Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3765/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
08 лютого 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого
ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
представника потерпілої
ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2023 року, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 . Вважає, що до ОСОБА_8 не може бути застосований будь-який запобіжний захід з огляду на неналежну процедуру притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Зазначає, що ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Вказує, що стороною обвинувачення було використано підроблені процесуальні рішення для обґрунтування подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою. Посилається на те, що куля, якою було ввито ОСОБА_14 була випущена з 5,45 мм автомата Калашникова складного укороченого (АКС -74У), номер екземпляру якого 585677, тобто зі зброї ОСОБА_15 . Звертає увагу, що в процесуальних документах не вказано, що подія сталась на самому початку війни з російською федерацією, що російській війська знаходились буквально в декількох кілометрах від м. Радомишль, що на території міста діяли ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Зазначає, що з 24.02.2022 по 07.03.2022 були відсутні будь-які нормативно-правові акти, які дозволяли набуття (отримання) бойової вогнепальної зброї та боєприпасів до неї цивільним населенням. Вважає необґрунтованим звинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 КК України. Звертає увагу на те, що обвинувачення ОСОБА_8 побудоване у порушенні нормативно-правових актів, які не були чинними та не поширювали свою дію на нього. Вказує, що єдиною обставиною, якою прокурор виправдовує необхідність тримання ОСОБА_8 під вартою є тяжкість висунутого обвинувачення. Звертає увагу, що ОСОБА_8 після події особисто викликав працівників поліції, дочекавшись їх, повідомив всі обставини події, добровільно та за власною ініціативою передав усю наявну в нього зброю, на власному транспортному засобі у супроводі працівника поліції прослідував до відділення поліції та в подальшому до слідчого ізолятора. Посилається на те, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину, надавав пояснення на першу вимогу, добровільно приймав участь у слідчих діях, під час судового розгляду сприяє встановленню фактичних обставин події. Зазначає, що тривале перебування під вартою спровокувало загострення попередніх захворювань ОСОБА_8 , а зараз становить пряму загрозу його життю. Звертає увагу на наявність власного житла та місця роботи у підозрюваного; відсутність судимостей; відсутність зброї; наявність міцних соціальних зв'язків - на утриманні має неповнолітню доньку, одружений; є президентом благодійного фонду.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено в тому числі обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.03.2023 року (включно), без права внесення застави.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора та представників потерпілих, які вважали ухвалу законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.28 ч.2 ст.15 п.п.1,2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.28 ч.2 ст.15 п.п.1,2 ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, 20 січня 2023 в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в тому числі щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
З журналу та звукозапису судового засідання вбачається, що судом була вислухана думка обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , які просили змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, думка потерпілої ОСОБА_11 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 , представників потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_18 які підтримали клопотання прокурора, а також думка прокурора, який просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування (продовження) вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, є реальними й продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Висунуте ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.28 ч.2 ст.15 п.п.1,2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, два з яких згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, з тяжкими наслідками (смерть малолітньої дитини) свідчать про підвищену суспільну небезпеку цього діяння, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, в разі доведення вини ОСОБА_8 , вказує на обґрунтованість висновків суду про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про неналежну процедуру притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, на переконання апеляційного суду є передчасними та не можуть бути перевірені апеляційним судом, оскільки такі обставини перевіряються лише при прийнятті кінцевого рішення за результатами судового розгляду після дослідження усіх доказів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має власне житло та місце роботи; відсутність судимостей; відсутність зброї; наявність міцних соціальних зв'язків - на утриманні має неповнолітню доньку, одружений; є президентом благодійного фонду, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки вказані обставини неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Також суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в умовах слідчого ізолятору становить пряму загрозу його життю.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість злочинів та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, існування обґрунтованих ризиків щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону, та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.03.2023 року (включно), без права внесення застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: