Справа № 495/855/21
№ провадження 1-кс/495/126/2022
08 лютого 2023 року м. Білгород - Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Болград Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
21.04.2021 слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162240000032 від 24.01.2021 відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
1. - Виклад обставин, зазначених в клопотанні.
23.01.2021 року приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, перебуваючи на перетині вулиці Кропивницького в місті Білгород - Дністровський, реалізуючи свій прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, умисно, усвідомлюючи та оцінюючі свої дії, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи завдати таку шкоду разом з невстановленою особою підійшли до ОСОБА_7 с заду, та шляхом ривку з руки, забрали мобільний телефон марки Samsung SМ-А315F/DS SМЕ1: НОМЕР_1 після чого втікли в сторону вулиці Кропивницького, не реагуючи на вимоги потерпілого ОСОБА_7 повернути телефон. Далі, потерпілий ОСОБА_7 переслідуючи зловмисників, з метою повернути своє майно, наздогнав ОСОБА_4 та невстановлену особу, на ділянці вулиці Кропивницького, де було відсутнє освітлення. Потім ОСОБА_7 звернувся з вимогою, щоб останні повернули мобільний телефон, на що ОСОБА_4 , з метою придушення волі та припинення переслідування штовхнув ОСОБА_7 , так що останній впав на землю, а потім ОСОБА_4 , та невстановлена особа почали наносити ОСОБА_7 удари ногами в область голови, кількість нанесених ударів в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим. Далі ОСОБА_4 та невстановлена особа з місця вчинення кримінального правопорушення втікли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальний збиток у розмірі 5 380 гривень 40 копійок.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 24.01.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та розпочато досудове розслідування.
10 березня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КГІК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , є ризик того, що він: може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на потерпілого, свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України вважаю, що обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави вважаю також не є доцільним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , офіційно не працює.
Враховуючи викладене, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вищевикладені обставини, беручі до уваги, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, повноту та достатність зібраних доказів, слідчий просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
2. - Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити, зазначив, що особа перебувала у розшуку.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, зазначили, що відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів, не доведено ризик переховування, підозрюваний відповідно до рішення суду самостійно виховує малолітню дитину.
3. - Мотивація суду.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.
В рамках кримінального провадження №12021162240000032 10.03.2021 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Болград, Одеська область, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими доказами по справі.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою. Отже, на даній стадії мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних невідповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_8 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.2 ст.186 КК України.
3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор.
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрювана ОСОБА_4 може:
3.2.1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не має стійких соціальних зв'язків та постійного місця роботи.
Так ухвалою слідчого судді по справі №495/855/21 від 03.11.2022 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для приводу до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вказаної ухвали ОСОБА_4 було затримано 07.02.2023 співробітниками ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
3.2.2. Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний . з метою зміни показів потерпілого на свою користь може здійснювати будь-який тиск, що у свою чергу ускладнить проведення досудового розслідування у розумні строки та об'єктивного установлення усіх обставин скоєного злочину, деякі свідки є її знайомими, у зв'язку з чим на них також може бути здійснено тиск, а покази свідків сприймаються судом безпосередньо відповідно до вимог ст. 93 КПК України.
3.2.3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_4 та її адвокат ОСОБА_5 зазначили, що вказані ризики є недоведеними, належного обґрунтування ризику переховування не надано.
Так у засіданні адвокат наголосив на тому, що ризик переховування нівелюється у зв'язку з тим, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки: рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі №495/5924/22 від 18.08.2022 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_4 , що мешкає також в АДРЕСА_1 .
В ході виготовлення повного тексту ухвали від підозрюваного ОСОБА_4 надійшла заява про зміну адреси мешкання з АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_4 разом з сином планує проживати разом з матір'ю його колишньої дружини.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини «... Беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей… Дитина … потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
На підставі наведених сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність ризику переховування у ОСОБА_4 від органів досудового розслідування. В ході досудового розслідування свідків допитано, що унеможливить вплив підозрюваної на них та зміну їхніх показань. Слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурором не доведений ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.3 - Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні слідчим зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого кримінального правопорушення та у відповідності до ст. ст. 177-178 КПК України обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до підозрюваного нього у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави на думку слідчого та прокурора також не є доцільним, оскільки підозрювана не зможе внести заставу, яка буде визначена судом, а внесення застави іншими особами не зможе забезпечити виконання обов'язків, визначених судом при ухваленні рішення про обрання запобіжного заходу.
На переконання органу досудового розслідування міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, та відсутність постійного місця проживання, може призвести до вчинення інших, більш тяжких кримінальних правопорушень, не зможе запобігти ризикам щодо незаконного впливу на свідків з метою викривлення їхніх показів або іншого незаконного впливу та може послугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
Дослідивши надані до суду матеріали слідчий суддя приходить до висновку, що обґрунтовуючи неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий не довів необхідність застосування саме тримання під вартою як запобіжного заходу, ним не було надано належних доказів на підтвердження недостатності застосування більш м'яких заходів.
Враховуючи правову позицію, викладену у рішенні ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою», слідчий суддя вважає, що в даному кримінальному провадженні прокурором не доведено, що наявність існування ризиків, на які він посилається, не може бути забезпечено іншим більш м'яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, що передбачено статтею 181 КПК України. З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а також обставин, що характеризують підозрювану, а саме наявність постійного місця проживання, утримання дітей, відсутність ризику переховування, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке подано в рамках кримінального провадження №12021162240000032 від 24.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 із забороною йому залишати місце свого проживання в цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.02.2023 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в рамках кримінального провадження або суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі м. Білгород-Дністровський без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
- повідомляти службову особу (слідчого, прокурора) або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання слідчому СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1