Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 756/19778/21
Номер провадження 22-ц/824/3192/2023
Головуючий у суді першої інстанції Майбоженко А. М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л.Д.
14 лютого 2023 року місто Київ
Номер справи 756/19778/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа ОСОБА_2
заінтересована особа державний виконавець Оболонського районного відділу
державної виконавчої служби у місті Києві Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
Гаркавенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року, постановлену у складі судді Майбоженко А. М., в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва, повна ухвала складена 25 жовтня 2022 року,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гаркавенко А.В., заінтересована особа: ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог поданої до суду скарги заявник посилався на те, що на виконанні в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Оболонське РВ ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ, Відділ) знаходиться виконавче провадження №46296596 з примусового виконання виконавчого листа №2-3711, виданого 03.09.2002 Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 23.08.2002 та до досягнення дитиною повноліття. У вказаному виконавчому провадженні заявник упродовж 2021 року неодноразово звертався до Відділу з заявами щодо проведення розрахунку заборгованості та повідомлення йому про суму такої заборгованості, однак відповіді на такі звернення ним так і не отримано, чим було грубо порушено права боржника, як учасника виконавчого провадження.
У зв'язку з неотриманням від Оболонського РВ ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ відповіді на зави щодо проведення розрахунку, ОСОБА_5 01.11.2021 засобами поштового зв'язку направив на адресу Відділу відповідну заяву про проведення розрахунку заборгованості, яка ним була отримана 04.11.2021. Того ж дня заявник направив заяви до Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незаконних дій працівників Оболонського РВ ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ з приводу нерозгляду його звернень щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментах та вжиття усіх можливих заходів для надання письмового розрахунку по виконавчому провадженню №46296596.
У відповідь на вказані заяви 13.12.2021 ОСОБА_1 отримав від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відповідь від 25.11.2021, у якій повідомлено, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 24.10.2019 станом на момент досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг заявника зі сплати аліментів складає 246376,69 грн.
Проте, із вказаним розрахунком заборгованості ОСОБА_1 не погодився, оскільки він не відповідає дійсності. А саме, наданий розрахунок заявник вважає неповним, так як у ньому зазначено про нарахування аліментів з травня 2018 року по серпень 2019 року, при цьому невідомо, які показники заробітку (доходу) та інші фінансові дані обрав державний виконавець при проведенні такого розрахунку. Крім того неповність цього розрахунку підтверджується зазначенням у ньому того, що станом на травень 2018 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження становив 203690,44 грн, де не зазначено, які фінансові дані та періоди для нарахування аліментів до травня 2018 року використав державний виконавець. Також, при здійснення спірного розрахунку виконавцем не було враховано, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Розмаїтої О.О. від 28.08.2003 виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище листа було закінчено, у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу, а також не враховано, що при виконанні судового рішення заявником було здійснено 20 банківських платежів в рахунок погашення аліментів на загальну суму 50100 грн.
Враховуючи той факт, що проведений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду із вказаною скаргою, у відповідності до вимог якої просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гаркавенко А.В. щодо нарахування заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню №46296596 за час коли виконавче провадження було закінчене та просив обчислити розмір заборгованості зі сплати аліментів, зарахувавши в рахунок погашення аліментів здійснені ним перерахування. Окрім того, у зв'язку із тим, що державним виконавцем не було обчислено та надано заявникові повного розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_1 також просив суд витребувати з Відділу матеріали виконавчого провадження №46296596, а також повний розрахунок заборгованості по цьому виконавчому провадженню.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) залишено без задоволення.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем було визначено розмір аліментів, які мали бути присуджені боржнику до стягнення у кожному місяці, виходячи із середньої заробітної плати працівника у місті Києві у зв'язку з відсутністю даних щодо працевлаштування платника аліментів. Оскільки матеріали, що додані до скарги і матеріали виконавчого провадження не містили даних щодо сплати боржником грошових коштів у більшому розмірі, ніж той, що врахований державним виконавцем в останньому розрахунку, а також за відсутності доказів, підтверджуючих тих обставин, що виконавче провадження щодо стягнення аліментів уже перебувало на примусовому виконанні і що за ним з боржника стягнуто було кошти, місцевий суд не встановив будь-яких порушень вимог чинного законодавства в діях та рішеннях державного виконавця, вчинених при виконанні судового рішення про стягнення аліментів, та відповідно не убачав підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 скарги.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилався на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив вказану ухвалу суду скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в діях державного виконавця по нарахуванню заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №46296596 за час коли виконавче провадження було закінчене були відсутні порушення. А саме, місцевим судом належним чином не було враховано тієї обставини, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Розмаїтої О.О. від 28.08.2003 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у цій справі, у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення вказаного виконавчого документу. Таким чином, ОСОБА_1 незаконно нараховано заборгованість за період коли виконавче провадження було закінчене, виконавчі дії не здійснювались, жодних звернень (скарг) стягувача ОСОБА_6 за вказаний період про невиконання боржником рішення суду або несплати аліментів не надходило, що у свою чергу свідчило про те, що остання отримувала в цей період матеріальну допомогу від заявника, зокрема і аліменти. Відтак, суд протиправно відмовив заявнику у задоволенні його скарги, не врахувавши положення частини першої статті 194 Сімейного кодексу України, за якими аліменти можуть бути стягнутими за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Також вказував, що розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , суд залишив і поза увагою факт неврахування державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості тих обставин, що боржником було здійснено 20 банківських операцій, у тому числі після закінчення виконавчого провадження, в рахунок погашення аліментів на загальну суму 50100 грн.
