справа № 758/2592/22 Головуючий у І інстанції -Головчак М.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/2201/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
встановив:
У лютому 2022 року позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову вказувала, що 12 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинений виконавчий напис №34637, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», заборгованості за кредитним договором.
13 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І.І. відкрито виконавче провадження №63622660 про стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», заборгованості за кредитним договором.
Вважав, що приватним нотаріусом виконавчий напис вчинено з порушенням норм ЗУ «Про нотаріат» не додержано вимоги щодо перевірки безспірності заборгованості, тому вона звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано виконавчий напис № 34637 від 05 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», судові витрати, які включають судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року заяву представника позивача адвоката Васюка Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса : м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13, оф. 524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила додаткове рішення скасувати та ухвалити по справ нове судове додаткове рішення, яким повністю задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика» понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що розмір гонорара визначається за погодженням адвоката з клієнтом, суд позбавлений можливості самостійно втручатись у договірні відносини між адвокатом та клієнтом. Вказує, що відповідач як особа яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу, зобов'язаний навести обгрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що суд першої інстанції був позбавлений можливості зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу без вмотивованого клопотання відповідача, а тому додаткове рішення підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду -залишення без змін.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданах сторонами доказів, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів враховуючи наступне.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «Бізнес позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
14 вересня 2022 року до суду представник позивача адвоката Васюка М.М., подав заяву в якій він просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
З матеріалів даної справи убачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано наступні докази: копія Договору №107 про надання правової допомоги від 16.12.2021 року; копія додатку №1 від 21.12.2021 року до Договору №107 про надання правової допомоги від 16.12.2021 року; копія акту наданих послуг від 09.09.2022 року згідно Договору №107 про надання правової допомоги від 16.12.2021 року;копія звіту наданих послуг від 09.09.2022 року згідно Договору №107 про надання правової допомоги від 16.12.2021 року.
21 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому він просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн посилаючись на те, що надані документи в підтвердження правової допомоги свідчать, що послуги на заявлену суму не надавались, а вартість юридичних послуг завищена в декілька разів та підлягає зменшенню.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1,2,3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (абз.2 ч.8 ст.141 ЦПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є не співмірним.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було враховано вище зазначені норми та ухвалено вірне рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з урахування поданої відповідачем заяви про зменшення суми витрат понесених на правову допомогу та з урахуванням складності справи та характеру наданих послуг.
Вище викладене повністю спростовує доводи апеляційної скарги.
Отже, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник