Справа № 761/34422/21 Головуючий у 1-й інст. - Романишена І.П.
Апеляційне провадження №22-ц/824/3463/2023 Доповідач - Рубан С.М.
14 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Болотов Є.В., Кулікова С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - Білиної Анастасії Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 97 454 грн 50 к. - страхового відшкодування, 4 480 грн 24 к. - пеню за прострочення виплати страхового відшкодування, 6 500 грн - моральної шкоди, завданої незаконними діями/бездіяльністю відповідача та 5 500 грн - витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 січня 2022 року на перехресті вул. Герцена та Деревлянської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля марки «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та легковим автомобілем позивача «VOLKSWAGEN POLO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року у справі №761/5502/21 встановлено факт вчинення ДТП, що відбулося 30 січня 2021 року о 14 год. 40 хв. в м. Києві, на перехресті вул. Герцена та Деревлянській, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним та не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався праворуч в своїй смузі.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
Наступного дня після ДТП позивач звернувся до відповідача, який є страховиком автомобіля винуватця аварії, з метою повідомлення про настання страхового випадку та отримання консультації про подальші дії для отримання страхового відшкодування.
Однак відповідач не здійснив необхідних дій для визначення розміру збитків, узгодження їх з ОСОБА_1 та виплатою відшкодування у встановлений строк, чим порушив права позивача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/7058184 у страховій справі №ЦВ/21/0624 в розмірі 97 454 грн 50 к.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/7058184 у страховій справі №ЦВ/21/0624 за період з 08 травня 2021 року по 21 вересня 2021 року в розмірі 4 480 грн 24 к.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 029 грн 35 к., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 221 грн.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»- Білина А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, протиправність з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом не було досліджено обставин, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» відмовити у повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення, оскільки позивач надав невірні реквізити для сплати страхового відшкодування, також відмовився від отримання виплати поштовим переказом, що підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи, які суд першої інстанції не брав до уваги, тому відповідач вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки ним не порушено законних прав позивача.
Зазначає, що висновок суду першої інстанціє щодо порушення страховиком строку виплати страхового відшкодування є помилковим, оскільки 23 червня 2021 року відповідачем перераховано кошти відповідно до реквізитів, що містились в заяві позивача про страхове відшкодування, однак 24 червня 2021 року на рахунок відповідача повернулись сплачені кошти від ФОП ОСОБА_3 , як помилково перераховані, що підтверджується платіжним дорученням №165 від 24 червня 2021 року. З метою врегулювання вищезазначеної ситуації, відповідачем було сплачено через систему грошових переказів КД УДППЗ «Укрпошта» страхове відшкодування в розмірі 69 447 грн 33 к., однак 05 серпня 2021 року на рахунок відповідача повернулись сплачені кошти, що підтверджується платіжним дорученням №165 від 24 червня 2021 року.
Вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, оскільки право позивача на самостійне визначення розміру збитків виникає лише у тому випадку, якщо страховик протягом 10 робочих днів не направить аварійного комісара, експерта або свого представника на огляд пошкодженого майна.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу до суду в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що без узгодження з ним суми страхового відшкодування відповідач не міг перераховувати кошти.
Вказує, що відповідач маніпулює обставинами, оскільки волевиявлення позивача про бажання отримати ним компенсацію (грошову виплату) від відповідача у зв?язку із пошкодженням автомобіля позивач заявив ще 06 лютого 2021 року подавши заяву про страхове відшкодування, в той час як 30 березня 2021 року уточнено заяву від 06 лютого 2021 року шляхом зазначення банківських реквізитів (ФОП ОСОБА_3 ), на які позивач бажав отримати кошти, так як саме тоді остаточно стало відоме СТО, що виконуватиме відновлювальний ремонт автомобіля. При цьому, таке уточнення (зазначення банківських реквізитів) жодним чином не скасовує та не відкликає подану раніше позивачем заяву 06 лютого 2021 року, їй не суперечить, та містить ідентичне волевиявлення, і прийняте відповідачем без зауважень. Банківські реквізити для сплати страхового відшкодування були надані Позивачем в межах передбаченого Законом 90-денного строку, необхідного для виконання відповідачем зобов?язання щодо сплати цього страхового відшкодування.
Вказує, що відповідач неправомірно намагається звузити надані Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права потерпілої особи в ДТП, що додатковий раз свідчить про недобросовісність відповідача та свідомий характер його незаконних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звіт №24932 від 17 лютого 2021 року, який був проведений ТОВ «ЕАК Фаворит» на замовлення відповідача шляхом огляду пошкодженого транспортного засобу, проведений суб'єктом оціночної діяльності, який має сертифікат №227/18, виданий Фондом Державного майна України від 16 березня 2018 року, де вказано, що оцінювач ОСОБА_4 , обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з вимогою ч.5 ст.106 ЦПК України. Однак, висновок автотоварознавчої експертизи №ЦВ/21/0624-3182788,20495 від 28 квітня 2021 року, проведений експертом Скребцовим С.О., не містить відомостей про ознайомлення оцінювача про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також проведений без відповідного огляду пошкодженого автомобіля. Зокрема, дослідження виконано на підставі наданих замовником кольорових фотокопій, акту огляду.
Дослідивши обидва вказані висновки експертів, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача стосовно відшкодування матеріальних збитків, заподіяних йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі оціненому на підставі висновку експерта №24932 від 17 лютого 2021 року, є обгрунтованою, а вказаний звіт є належним доказом вартості заподіяної шкоди транспортному засобу позивача.
Суд першої інстанції вважав, що понесені матеріальні збитки позивачем на транспортування автомобіля в розмірі 1000 грн, що підтверджується товарним чеком, актом виконаних робіт від 11 лютого 2021 року, у відповідності ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вбачав підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 96 454 грн 50 к., а також витрати на транспортування автомобіля в розмірі 1 000 грн.
Судом першої інстанції зазначено, що визначене відповідачем страхове відшкодування було перераховано 23 червня 2021 року на рахунок СТО, вказаний у повторній заяві позивача про виплату страхового відшкодування, однак сума повернулась до відправника з технічних підстав, але з матеріалів справи вбачається, що сума зазначена у рахунку - фактурі СТО і сума, відправлена відповідачем не співпадають. Надалі відповідач здійснив переказ коштів через Київську міську дирекцію «Укрпошти», однак кошти не були отримані позивачем. Однак справа не містить доказів належного направлення повідомлення позивача про здійснений відповідачем переказ страхової виплати, доказів отримання даного повідомлення позивачем, а також рішення про виплату позивачу страхового відшкодування. Також справа не містить жодних доказів узгодження між сторонами розміру страхової виплати.
Враховуючи відсутність узгодження розміру страхової виплати, а також належне повідомлення позивачем шляхом надсилання відповідачу відповідних документів стосовно страхового випадку, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі подвійної ставки НБУ за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 08 травня 2021 року по 21 вересня 2021 року в розмірі 4 480 грн 24 к. в межах заявлених позивачем до стягнення.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги стосовно розміру моральної шкоди у розмірі 1000 грн, оскільки недобросовісна протиправна поведінка відповідача, що полягала в цілеспрямованому ігноруванні законних звернень та вимог потерпілої особи, очевидним та безпідставним затягуванням виплат страхового відшкодування, порушення взятих на себе зобов'язань, відповідно до страхового полісу винуватця ДТП та законодавства, вимагала від позивача застосувати додаткові зусилля, витрачаючи енергію і час задля отримання гарантованої законом виплати, що призвело до душевних хвилювань позивача і втрат спокою, що спровокували розлад сну, викликавши безсоння.
Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 221 грн та судовий збір у розмірі 1029 грн 35 к.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 пошкоджений внаслідок аварії автомобіль «VOLKSWAGENPOLO», державний номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 (а.с.17 том 1).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року у справі №761/5502/21, 30 січня 2021 року о 14 год. 40 хв., в м. Києві, на перехресті вул. Герцена та Деревлянській, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HOWO», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним та не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався праворуч в своїй смузі. Відповідно до вищезазначеного встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди в якому позивач є потерпілою стороною, та ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП (а.с.30-31 том 1).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано шкоду, як власнику автомобіля.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобіля учасників ДТП мали діючий страховий поліс.
З копії полісу №АО/7058184 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль «HOWO», д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням винуватця аварії ОСОБА_2 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» вбачається, що загальний розмір страхового відшкодування на одного потерпілого складає 260 000 грн, розмір франшизи нуль (а.с.10 том 1).
Автомобіль позивача «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований відповідно до полісу ЕР -154378138 у ТДВ «Міжнародна страхова компанія» (а.с.11 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2021 року позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку заяву про страхове відшкодування та повідомлення про ДТП (а.с. 27-29, 32 том 2).
Як вказує відповідач вказані документи отримано 08 лютого 2021 року.
08 лютого 2021 року позивач отримав повідомлення через застосунок Viberвід представника відповідача, що страхова справа за його зверненням зареєстрована за номером ЦВ/21/0624 (а.с. 81 том 1).
