Справа № 203/2318/22
Провадження № 1-кп/0203/356/2023
14 лютого 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4 ;
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022041030000626 від 09 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
У судовому засіданні прокурор надала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років, у зв'язку з чим, останній може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, ОСОБА_4 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, стійких соціальних зв'язків не має, а тому, може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що ризики не обґрунтовані, докази вчинення його підзахисним інших кримінальним правопорушень відсутні, а тому, просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, а також, думку захисника про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу, пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 липня 2022 року, із визначенням застави в розмірі 49620 грн., надалі строк тримання під вартою було неодноразово продовжено.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , судом вивчено можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неодноразового його продовження, а також, інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Отже суд, відповідно до ст.178 КПК України, враховує дані про його особу, який раніше судимий, має середню освіту, не працевлаштований, неодружений, на утриманні ані дітей, ані батьків похилого віку не має, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду, що є підтвердженням існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, прокурором не обґрунтовано існування іншого ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеного ним у клопотанні, а саме, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, та не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ним ризикам.
Тому, оскільки жодних фактів і обґрунтувань, які б свідчили про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, клопотання прокурора не містить, таких обставин не встановлено і в суді, а тому, посилання прокурора на цей ризик суд визнає безпідставним.
Таким чином, у суду відсутні докази, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання ризику, що передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який зазначений у клопотанні прокурора.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Іващенко проти України» від 10 вересня 2020 року, у якому Європейським судом з прав людини викладено принципи, щодо застосування тримання під вартою, а саме п.77: суд вважає, що не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень, органи державної влади продовжували строк тримання заявника під вартою під час судового розгляду на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними», щоб виправдати його тривалість.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.
Отже, враховуючи, що на сьогодні кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, суд вважає, що з огляду на дані про особу обвинуваченого, наявність у нього постійного місця проживання, достатньою мірою для запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю, який буде гарантувати виконання обвинуваченим на час судового розгляду процесуальних обов'язків та зможе повною мірою запобігти ризику його переховування.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, застосувавши відносно останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, строком на два місяці.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 201, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронних засобів контролю, за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 13 квітня 2023 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- носити електронний засіб контролю;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу прокурора чи суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою по даному кримінальному провадженню.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1