06 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/10424/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 (суддя першої інстанції Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/10424/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 13 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення зважування водієві транспортного засобу не надали жодних документів щодо характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю. Разом з тим ні водію під час здійснення вагового контролю, ні під час винесення оскаржуваної постанови не було надано Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, що є порушенням п.п. 18 Порядку № 879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Окрім того, під час розвантаження транспортного засобу (далі - ТЗ) в пункті розвантаження, відбулося повторне зважування зазначеного ТЗ та вантажу, який приймався. При цьому було встановлено масу брутто 39100 кг., про що зроблена відмітка на ТТН та проставлена печатка про отримання вантажу. Згідно Акту №0057675 фактична встановлена маса = 39,680 тонн при нормативно допустимій 40 тонн. Враховуючи нормативно допустиме відхилення в 2% маси ТЗ для перевезення вантажу без спеціального дозволу, позивачем не було порушено нормативних вагових параметрів. Крім того, квитанція вагового зважування, на підставі якої відповідачем винесено оскаржувану постанову про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не містять реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою проведено ваговий контроль. Вказані документи також не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, не мають посилання на те, що ваговий контроль здійснювався працівниками Укртрансбезпеки, не містять ПІБ водія, а тому не можуть бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування належного позивачу транспортного засобу уповноваженою особою, вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію. Зі змісту зазначеної квитанції також неможливо встановити модель та державний номер причепу, зважування якого відбувалося, що вкотре свідчить про неналежність та недопустимість доказів. З огляду на викладене, враховуючи допустиму повну масу вантажного автомобіля - 40 т ( встановлено при перевірці 39,680 т., Відповідач протиправно дійшов висновку про перевищення позивачем нормативних вагових параметрів. Отже, оскаржувана постанова від 13.10.2021 року №311064 не відповідає критерію правомірності акта індивідуальної дії - обґрунтованості, що є підставою для визнання її протиправною.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року значений позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час апеляційного перегляду матеріалами справи встановлено, що 13 жовтня 2021 року заступник начальника Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК у Кіровоградській області Миколою Сенченко, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311064, відповідно до змісту якої ФОП ОСОБА_1 15.08.2021 року на а/д М-28 км 40 + 639 м., надаючи послуги з перевезення вантажів, транспортним засобом марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 -Акт №306562 від 05.08.2021 р. допустив перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.
Позивачем постанова була отримана особисто в приміщенні Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 25.11.2021.
Не погодившись з постановою про стягнення адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду.
Переглядаючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно ч. 1 ст. 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Спірним питанням в даній справі є застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф в розмірі 17 000,00грн. за порушення абз.15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України як визначено ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги».
Пунктом 22.5. ПДР встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.
Наведене свідчить про те, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У свою чергу, п.п. 6. п. 2 Порядку визначено поняття вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Пункти 12 та 13 Порядку передбачають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, та під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.08.2016 року за № 1171/29301, затверджені вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.
Так, п. п. 8 та 9 Вимог передбачено, що вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань, та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології, а вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу якщо і не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді адміністративно - господарських санкцій.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
У відповідності до п. 8.21 гл. 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, подільного вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Суд зауважує, що різниця між обґрунтуванням вимог позову та обґрунтування апеляційної скарги в предметі доказування, оскільки позивач при звернення до суду не погодився з рішення відповідача щодо порушення габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, а обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги спирався на неправомірність проведення вагового контролю відповідно до положень Порядку №879.
Оскільки позивач не оскаржив рішення суду з підстав правомірності винесення спірної постанови саме з приводу порушення ч.1 абз.15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», немає підстав для проведення правового аналізу цих доводів судом апеляційної інстанції.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 в адміністративній справі №340/10424/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2023 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва