01 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12021100050001647 стосовно -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року, -
Цим вироком обвинуваченого ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Також цим вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 9 598 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 29 копійок та 200 000 (двісті тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
Згідно вироку суд визнав доведеним, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 18 год. 00 хв., між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння та знаходились за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме на кухні квартири АДРЕСА_2 , виник конфлікт, в ході якого, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ОСОБА_8 виник умисел спрямований на заподіяння ОСОБА_10 тілесного ушкодження.
Реалізуючи свій умисел спрямований на нанесення тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, ОСОБА_8 наніс ОСОБА_10 не менше двох ударів ногою та рукою в обличчя, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку, внаслідок якої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Таким чином, своїми діями, які виразилися в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження просить в ході апеляційного розгляду повторно дослідити обставини встановлені в ході кримінального провадження і за результатом розгляду його скарги прийняти справедливе та законне судове рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що його показання та показання лікаря швидкої медичної допомоги не були досліджені судом першої інстанції, а також вказує, що результати експертизи №021-2153-2021 отримані незаконним шляхом та не відповідають медичній картці №14782 потерпілого ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які уточнили апеляційні вимоги та посилаючись на положення ст. ст. 409, 411 КПК України просили скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; пояснення представника потерпілого на спростування доводів апеляційної скарги, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни; думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованість судового рішення, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтовним є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з"ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому стороною захисту в суді апеляційної інстанції.
Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні обвинувачений та його захисник, уточнили апеляційні вимоги та посилаючись на порушення судом ст. ст. 409, 411 КПК України просили вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 скасувати у зв"язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обгрунтування підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції вказували, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання обвинуваченого, лікаря швидкої медичної допомоги та деякі обставини цього кримінального провадження, зокрема, що потерпілий був п"яний, неодноразово падав і, що його смерть наступила після оперативного втручання лікарів, однак у своєму висновку експерт не врахував всі ці обставини, що є підставою для проведення нової судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті потерпілого ОСОБА_10 .
Проте доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що на переконання обвинуваченого та його захисника є безумовною підставою для скасування вироку, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального повадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.
При цьому у судовому засіданні були повно та всебічно перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а вдарив останнього з метою захистити себе від його неправомірних дій, оскільки той завдав йому тілесні ушкодження та мав намір нанести удар ножем.
Проте, ці доводи судом першої інстанції обгрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об"єктивними доказами у справі змістовно наведеними у вироку, якими підтверджується винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який він засуджений.
Так, допитаний у суді першої інстанції в якості свідка лікар швидкої медичної допомоги ОСОБА_11 пояснив, що 19.07.2021 року близько 13 год. надійшов виклик швидкої медичної допомоги, і приїхавши за адресою виклику, його зустрів обвинувачений ОСОБА_8 , який ще перебував під дією алкоголю. На кухні квартири на підлозі було виявлено чоловіка ОСОБА_10 в блювотних масах обличчям до низу, при цьому скільки часу останній лежить на підлозі та що з ним сталося ОСОБА_8 пояснити не міг. В ході огляду ОСОБА_10 під його лівим оком виявлено синець. Спочатку було припущення, що у останнього наркотичне передозування, однак після огляду зіниць, одна з яких була розширена, стало зрозумілим, що має місце черепно-мозкова травма із крововиливом, тобто гематома всередині черепної коробки. ОСОБА_10 перебував у комі, оскільки не реагував на больові подразники. Останнього доставили до КМКЛШМД, де після проведення комп"ютерної томографії, у останнього виявлено черепно-мозковий крововилив, який викликаний черепно-мозковою травмою.
З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 021-2153-2021 від 26.08.2021 року (т.1 а.с. 116-119) вбачається, що при проведенні судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_10 було виявлено садно у ділянці хвоста лівої брови, садно на рівні заднього краю лівої виличної дуги, синець на повіках лівого ока, крововилив у м"які тканини голови у правій скроневій ділянці (за даними медичної карти стаціонарного хворого), крововиливи під оболонки головного мозку та стовбурному відділі головного мозку.
Зазначені ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів, що мають обмежену поверхню контакту та у своїй сукупності утворюють комплекс внутрішньочерепної травми, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Враховуючи ступінь вираженості клітинної реакції в зоні ушкоджень, вони виникли приблизно за 36-48 годин до настання смерті.
Смерть ОСОБА_10 настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки головного мозку. На це вказують: садна та синець на обличчі зліва, крововилив у м"які тканини правої скроневої ділянки ( за даними медичної карти стаціонарного хворого), крововиливи під оболонки головного мозку та стовбурному відділі головного мозку з перифокальною лейкоцитарною реакцією та крововиливам на ділянках деструкції мозкової речовини, набряк-набухання головного мозку, гематома на поверхні твердої мозкової оболонки з перифокальною лейкоцитарною реакцією, розповсюджена серозно - гнійна пневмонія з абсцедуванням, центролобулярні некрози гепатоцитів у печінці, фокуси некротичного нефрозу.
У судовому засіданні суду першої інстанції також був допитаний експерт Київського міського бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_12 , який повністю підтвердив свій висновок № 021-2153-2021 від 26.08.2021 року та пояснив, що при дослідженні трупа ОСОБА_10 ним було виявлено два садна в області хвоста лівої брови та зовнішньої поверхні лівої вилиці. Характеризуючи спосіб виникнення саден експерт вказав, що вказані садна виникли внаслідок ударно_ ротаційної травми, тобто від сильного, цілеспрямованого удару в обличчя, у даному випадку, голова ОСОБА_10 відкидалася назад та вправо. При цьому, експерт виключає можливість отримання вказаних ушкоджень від удару об підлогу. Водночас вказані садна знаходяться в таких областях обличчя, що виникнути від однієї дії одночасно вони не можуть, а відтак зазначив, що нанесено було мінімум два удари тупих предметів, однак встановити, яке з ушкоджень спричинило тяжкі наслідки, неможливо, оскільки вони знаходяться поряд на ділянці обличчя, тобто тяжке тілесне ушкодження могло виникнути або від одного, або ж від іншого удару. Більш вірогідно садна могли утворитися від удару коліном, яке знаходилось в штанині, і менш вірогідно від удару кулаком.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності у нього умислу на заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень та нанесення останньому удару коліном в голову випадково, коли той вдарив його ( ОСОБА_8 ) та намагався повалити на підлогу, а через деякий час, коли ОСОБА_10 продовжив свою агресивну поведінку та наніс йому два удари по ребрах та два удари в обличчя, від яких у нього був синець під лівим оком, а потім схопив зі столу ніж, він ( ОСОБА_8 ), з метою захистити себе, наніс удар кулаком правої руки в ліву брову ОСОБА_10 , суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх неспроможними, оскільки вони спростовуються даними, які містяться у дослідженому судом висновку експерта № 021-2153-2021 від 26.08.2021 року щодо виявлених у потерпілого ОСОБА_10 тілесних ушкоджень та відомостях зазначених експертом ОСОБА_12 в ході його допиту в суді першої інстанції про те, що отримання тяжкого тілесного ушкодження, шо спричинило смерть ОСОБА_10 можливе лише від сильного, цілеспрямовано удару в обличчя, більш вірогідно від удару коліном, яке знаходилось в штанині, і менш вірогідно від удару кулаком.
Дослідивши в ході судового розгляду протокол проведення слідчого експерименту від 03.09.2921 року та оптичний диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту, суд критично оцінив продемонстрований обвинуваченим ОСОБА_8 , під час проведення слідчого експерименту, механізм нанесення ОСОБА_10 удару коліном у голову з незначною амплітудою руху ногою, який зокрема повідомив, що після завдання удару потерпілому вони через деякий час продовжили вживати алкогольні напої, а також продемонстрував на статисті ситуацію, коли ОСОБА_10 взяв ніж, та замахнувшись, намагався завдати йому удар ножем, він, захищаючись, наніс удар кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_10 , від якого останній присів на стілець ( т.1 а.с.185-188).
Крім того, зважаючи на те, що фотознімки із зображенням ОСОБА_8 , які було зроблено 21.07.2021 року в приміщенні Оболонського УП ГУНП у м. Києві ( т. 1 а.с. 94-96), тобто через три дні після нанесення йому, як вказує обвинувачений, двох ударів в обличчя потерпілим ОСОБА_10 , не містять видимих ушкоджень на обличчі обвинуваченого, зокрема синців або саден, а також з огляду на дані, які містяться у дослідній частині висновку експерта № 02-2153-2021 від 6.08.2021 року під час дослідження тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_10 , згідно яких окрім ушкоджень на обличчі трупа, експертом не знайдено, як не знайдено і будь-яких інших ушкоджень чи інших особливостей при зовнішньому дослідженні, суд піддав сумніву версію обвинуваченого про нанесення йому потерпілим чотирьох ударів та обгрунтовано зазначив, що у такому випадку на руках потерпілого ОСОБА_10 та на обличчі обвинуваченого ОСОБА_8 мали б бути сліди таких фізичних впливів, однак в обох випадках вони відсутні, а відтак критично оцінив показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_13 про наявність на обличчі, а саме під лівим оком ОСОБА_8 синця. Відсутні також дані про те, що ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою з приводу спричинення йому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
Щодо тверджень обвинуваченого про намір потерпілого ОСОБА_10 нанести йому удар ножем, суд обгрунтовано зазначив, що після приїзду швидкої медичної допомоги ОСОБА_8 не повідомляв лікарю або ж свідку ОСОБА_13 про намагання ОСОБА_10 вдарити його ножем, відсутні також дані, що ОСОБА_8 звертався до працівників поліції з приводу нападу на нього з ножем.
Отже, проаналізувавши сутичку між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_10 , в ході якої останньому було нанесено удари, в тому числі коліном у голову, суд першої інстанції з огляду на положення ч. 3 ст. 36 КК України та роз"яснення, що містяться у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону" дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 як ознак необхідної оборони, так і перевищення її меж, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Таким чином, дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 та вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
З огляду на вищевикладене, доводи обвинуваченого та його захисника про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_8 , лікаря швидкої медичної допомоги, а також ту обставину, що потерпілий був п"яний, неодноразово падав і його смерть настала після оперативного втручання лікарів, однак у своєму висновку експерт не врахував ці обставини, що на переконання сторони захисту є підставою для проведення нової судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті потерпілого ОСОБА_10 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку висновками суду першої інстанції.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено з урахуванням положень ст. 50, 65 КК України, в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, яке на переконання колегії суддів є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обгрунтований вирок, що на переконання сторони захисту, є підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, при апеляційному перегляді кримінального провадження не виявлено і стороною захисту не наведено жодної підстави, визначеної статтями 412, 415 КПК України, для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 законним, обгрунтованим та належним чином вмотивованим і підстав для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що ставиться питання стороною захисту в апеляційній скарзі, не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: __________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3