У судове засідання апеляційного суду учасники справи та їх представники не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
23 січня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання. При цьому, підтримав у повному обсязі подану ним апеляційну скаргу, просив апеляційний суд її задовольнити, а також долучити до матеріалів справи надану до заяви копію постанови державного виконавця від 28.08.2003 про закінчення виконавчого провадження.
Також, 31 січня 2023 року до Київського апеляційного суду від заінтересованої особи ОСОБА_7 надійшла заява про проведення розгляду справи за її відсутності.
Заінтересована особа - державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Гаркавенко А.В. за викликом до суду апеляційної інстанції не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.
Окрім того, заінтересовані особи своїм правом на подачу до суду відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням обставин даної справи, її складності, відсутністю потреби у наданні усних пояснень сторін, явка яких до апеляційного суду є необов'язковою, суд уважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 01 лютого 2023 року.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення подану ОСОБА_1 скаргу на дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гаркавенко А.В. суд першої інстанції виходив із того, що надані заявником до скарги докази, а також матеріали виконавчого провадження не містили даних з приводу сплати боржником грошових коштів у більшому розмірі, аніж тому, який був врахований державним виконавцем в останньому розрахунку. Окрім того, як на підставу для відмови у задоволенні скарги місцевий суд вказав на відсутність доказів, підтверджуючих той факт, що виконавче провадження щодо стягнення аліментів уже перебувало на примусовому виконанні і що за ним з боржника було стягнуто кошти. Відтак, за відсутності указаних доказів, суд убачав безпідставними посилання ОСОБА_1 щодо неповності проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості. Безпідставними також суд уважав посилання останнього з приводу відсутності у проведеному розрахунку фінансових даних, з яких виходив виконавець, нараховуючи заборгованість, оскільки до кола повноважень державного виконавця не входить при здійсненні такого розрахунку тлумачення положень чинного законодавства, якими передбачений порядок стягнення аліментів з платника, який не працював на час виникнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони в повній мірі відповідають зібраним по справі доказам та вимогам закону, виходячи з наступного.
Як було установлено судом та убачається з матеріалів справи, на виконанні Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №46296596 з примусового виконання виконавчого листа №2-3711, виданого 03.09.2002 Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 23.08.2002 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Плотніковою М.С. від 31.01.2015 було відкрито вказане вище виконавче провадження (а.с.82).
З наявної у матеріалах справи копії виконавчого провадження №46296596 убачається, що державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій здійснювались розрахунки заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за вказаним вище виконавчим листом.
А саме, згідно складеної 26.01.2018 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гаркушою Є.Ю. довідки-розрахунку заборгованості по аліментам з 23.08.2002 по 31.12.2017 убачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.12.2017 становить 187726,94 грн. При цьому розмір вказаної заборгованості у вказаній довідці розрахований державним виконавцем помісячно, виходячи із розміру середньої заробітної плати по місту Києву (а.с.66-70).
У подальшому в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 11.05.2018 було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 30.04.2018 заборгованість за вказаним вище виконавчим листом складає 200368,94 грн. За змістом даного розрахунку зазначено, що станом на 26.01.2018 заборгованість боржника зі сплати аліментів складає 187726,94 грн, а з січня по квітень 2018 року заборгованість станом на 30 число кожного місяця складає 2917 грн, 3031 грн, 3347 грн та 3347 грн відповідно (а.с.49).
Убачається, що 20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Оболонського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві із заявою про здійснення перерахунку заборгованості по аліментам з 31.01.2015, де вказував, що здійснення нарахування аліментів, починаючи з 23.08.2002 неправильне та не відповідає дійсності (а.с.44).
15.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Відділу із заявою про проведення перерахунку суми заборгованості по сплаті аліментів, надавши державному виконавцю квитанції на підтвердження сплати аліментів на загальну суму 15200 грн (а.с.36-43).
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії виконавчого провадження 24.10.2019 головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Гаркавенко А.В. було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого заборгованість за виконавчим листом №2-3711, виданого 03.09.2002 Оболонським районним судом міста Києва, станом на 30.09.2019 складає 246376,69 грн (а.с.32).
У вказаному розрахунку головним державним виконавцем вказані наступні нарахування аліментів (розрахованих з розміру середньої заробітної плати по місту Києву): за травень 2018 року - 3321,50 грн; за червень 2018 року - 3388,25 грн; за липень 2018 року - 3459 грн; за серпень 2018 року - 3414,75 грн; за вересень 2018 року - 3414,75 грн; за жовтень 2018 року - 3403,50 грн; за листопад 2018 року 3462,50 грн; за грудень 2018 року - 3474,25 грн (сплачено 5000 грн); за січень 2019 року - 4136,50 грн (сплачено 700 грн); за лютий 2019 року - 3430,25 грн (сплачено 500 грн); за березень 2019 року - 3628,25 грн (сплачено 700 грн); за квітень 2019 року - 4006,75 грн (сплачено 800 грн); за травень 2019 року - 3969 грн (сплачено 7500 грн); за червень 2019 року - 3789,25 грн; за липень 2019 року - 4062,25 грн; за серпень 2019 року - 3923,50 грн; за вересень 2019 року 3923,50 грн. При цьому, сума нарахованої у травні 2018 року заборгованості по аліментам разом із сукупною сумую заборгованості, яка була нарахована з моменту відкриття виконавчого провадження склала 203690,44 грн (200368,94 грн + 3321,50 грн). Загальна сума сплачених боржником сум за вказаний період вказана у розмірі 15200 грн.
Постановою головного державного виконавця Обоолонського РВ ДВС м.Київ ГТУБ у м.Києві Гаркавенко А.В. від 24.10.2019 виконавчий лист №2-3711, виданий 03.09.2002 Оболонським районним судом міста Києва, було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.31).
Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 25.11.2021 за вих.№Б-11239 ОСОБА_1 було надано відповідь на його звернення від 29.10.2021 та повідомлено, що за наданою Оболонським РВ ДВС м.Київ ЦМУ МЮ (м.Київ) інформацією у виконавчому провадженні №46296596 згідно розрахунку від 24.10.2019 заборгованість зі сплати аліментів станом на момент досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , становила 246376,69 грн. Копія вказаного розрахунку була направлена на адресу заявника разом із зазначеною відповіддю (а.с.22, 23).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин Закон, тобто на момент проведення державним виконавцем оскаржуваного розрахунку) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, необхідно розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (часина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1) частини другої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 71 Закону № 1404-VIII визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (частина третя статті 71 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 194 Сімейний кодекс України (тут і далі - у редакції, чинній на час здійснення державним виконавцем оскаржуваного розрахунку заборгованості) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частини перша - третя статті 195 СК України).
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії виконавчого провадження №46296596 убачається що складенню державним виконавцем оскаржуваного розрахунку заборгованості по аліментам від 24.10.2019 передувало складення в межах даного виконавчого провадження розрахунків заборгованості від 11.05.2018 та від 26.01.2018, по яким державним виконавцем щомісячний розмір аліментів також обчислювався, виходячи з розміру середньої заробітної плати по м.Києву. Згідно складеного розрахунку від 26.01.2018 загальний розмір заборгованості по аліментам у період з 23.08.2002 по 31.12.2017 складав 187726,94 грн, а на підставі здійсненого розрахунку від 11.05.2018 розмір такої заборгованості склав 200368,94 грн, де до вказаної вище наявної заборгованості виконавцем дораховано заборгованість по аліментам у період з січня 2018 року по квітень 2018 року (187726,94 грн + 2917 грн + 3031 грн + 3347 грн + 3347 грн).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 71 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.
У пункті 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 16 липня 2019 року № 2165/6, тобто на момент проведення спірного розрахунку) зазначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону 1404-VIII).
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.
ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19.
Як було установлено судом, заявник не погоджується із здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості, оскільки вважає, що на час повернення виконавчого листа у 2003 році за вимогою стягувача було повернуто останній виконавчий лист, виконавче провадження було закінчене, а виконавчі дії з примусового виконання цього виконавчого листа не здійснювались. При цьому, у поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 переконував, що за період, коли виконавче провадження було закінчене, стягувач отримувала від нього у цей період матеріальну допомогу, зокрема і аліменти.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
З огляду на викладене, повернення виконавчого документа стягувачу за її заявою не припиняє права стягувача у майбутньому звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання повернутого раніше виконавчого документа за відсутності сплати боржником аліментів на утримання дитини згідно із судовим рішенням.
Відмовляючи заявнику у задоволенні скарги, суд першої інстанції, установивши, що предметом поданої ОСОБА_1 скарги є визнання неправомірними дій державного виконавця частині нарахування аліментів за минулий час, дійшов обґрунтованого висновку, що останнім на підтвердження обставин щодо повернення стягувачу раніше пред'явленого виконавчого листа до виконання не було надано суду відповідних доказів, які також були відсутні у матеріалах виконавчого провадження №46296596.
Водночас, апеляційний суд критично відноситься до направленої заявником під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції копії постанови державного виконавця Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Розмаїтої О.О. від 28.08.2003 про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно положень частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Попри вказані у заяві ОСОБА_1 від 19.01.2023 обставини щодо недослідження місцевим указаної постанови про закінчення виконавчого провадження убачається, що цей доказ в ході розгляду справи судом першої інстанції надано не було, а доводів щодо поважності причин неподання такого документу під час розгляду справи місцевим судом заявник у суді апеляційної інстанції не заявляв.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснюючи розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів за 2002-2019 роки державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом та на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів, оскільки за відсутності відповідних даних, підтверджуючих виконання боржником свого обов'язку по сплаті аліментів, дії державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості полягають лише у визначенні такої заборгованості за весь час прострочення, тоді як положення статті 194 СК України передбачають обмеження строку саме щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів за минулий час.
Незгода боржника зі здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості за аліментами є підставою для його звернення до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості, чи з позовом до суду, а не підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 359/10588/15-ц, провадження № 61-3735св19.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується із відхиленням місцевим судом доводів ОСОБА_1 щодо неврахування державним виконавцем при проведенні розрахунку заборгованості здійснення останнім погашення аліментів на суму 50100 грн, оскільки з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження убачається, що заявник звертався до Відділу із заявою про проведення перерахунку розміру заборгованості по аліментам, надавши лише докази їх погашення на загальну суму 15200 грн. Указаний розмір погашення заборгованості по аліментам був урахований державним виконавцем під здійснення оспорюваного розрахунку від 24.10.2019.
З наявної копії матеріалів виконавчого провадження не убачається, що заявник надавав до державного виконавця інші документи, підтверджуючі сплату аліментів, аніж ті, що були надані ним із заявою від 15.05.2019 на суму 15200 грн. Окрім того, згідно частини доданих до апеляційної скарги копій платіжних доручень убачається, що перерахування ОСОБА_1 аліментів стягувача було здійснено вже після винесення державним виконавцем постанови від 24.10.2019 про закінчення виконавчого провадження №46296596.
Як визначено пунктом 3 згаданої вище Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Окрім того, як видно з наданого державним виконавцем Гаркавенко А.В. до суду першої інстанції розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №46296596, нею було проведено новий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів, згідно якого за період з січня 2005 року по вересень 2019 року вказана заборгованість станом на 30.09.2019 складає 161536,77 грн. При цьому, у проведеному розрахунку державним виконавцем враховано сплату боржником аліментів на загальну суму 52500 грн (а.с.91-93).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність дій державного виконавця та не спростовують правомірність складення ним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у відповідності до наявних у матеріалах виконавчого провадження документів, у зв'язку із чим ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відсутні.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов'язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 14 лютого 2023 року.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна