Справа № 369/6842/22 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження №22-ц/824/3504/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
09 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писана Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у жовтні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 28 грудня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-251972, за умовами якого останній було надано кредит на поточні потреби у розмірі 200000,00 грн., з процентною ставкою 35 % річних, на строк до 27 грудня 2024 року.
Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 24 червня 2022 року заборгованість становить у розмірі 226 420,97 грн.
Також представник позивача зазначив, що 27 грудня 2019 року, між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву № CL-251972 на отримання готівкового кредиту.
В анкеті-заяві № CL-251972 зазначено про те, що ОСОБА_1 підтверджує своїм підписом, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого подружжя.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк»: суму заборгованості за кредитним договором № CL-251972 від 28 грудня 2019 року у розмірі 226420,97 грн, яка складається з 174629,79 грн - суми заборгованості за кредитом, 51791,18 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати в розмірі 3396,31 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-251972 від 28 грудня 2019 року у розмірі 226 420,97 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 174 629,79 грн, суми заборгованості за відсотками - 51791,18 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3396,31,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Кредобанк» кредитний договір, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем в період введеня в Україні заходів проти короновірусної епідемії.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що значна кількість отриманих від АТ «Кредобанк» кредитних коштів була витрачена на придбання ліків старшої доньки відповідача - ОСОБА_2 , яка є інвалідом з дитинства першої групи.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що у зв'язку із початком 24 лютого 2022 року повномасштабної війни в Україні, яка була розпочата РФ проти Українського народу, для відповідача настали обставини, передбачені частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України, тобто існують підстави звільнення від відповідальності відповідача за порушення зобов'язання.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення вказаних вимог, а саме ухилення відповідач ОСОБА_1 від сплати боргу у добровільному порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-251972, за умовами якого останній було надано кредит на поточні потреби у розмірі 200000,00 грн, з процентною ставкою 35 % річних, на строк до 27 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку на поточні потреби в сумі 200000,00 грн на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні ПАТ «Кредобанк».
Згідно з п.4.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» ( фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) за ставкою, визначеною в п.4.1 договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі.
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № CL-251972фізичної особи на отримання готівкового кредиту.
АТ «Кредобанк» зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 28 грудня 2019 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 75090104.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по кредитному договору процентної ставки, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання позичальника за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника.
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору, за невиконання обов'язку, передбаченого п. 10.2 кредитного договору, Банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 10000,00 грн.
Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов'язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Тобто сторони узгодили умови дострокового повернення кредиту, а також відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
ОСОБА_1 в анкеті-заяві № CL-251972 на отримання готівкового кредиту підтвердила своїм особистим підписом, що сумуотриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № CL-251972 від 28 грудня 2019 року належним чином не виконує.
24 грудня 2021 року АТ «Кредобанк» надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості за договором в сумі 208 088,87 грн, в якій вказано, що до моменту звернення до суду ОСОБА_1 має можливість погасити борг без понесення додаткових грошових втрат, пов'язаних із судовим розглядом справи (повідомлення-вимога вручена ОСОБА_1 особисто 19 січня 2022 року (а.с. 35-37).
28 січня 2022 року АТ «Кредобанк» надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості за договором в сумі 205 948,53 грн., в якій вказано, що до моменту звернення до суду, ОСОБА_1 має можливість погасити борг без понесення додаткових грошових втрат, пов'язаних із судовим розглядом справи (повідомлення-вимога вручена ОСОБА_1 особисто 17 лютого 2022 року (а.с. 35-37).
З розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість перед АТ «Кредобанк» в сумі 226 420,97 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 174 629,79 грн, суми заборгованості за відсотками - 51 791,18 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вимогами ст.1056 ЦК України визначено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищекладене, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 ухиляється від сплати боргу у добровільному порядку, тому висновки суду першої інстанції про не належне виконання умов кредитного договору, що стало підставою для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Кредобанк» кредитний договір у зв'язку з тяжким фінансовим становищем не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов'язання за кредитним договором.
Посилання скаржника на те, що значна кількість отриманих від АТ «Кредобанк» кредитних коштів була витрачена на придбання ліків для старшої доньки відповідача - ОСОБА_2 , яка є інвалідом з дитинства першої групи спростовуються матеріалами справи, зокрема відповідно до даних анкети-заяви № CL-251972 від 27 грудня 2019 року в графі ціль отримання кредиту вказано «ремонт та облаштування житла».
Посилання на частину першу статті 617 ЦК України та на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, як на підставу для звільнення відповідача від виконання зобов'язання судова колегія оцінює критично, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Тобто, звільнення від відповідальності можливе лише за неможливості виконання зобов'язань з об'єктивних причин - внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, в силу ст. 625 ЦК України, за відсутності об'єктивних причин звільнення від відповідальності не допускається.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № CL-251972 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, 28 грудня 2019 року уклала кредитний договір № CL-251972, 24 грудня 2021 року та 28 січня 2022 року на адресу ОСОБА_1 були направлені повідомлення-вимога про невиконання останньою умов кредитного договору від 28 грудня 2019 року № CL-251972, останній платіж відповідачем ОСОБА_1 було здійснено 28 грудня 2021 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач припинила виконання кредитних зобов'язань до 24 лютого 2022 року.
Крім того, слід зазначити, що невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов'язання.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Кредобанк» посилаючись на те, що умови кредитного договору належним чином позичальником не виконуються, у зв'язку з чим просив стягнути заборгованість у розмірі 226 420,97 грн, яка складається з 174 629,79 грн - суми заборгованості за кредитом, 51791,18 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Тобто, позивач просив стягнути з відповідача лише суми невиконаних зобов'язань, які передбачені умовами кредитного договору від 28 грудня 2019 року № CL-251972. Вимог про стягнення неустойки, штрафних санкцій чи пені позивачем не заявлено.
Щодо доводів відповідача про не доведення позивачем розміру заборгованості, слід зазначити наступне.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав суду Розрахунок заборгованості за договором кредиту CL-251972від 28.12.2019 року, з якого вбачається, що станом на 24 червня 2022 року ОСОБА_1 має поточну заборгованість за кредитом в розмірі 157 030, 19 грн, прострочену заборгованість по кредиту - 17 599,60 грн, а також заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 51 791,18 грн.
Заперечуючи проти розміру заборгованості, заявленого позивачем, ОСОБА_1 не надала доказів звернення до АТ «Кредобанк» з вимогою про перерахунок кредитної заборгованості. Власного розрахунку заборгованості із підтвердженням про часткове погашення шляхом пред'явлення квитанції чи інших доказів ОСОБА_1 також суду не представила, до експертної установи не зверталась, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції остання не подавала.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять доказів на спростування вказаних висновків суду першої інстанцій, які є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.О. Писана