Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 369/12305/21
Номер провадження 22-ц/824/3127/2023
Головуючий у суді першої інстанції Янченко А. В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л. Д.
08 лютого 2023 року місто Київ
Номер справи 369/12305/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Сіра Ю. М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2022 року, постановлену у складу судді Янченко А. В. в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, інформація про дату складення повної ухвали суду не зазначена,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частину спільно придбаного майна, визнання права власності на спадкове майно за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 2002 року вона проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу спочатку у Російській Федерації, а у 2011 році вони переїхали до м.Донецька, де проживали у квартирі, яка належала ОСОБА_5 . У подальшому вказана квартира була ними продана і за спільні грошові кошти, які вони привезли з Російської Федерації, та отримані від продажу цієї квартири, 19.12.2014 вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , яку оформили на ОСОБА_5 .
Також позивач зазначала, що у 2015 році вони за її кошти зробили у вказаній квартирі ремонт за 15000 доларів США та почали у ній спільно проживати, тому вказана квартира є їх спільною власністю і вона має право на її 1/2 частину. У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, інших спадкоємців за законом ОСОБА_5 не мав.
Крім того, позивач стверджувала, що у квітні 2017 року закінчився її термін перебування на території України і вона звернулася до ОСОБА_6 за допомогою у оформленні посвідки на проживання та спадкових прав, та за порадою останнього подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Після подачі заяви останній неодноразово телефонував їй та цікавився вирішенням даного питання, у неї був певний рівень довіри до ОСОБА_6 , тому вона надіслала йому електронні копії документів на квартиру.
Однак 18.06.2021 з реєстру речових прав ОСОБА_1 дізналася, що квартира оформлена на сестру ОСОБА_6 - ОСОБА_2 за ніби то заповітом ОСОБА_5 , який не є дійсним. За фактом підроблення документів вона звернулася до правоохоронних органів і на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, відповідно до вимог якої вони просили суд до набрання рішенням у цій справі законної сили заборонити будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на відключення квартири АДРЕСА_1 , від мереж електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізації за заявою ОСОБА_2 або інших третіх осіб, а також зобов'язати ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» негайно відновити постачання електроенергії у вказаній квартирі.
Свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовувала тим, що постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у цій справі було накладено арешт на вказану квартиру. Однак, незважаючи на наявність цієї судової справи 20.04.2022 ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за заявою ОСОБА_2 незаконно здійснено відключення від мережі електропостачання спірної квартири, де проживає позивач. Таким чином, вважала, що на теперішній час виникла загроза погіршення стану спірної квартири, право власності на яку оспорюється, оскільки внаслідок відключення від мережі електро-, водо-, теплопостачання, каналізації тощо істотно погіршиться стан цієї квартири, що призведе до неможливості повернення майна в належний для його експлуатації стан без докладання зусиль. Вказані обставини створюють загрозу для збереження майна позивачем у належному стані й може призвести шкоди суміжним квартирам.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний позивачем вид забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме буде втручанням у господарську діяльність, оскільки заборона будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на відключення спірної квартири, від мереж електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізації за заявою ОСОБА_2 або інших третіх осіб, а також зобов'язання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» негайно відновити постачання електроенергії в цій квартирі є втручанням у діяльність підприємства.
Не погодившись із указаною ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, невстановлення судом обставин, що мають значення для вирішення вказаного питання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що судом першої інстанції було проігноровано обставини, наведені заявником у поданій заяві про забезпечення позову, та залишено поза увагою те, що позивачем було обрано співмірний заявлений вимогам позову спосіб вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії. Внаслідок указаного, місцевий суд дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Окрім того, у поданій до суду апеляційній скарзі заявник та її представник зазначили, що вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову ніякої шкоди законним інтересам відповідача ОСОБА_2 не завдасть, та не може розцінюватися як втручання в господарську діяльність підприємства, а лише спрямовано до збереження майна.
У січні 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання проти доводів апеляційної скарги заперечувала у повному обсязі та просила суд залишити її без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначила, що на даний час позивач не має жодного юридичного відношення до спірної квартири, а її зареєстроване місце проживання значиться за іншою адресою. Тому, у останньої не існує законних підстав користування зазначеною квартирою та електричною енергією, а наразі існує ймовірність виникнення боргу за несплату електропостачання позивачем, сплата якого у разі відмови у задоволенні позову буде покладена на власника цього майна.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - ОСОБА_4 підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.
Інші учасники справи за викликом у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності нез'явившихся учасників справи та їх представників, оскільки неявка останніх у судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі відповідає.
Як убачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської областіз позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, Фастівського районного нотаріального округу Київської області, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частину спільно придбаного майна, визнання права власності на спадкове майно за законом. Відповідно до вимог указаного позову позивач просила суд: встановити юридичний факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 01.01.2004 по 20.12.2016; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину №1-649 від 08.06.2021, рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , прийняте державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Фастівського районного нотаріального округу Київської області Панікар В.М., індексний номер 58622642 від 08.06.2021, та проведену на підставі вказаного рішення державну реєстрацію права власності, здійснену державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Фастівського районного нотаріального округу Київської області Панікар В.М за номером 42387485 від 08.06.2021; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , як частку у спільному сумісному майні на підставі статті 74 Сімейного кодексу України; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку спадкового майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року вказану заяву позивача було залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено частково. У забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,3 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . В іншій частині заяви відмовлено.
В подальшому, у жовтні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, відповідно до вимог якої просили суд заборонити будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на відключення квартири АДРЕСА_1 , від мереж електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізації за заявою ОСОБА_2 або інших третіх осіб, а також зобов'язати ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» негайно відновити постачання електроенергії у вказаній квартирі.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певних дій.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так із матеріалів справи вбачається, що виходячи із предмету спору, судом першої інстанції були вжитті заходи забезпечення поданого ОСОБА_1 позову у вигляді накладення арешту на предмет спору - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 56,3 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . Тобто, вжитими судом заходами забезпечення позову у цій справі фактично забезпечено виконання можливого рішення суду у майбутньому.
Відмовляючи заявнику у задоволенні поданої нею заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що заборона будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам (які не є учасниками даної справи і до яких позивач не пред'являє будь-яких вимог) вживати будь-які дії, спрямовані на відключення спірної квартири, від мереж електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізації за заявою ОСОБА_2 або інших третіх осіб, а також зобов'язання ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» негайно відновити постачання електроенергії у цій квартирі є втручанням у діяльність підприємства, оскільки у відповідності до положень частини п'ятої статті 19 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно наданої позивачем копії відповіді ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 18.05.2022 за вих.№08/10/4871 останнє повідомило, що за адресою спірної квартири договірні відносини у Товариства із ОСОБА_1 відсутні. А як вказувала у поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , хоча у даному судовому провадженні її право власності на спірне майно оспорюється, але у разі відмови у задоволенні позову саме в неї буде наявний обов'язок перед виконавця відповідних послуг щодо оплати послуг з утримання цього майна. Тобто, наразі саме на відповідачці як власнику лежить тягар утримання вказаного майна та усунення наслідків спричинених неправильним утриманням вказаного майна згідно до статті 13 Конституції України, та статті 322 ЦК України.
За роз'ясненнями, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений ОСОБА_1 у поданій заяві про забезпечення позову його захід у вигляді заборони будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на відключення квартири АДРЕСА_1 , від мереж електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізації за заявою ОСОБА_2 або інших третіх осіб, а також зобов'язаання ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» негайно відновити постачання електроенергії у вказаній квартирі, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та не впливає на подальше можливе виконання рішення суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, обраним нею видом забезпечення позову.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384 ЦПК України, суд
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 13 лютого 2023 року.
Судді:
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна