06 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/4003/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 (суддя першої інстанції Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/4003/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в кому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 03 червня 2022 року №207 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що із зазначеним наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 03.06.2022 року № 207, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не погоджується, вважає що наказ прийнятий з грубим порушенням процесуальних та матеріальних норм, містить суперечливі висновки, зроблені на підставі неналежним чином досліджених доказів а в своїй більшості, взагалі ґрунтуються на неналежних доказах. При цьому, у відношенні ОСОБА_1 не було проведено жодної службової перевірки, не надано можливості надати пояснення. При прийнятті рішення про притягнення до відповідальності повністю проігноровано вимоги статті 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», відповідно якого під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Незрозумілим є також застосування одразу такого дисциплінарного стягнення як догана, минаючи таке дисциплінарне стягнення як зауваження. В даному випадку, оскаржуваний наказ №207 від 03.06.2022 року винесений командиром Військової частини НОМЕР_1 без врахування ступеню тяжкості та й взагалі без належного підтвердження самого факту порушення військової дисципліни, а також без врахування загальної тривалості військової служби ОСОБА_1 та його рівня знань про порядок служби, що не може узгоджуватися з вимогами Дисциплінарного статуту. Також, при обранні виду дисциплінарного стягнення командиром військової частини НОМЕР_1 не було досліджено попередню поведінку позивача, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, характер та обставини вчинення дисциплінарного правопорушення та визначено вид дисциплінарного стягнення, без дослідження таких обставин. В зв'язку з наведеним, вважає, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 року №207 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, вважає, що рішення суду є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому підлягає скасуванню, отже просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обвинувачення позивача є неправдивими та безпідставними стосовно дій командування військової частини НОМЕР_1 , чим вводиться в оману суд та підривається військова дисципліна у підрозділі і авторитет командира військової частини НОМЕР_1 , лише задля створення ілюзії безкарності за вчинення правопорушень серед інших військовослужбовців військової частини. Також відсутність предмету спору у цій справі та будь-яких правових підстав для скасування застосованих до позивача дисциплінарних стягнень, і для поновлення позивачу пропущених ним строків позовної давності у цій справі. Так, фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 03.06.2022 року у вигляді "догани" слугувало порушення ним військової дисципліни внаслідок "порушення порядку звернення до керівництва частини", що є порушенням вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Рапорти ОСОБА_1 від 12.05.2022 року (від 21.05.2022 Вх. №713) та від 30.05.2022 року (від 02.06.2022 Вх. №1400) підтверджують факт неодноразового порушення вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2022 року №207 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, було винесено правомірно. Крім того, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Предметом позову у справі є визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 року №207 про оголошення дисциплінарного стягнення рядовому ОСОБА_1 , а тому перебіг строку звернення до суду розпочався з 03.06.2022 року, тобто з дня видання наказу №207, та сплинув 03.07.2022 року.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Указу Президента України «Про проведення загальної мобілізації» від 24 лютого 2022 року №69/2022, був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 та Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) від 07.03.2022 року №57, зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - оператором відділення засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла.
21 травня і 02 червня 2022 року позивач подав рапорти керівнику військової частини, в яких повідомив, що з 30 березня того ж року перебуває на стаціонарному лікуванні в медичних закладах (а.с.15-18).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 № 207, рядового ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, «із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника», було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим відносно неї наказом та застосуванням дисциплінарного стягнення, звернулась з даним позовом до адміністративного суду.
Вирішуючи позовні вимоги щодо правомірності наказу відповідача від 03 червня 2022 року №207, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його скасування, зважаючи на необґрунтованість оскаржуваного наказу.
Суд визнає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено загальні обов'язки військовослужбовців.
Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно пункту 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно пункту 128 цього Статуту, солдат зобов'язаний виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі- Дисциплінарний статут).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно пунктів 3 та 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституціїта законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно пункту 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, в) сувора догана.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваним наказом притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення суворої догани за порушення ст. 14 Статут внутрішньої служби ЗСУ.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Указана норма закріпляє обов'язок військовослужбовця вчасно повідомити безпосереднього начальника про все, що стосується виконання ним службових обов'язків та вжити заходи щодо вирішення даного питання в порядку звернення та підлеглості.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний наказ не містить жодної інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, крім посилання на факт порушення ОСОБА_1 ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Крім того, відповідачем не зазначено, коли та яким способом позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 без попереднього звернення до свого безпосереднього начальника. Відповідачем в оскаржуваному наказі не вказано посилань на інші докази, що могли б слугувати підтвердженням вищевказаного.
В ході судового розгляду ВЧ НОМЕР_1 жодним чином не наведені обставини вчиненого позивачем порушення ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Матеріали справи підтверджують, що у спірних правовідносинах службове розслідування не проводилося.
Відповідно пункту 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів визначено затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
У пункті 2 Порядку наведене тлумачення таких термінів, як службова перевірка та службове розслідування.
Під службовою перевіркою розуміється комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Виходячи з даного визначення, слід розуміти, що проведення службового розслідування може бути призначено не у кожному випадку порушення виконавської дисципліни, проте, з метою встановлення підстав для його проведення є обов'язковою службова перевірка, в процесі якої встановлюється інформація щодо правопорушення.
У розділі ІІ Порядку №608 вказані випадки, за яких службове розслідування може призначатися, і такі випадки стосуються невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до тяжких наслідків, чи завдали шкоди державі, а також в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Також у даному розділі передбачено випадки, коли службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що в спірному випадку обставини вчиненого позивачем правопорушення не потребували додаткового встановлення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність проведення службового розслідування.
З даного питання колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції є протилежним наведеному апелянтом.
Згідно вимог розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка, під час якої встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Згідно обставин даної справи, відповідачем службова перевірка відносно позивача не проводилась, тобто не було здійснено заходів з метою з'ясування обставин правопорушення або порушення виконавської дисципліни; наявність чи відсутність події вчинення правопорушення, що суд визнав порушенням порядку притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та як наслідок, наявними підстави для визнання протиправним і скасування рішення відповідача про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Слід звернути увагу, що відповідно до абз.2 статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Вищенаведене свідчить, що за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Колегія суддів наголошує, що оскаржуваний наказ, враховуючи обставини непроведення службового розслідування, не містить даних щодо врахування/неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Стала судова практика підтверджує наявність узгодженої позиції, що невиконання уповноваженим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказані правові висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №640/18156/20.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними.
Відповідачем не наведено у апеляційній скарзі мотивів, за яких він вважає, що службова перевірка в даному випадку також не була обов'язковою.
Як зазначено вище, виходячи з приписів Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України службова перевірка має передувати прийняттю рішення або про призначення службового розслідування або про застосування дисциплінарного стягнення за наявності відповідних підстав.
Виходячи з наявних у справі доказів та доводів сторін, службова перевірка відповідачем не проводилась, а відповідно, обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни у належний спосіб встановлені не були. Не з'ясовано також і причини, що зумовили вчинення порушення, адже позивачу не було запропоновано надати відповідні пояснення щодо обставин порушення.
Отже, позивач був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин події під час вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про порушення його права на участь у процесі прийняття рішення відносно себе, а також про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Доказів щодо відмови позивачем надати пояснення стосовно обставин порушення також не надано.
Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що відповідач фактично позбавив позивача права надати пояснення під час прийняття відносно нього рішення; не було дотримано принципу пропорційності; не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, рішення прийняте виключно на підставі рапорту та без врахування позиції сторони, щодо якої прийнято оскаржуване рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що у разі непроведення службового розслідування спірний наказ №207 від 03.06.2022 прийнято відповідачем без належного обґрунтування та конкретизації фактичних обставин допущеного позивачем правопорушення, то вина останнього не є доведеною, що свідчить про обґрунтованість висновків суду про наявність підстав для його скасування.
Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду, оскільки право відповідача щодо проведення службового розслідування не спростовує необхідність доведення вини військовослужбовця в кожному конкретному випадку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 в адміністративній справі №340/4003/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2023 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва