Справа № 456/2541/21
Провадження № 1-кс/456/101/2023
іменем України
14 лютого 2023 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрий заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 ,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 заявила відвід судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні 456/2541/21 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України. Покликається на те, що 27.05.2021 р. у справі № 456/4215/20 суддя ОСОБА_5 вже виносив вирок щодо обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , яким визнав їх винними за ч.2 ст. 186 КК України, та згідно даного вироку суддею зазначено, що злочин було скоєно у співучасті з особою, матеріали справи відносно якого виділено в окреме провадження, яким, як зазначає захисник, є обвинувачений ОСОБА_6 .
У рішенні ЄС від 25.11.2021 р у справі «Мачула проти Словакії» суд встановив порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини з огляду на те, що частина обґрунтування національних судів була заснована на свідченнях спільників, які надали свідчення на користь держави після угод про визнання провини. Засудження заявника було оголошене тією самою колегією з трьох суддів, яка виносила рішення в угоді про визнання провини, і ця суддівська колегія визнала, що ці вироки були частиною справи проти заявника. Суд першої інстанції мав стимул керуватися фактами, встановленими в попередніх справах, з огляду на те, що він раніше засудив спільників заявника, а потім вирішив врахувати їх обвинувальні вироки в судовому розгляді і рамках справи проти заявника, очевидно, також мали стимул не суперечити своїм попереднім заявам. Рішення у справах співучасників явно завдали шкоди справі заявника. З огляду на роль, яку вони відіграли в судовому розгляді його справи, який відбувся в тому ж суді, його сумніви щодо неупередженості були об'єктивно обґрунтованими.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви про відвід, оскільки не вбачає підстав для її задоволення.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що заява про відвід судді не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У ст.16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що у контексті об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів, слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010року, п.31,«Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).
Потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань щодо однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу відводу, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Вивчивши заяву захисника ОСОБА_4 про відвід головуючого у кримінальному провадженні судді ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що доводи заявника про відвід не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені ст.75 КПК України, а також доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження.
Таким чином, на даний час відсутні будь-які порушення вимог КПК України, що могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість судді ОСОБА_5 , а відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 75, 81 КПК України,
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні 456/2541/21 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1