8 лютого 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2023,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2023 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком на 60 днів, а також вирішено інші питання.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що беручи до уваги пояснення обвинуваченого в судовому засіданні, а також відомості про особистість ОСОБА_6 , на даний час наявний ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватися, оскільки триває воєнний стан. Також ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він не має джерел для існування та раніше судимий за злочини майнового характеру.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт з покладенням на нього відповідних обов'язків.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Зазначає, що клопотання прокурора про поновлення строку тримання під вартою не відповідає вимогам КПК України та не підтверджене належними і допустимими доказами. Вказує, що судом не були враховані доречні аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення, адже воно суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Звертає увагу, що під час судового засідання прокурором не було доведено наявність ризиків та необхідність продовження строку тримання під вартою. Зазначає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, суттєво зменшились, а ОСОБА_7 жодним чином не перешкоджав кримінальному провадженню та не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його намір ухилятися від органу досудового розслідування або суду. Вказує, що ризики, зазначені прокурором, а саме здійснення тиску на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, знищення речових доказів, на даний час повністю відсутні. Звертає увагу, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, проживає постійно за одною адресою, має постійну роботу та отримує невеликий дохід, має на утриманні близьких родичів.
Відповідно до положень ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2023, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком на 60 днів, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3