Справа № 357/10080/22
Провадження № 2/357/67/23
08 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарна Ірина Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_3 , після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із житлового квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,7829 га, розташованої в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким квартиру АДРЕСА_1 заповідала своїй онуці ОСОБА_1 . Вказує, що про існування заповіту дізналась лише у вересні 2022 року після повернення з м. Мукачеве, куди вона змушена була виїхати у зв'язку з військовою агресією РФ та проведенням бойових дій на території України. Однак, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтаною І.О., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд надати їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном в три місяці та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарної Ірини Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09 січня 2023 року відповідачка направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в повному обсязі та зазначила, що вона є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за окремим заповітом, яким остання заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,7829 га, розташованої в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. В свою чергу, позивачка є спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_3 на інший об'єкт спадкового майна - квартиру АДРЕСА_1 . А тому, вважає, що вона є неналежним відповідачем у даній справі та має бути залучена в якості відповідача саме територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. Крім того, вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для вчасного прийняття спадщини. Також просила зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу з 4000 грн. до 500 грн.
Ухвалою суду від 16 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивачка подала до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачка та третя особа в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 3 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_1 /а.с. 7/.
Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,7829 га, розташованої в межах Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та квартира АДРЕСА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, померла ОСОБА_3 за життя вчинила заповіт, яким на випадок своєї смерті належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується заповітом від 10.11.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зінченко О.А., зареєстрований в реєстрі за №4256 /а.с.10/ .
Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарної І.О. №294/02-31 від 23.09.2022 року відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропущенням нею встановленого законом строку для прийняття спадщини /а.с. 11/
Крім того, із матеріалів спадкової справи №02/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої на виконання ухвали суду від 05.12.2022 року, вбачається, що 05 вересня 2022 року за реєстровим №2087 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , посвідченим Федорякою О.С., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 16 січня 2016 року зареєстровано в реєстрі за №70 на земельну ділянку площею 2,7829 га, що розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Вільнотарасівська сільська рада, кадастровий номер: 3220481000:07:011:0012 - на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п.3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №164 (зі змінами внесеними Постанову КМУ від 24.06.2022 р. №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану «про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Позивачка, враховуючи Постанову КМУ від 24.06.2022 р. №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», мала подати заяву про прийняття спадщини не пізніше 20 серпня 2022 року.
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно із пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Таким чином, відповідно до наведених вище положень цивільного законодавства України для набуття прав щодо вступу в спадщину, на спадкоємця покладається вимога подати відповідну заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.
Судом встановлено, що позивачка у встановлений ст.1270 ЦК України строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оскільки не знала про існування заповіту.
Враховуючи, що позивачка є спадкоємицею за заповітом, а також поважність причини, яка перешкоджала їй подати заяву про прийняття спадщини, суд вважає за можливе надати ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Матеріали справи містять докази, понесення позивачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 4 000,00 грн.
На підтвердження цього позивачем було надано:
- Договір №94/ЦС про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2022 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» та ОСОБА_1 ;
- Акт про надання правничої допомоги від 31.10.2022 року, складений між Адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» та ОСОБА_1 ;
- Рахунок-фактура №94/ЦС від 31.10.2022 року на суму 4000 грн.;
- Меморіальний ордер №МВ65683117 від 31 жовтня 2022 року на суму 4000 грн.
При винесенні рішення, суд керується практикою Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі «Бєлоусов проти України» в пункті 115 Рішення Європейський суд з прав людини констатує, що «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він мас сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, мас право висувати вимоги щодо сплати гонорари згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
У справі «Родзевілло проти України» в пункті 99 рішення ЄСПЛ приходить до висновку, що «...хоча заявник ще не оплатив надану йому правову допомогу, з документів вбачається, що він зобов'язаний сплатити за неї згідно з договором. Як випливає з матеріалів справи, п. А. Крістенко готував зауваження від імені заявника, а тому має право вимагати винагороди згідно з договором. Відповідно Суд вважає, що зазначені витрати було «фактично зазнано» (див., наприклад, рішення у справі «Бєлоусов проти України»».
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, розмір яких вважає необґрунтованим та не співмірним.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У зв'язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
З урахуванням вище викладеного, за наявності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, визнання відповідачем позову, а також враховуючи конкретні обставини справи; вимоги, з якими заявник звернувся до суду; усталену практику з розгляду таких спорів про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; враховуючи співмірність позовних вимог та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 4 000,00 грн., необхідність таких витрат для даної справи, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 2 000,00 грн.
Крім того, в силу положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір, у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 81, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Б. І. Кошель