко О.Г. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, вказала, що заявник не надав достатніх відомостей для встановлення його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні, а саме: м. Котовську, Одеської області, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 16 листопада 1971 року завідуючим відділом (бюро) запису актів громадянського стану (актовий запис № 582).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 23 листопада 1990 року був призваний на строкову військову службу та проходив її спочатку у військовій частині НОМЕР_1 , а потім у ВЧ НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.08.1989.
Заявник ОСОБА_1 звертався до Подільського РВ ГУДМС України Одеській області з заявою про видачу паспорта громадянина України, проте відповіддю за № 5136-763/5136.1-20 від 17.07.2020 зазначеним органом належність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до громадянства України не було встановлено та рекомендовано звернутися до суду.
Відповідно до ч 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З вказаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Належність до громадянства та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. При цьому, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Згідно із п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 №215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 8 цього Порядку визначено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: 1) заяву про встановлення належності до громадянства України; 2) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); 3) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Таким чином, надані заявником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання заявника на території України.
Приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне йому для отримання паспорту громадянина України, враховуючи наявність доказів на підтвердження постійного проживання ОСОБА_1 на території України до 24.08.1991, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про громадянство України»,суд,-
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складений 15 лютого 2023 року.
Суддя О.О. Івінський