Справа № 909/901/22
09.02.2023 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради від 30.01.2023 (вх. № 1302/23 від 31.01.2023) про розстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"
до відповідача Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 6339902 грн 53 к.,
представники сторін в судове засідання не з'явилися,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2023 позов ТОВ "Прикарпатенерготрейд" до КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 6339902 грн 53 к. задоволено.
31.01.2023 до суду від КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради надійшла заява від 30.01.2023 (вх. № 1302/23) про розстрочення виконання судового рішення.
Мотивуючи заяву відповідач вказує на таке:
- виконання рішення, ухваленого у цій справі шляхом одноразової сплати призведе до повної неплатоспроможності відповідача;
- у зв'язку з введенням воєнного стану збільшилась дебіторська заборгованість перед відповідачем;
- на рахунках відповідача недостатньо коштів для погашення заборгованості перед позивачем;
- відповідач частково розрахувався з позивачем.
Ухвалою від 01.02.2023 суд призначив вищевказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2023.
09.02.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 09.02.2023 (вх. № 2151/23) у справі, зі змісту яких випливає, що позивач заперечує проти розстрочки виконання рішення, з таких підстав:
- погашення заборгованості, на яке вказує відповідач, здійснено на виконання інших договірних зобов'язань, що існували між сторонами (факт сплати боргу став підставою для закриття провадження у справі № 909/398/22)
- відповідач продовжує нарощувати заборгованість перед позивачем за жовтень 2022 року - січень 2023 року, така заборгованість становить більше дев'яти мільйонів;
- для закупівлі електричної енергії, яка в подальшому постачається відповідачу позивач отримує кредити, та несе відповідальність за відповідними зобов'язаннями.
В судове засідання представники сторін не з'явилися (явка не визнавалася судом обов'язковою).
Розглянувши заяву КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради про розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:
- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);
- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);
- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);
- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Тому, особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення. При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Більше того, аналіз аргументів кожної із сторін судового процесу свідчить, що задоволення поданої заяви істотно порушить баланс майнових інтересів сторін та може завдати значних збитків позивачу, оскільки, як позивач, так і відповідач перебувають у скрутному фінансовому становищі, і надання розстрочення виконання рішення надасть преференції відповідачу за рахунок позивача, змусивши останнього покривати можливі фінансові втрати, завдані розстроченням, за власний рахунок.
Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв'язку не тільки із несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеним з позивачем договором, а і з небажанням відповідача, у добровільному порядку, виробити разом із позивачем прийнятний для обох алгоритм погашення заборгованості. З моменту звернення до суду з цим позовом і до сьогоднішнього дня борг не було погашено відповідачем навіть частково.
Враховуючи наведене вище, в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 232-234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради від 30.01.2023 (вх. № 1302/23 від 31.01.2023) про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Ухвала підписана 14.02.2023.
Суддя Т. В. Стефанів