Справа № 495/962/23
Номер провадження 3/495/541/2023
08 лютого 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Анісімова Н.Д., розглянувши матеріали, що надійшли від Південного регіонального управління НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеська область, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.185-10Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02 лютого 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали від Південного регіонального управління НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 267145 від 12.12.2022 року, вбачається, що 12.12.2022 року о 12.25 год. на ділянці дороги Одеса-Рені, перебуваючи в прикордонній смузі ОСОБА_2 не виконав неодноразову вимогу прикордонного наряду про пред'явлення документів, що посвідчують особу з метою перевірки дотримання прикордонного режиму, встановлено що дана особа є громадянином України ОСОБА_3 , який своїми діями порушив вимоги ч. 1 ст. 185-10 КУПАП.
В судове засідання з'явився ОСОБА_2 , свою провину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що 12.12.2022 року о 12.25 годині був зупинений автомобіль на пункті пропуску «Маяки» працівниками пограничної служби з метою перевірки документів. Заявляє, що опір не чинив, надав для перевірки паспорт громадянина України. Однак, представник ДПСУ почали конфліктувати, та вчиняли неправомірні дії відносно нього, в зв'язку з чим він звернувся до відділу поліції з заявою про вчинення неправомірних дій стосовно інспектора прикордонної служби, які чинили тиск на нього та перевищували свої службові обов'язки.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 , 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.1 КУпАП ,завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством .
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.
Відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №267145 від 12.12.2022 року за ч.1 ст.185-10 КУпАП.
За диспозицією за ч.1 ст.185-10 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Разом з тим, у протоколі серії ПдРУ № 267145 від 12.12.2022 року взагалі не зазначено про факт наявності законного розпорядження або вимоги військовослужбовців державної прикордонної служби України громадянину ОСОБА_4 , а йдеться про «спілкування» , а також відсутня вказівка на злісність непокори ОСОБА_4 , тобто взагалі не зазначені критерії , які необхідні для кваліфікації дій останнього за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Однак, матеріали адміністративної справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 267145 від 12.12.2022 року, не містять будь-яких інших доказів, як то показів свідків, фото- відео фіксації, тощо, що не дає змоги встановити обставини справи та належним чином виконати вимоги ст. 280 КУпАП.
Таким чином, особою, уповноваженою на складання протоколу фактично не було сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_4 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а суддя, здійснюючи правосуддя , відповідно до ст. 129 Конституції України, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно п.4 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так як було встановлено , що у діях ОСОБА_4 , які були зазначені в протоколі ПдРУ №267145, складеному 12 грудня 2022 року, відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, і таким чином ,відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому ,відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі слід закрити.
За вимогами п.1 ст.247 КУпАП, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.247 п.1, 252, 283, 284 ч.1 п.3 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст.185-10 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Повний текст постанови складений 08 лютого 2023 року.
Суддя: Анісімова Н.Д.