11 лютого 2021 року за допомогою евакуатора автомобіль позивача доставлений для огляду на станцію технічного обслуговування ФОП « ОСОБА_3 », огляд пошкодженого автомобіля був здійснений експертом ФОП « ОСОБА_5 » 12 лютого 2021 року, який направлений відповідачем. З метою об'єктивного визначення розміру заподіянної позивачу шкоди в результаті ДТП, позивач замовив складення висновку експерта ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», оцінювач якого експерт Кривов'яз А.С., здійснив огляд пошкодженого автомобіля в той же день, що і відповідач 12 лютого 2021 року (а.с.33-44).
Відповідно до звіту № 24932 про оцінку колісного транспортного засобу від 17 лютого 2021 року, складеного на замовлення позивача ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит», вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 100 962 грн 67 к. (а.с.33-44 том 1).
Згідно рахунку фактури №PI-0000017 від 12 лютого 2021 року ФОП « ОСОБА_3 » загальна вартість здійснення відновлення пошкодженого автомобіля позивача складає 96 454 грн 50 к. (а.с.71-72 том 1).
Також на замовлення відповідача ТОВ «Партнер-Консалт» виконано висновок 28 квітня 2021 року №ЦВ/210624-3182788,20495, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 30 січня 2021 року, складає 69 447 грн 33 к. (а.с.169-183 том 1).
Згідно розрахунку страхового відшкодування виконаного ТДВ «СК «Альфа-Гарант», сума страхового відшкодування становить 69 447 грн 33 к. (а.с.186 том 1).
23 червня 2021 року на підставі висновку від 28 квітня 2021 року №ЦВ/210624-3182788,20495 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» складено страховий акт №ЦВ/21/0624 (а.с.187 том 1).
Розмір збитків, що встановлений висновком автотоварознавчого дослідження від 28 квітня 2021 року №ЦВ/210624-3182788,20495 перераховано 23 червня 2021 року на рахунок вказаний у повторній заяві позивача про виплату страхового відшкодування, однак, сума повернулась до відправника з технічних підстав. З матеріалів справи вбачається, що сума зазначена у рахунку - фактурі СТО і сума, відправлена відповідачем не співпадають (а.с.188-189 том 1).
В подальшому відповідач здійснив переказ коштів через Київську міську дирекцію «Укрпошти», однак кошти не були отримані позивачем (а.с.191).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно з п. 34.1, п.34.2, ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку, та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Приймаючи до уваги наданий позивачем висновок експерта №24932 від 17 лютого 2021 року суд першої інстанції надав йому належної оцінки та вірно вказав, що він відповідає вимогам законодавства.
При цьому, не приймаючи до уваги висновок автотоварознавчої експертизи №ЦВ/21/0624-3182788,20495 від 28 квітня 2021 року виконаний на замовлення ТДВ «СК «Альфа-Гарант» суд першої інстанції вказав, що висновок проведений експертом ОСОБА_6 , не містить відомостей про ознайомлення оцінювача про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також проведений без відповідного огляду пошкодженого автомобіля. Зокрема, дослідження виконано на підставі наданих замовником кольорових фотокопій, акту огляду.
Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими.
Згідно акту №БН-0010184 від 25 червня 2021 року з надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля складеного ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 загальна вартість послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля з ПДВ складає 96 454 грн 50 к. (а.с. 73-75 том 1).
Позивач сплатив ФОП « ОСОБА_3 » за надані послуги в розмірі 96 454 грн, матеріали справи містять платіжні документи про переказ коштів від 14 травня 2021 року, 31 травня 2021 року, 24 червня 2021 року (а.с.76-78 том 1).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції правильно вважав, що в даному випадку розмір страхової суми не перевищує розмір заподіяної шкоди позивачу, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 96 454 грн 50 к. страхового відшкодування.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 мав право на відшкодування понесених витрат за послуги евакуатора в порядку ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» у розмірі 1 000 грн.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду за який нараховується пеня.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у порушення п.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не погоджено з позивачем розмір страхового відшкодування.
В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі подвійної ставки НБУ за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 08 травня 2021 року по 21 вересня 2021 року вважав, що зважаючи на відсутність узгодження розміру страхової виплати, а також належне повідомлення позивачем шляхом надсилання відповідачу відповідних документів стосовно страхового випадку, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, належить задовольнити вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 08 травня 2021 року по 21вересня 2021 року в розмірі 4 480 грн 24 к.
В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б спростовували даний висновок суду, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного направлення повідомлення позивача про здійснений відповідачем переказ страхової виплати, доказів отримання даного повідомлення позивачем, а також рішення про виплату позивачу страхового відшкодування. Також справа не містить жодних доказів узгодження між сторонами розміру страхової виплати, як те передбачено п.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - Білиної Анастасії Вікторівни - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді