Справа № 496/787/23
Провадження № 3/496/1006/23
02 лютого 2023 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції України в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
тимчасово не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №454686 від 28.01.2023 року, складений відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в якому зазначено, що 28.01.2023 року близько 11:00 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, кидався в бійку.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Ознайомившись з матеріалами справи, виконуючи положення ст. 278 КУпАП про підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення до Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252 КУпАП, орган (посадова особа), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення для всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, зобов'язана встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи за допомогою зібраних доказів, які повинні бути відповідним чином оцінені.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильство за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Так, зі змісту складеного протоколу про адміністративне правопорушення, судом не можливо встановити чи було завдано шкоду ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 , та яку саме.
Згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1376, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи; наявність матеріальної шкоди.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості щодо наявності свідків, які підтвердили б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не надано їх письмові пояснення.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Приймаючи рішення про повернення для належного оформлення та доопрацювання матеріалів справи органу який складав протокол, суд враховує практику ЄСПЛ.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
При цьому, у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ також встановив порушення ч.3 ст.6 Конвенції, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення уточнив в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення. Тому без усунення зазначених недоліків протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи є неможливим.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, згідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по сутті.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали, тощо.
Оскільки вказані обставини унеможливлюють розгляд даної справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, справа підлягає поверненню для належного оформлення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 173-2, 245, 251, 256, 278, 283, 284 КУпАП, суд -
Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП повернути для належного оформлення до Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області (67602, Одеська область, м. Біляївка, вул. Успенська, 2).
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя М.Л. Пасечник