Провадження № 22-ц/803/2234/23 Справа № 202/4028/22 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
01 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Попенко Ю.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року в цивільній справі номер 202/4028/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,
14 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він, будучи власником автомобіля Renault Symbol, 2006 року випуску, тип ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 cт. 367 КК України. Ця справа розслідувалася за правилами, встановленими КПК України 1961 року та було спрямовано до суду із обвинувальним висновком щодо нього.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року позивача звільнено від кримінальної відповідальності на підставі cт. 1 п. «в», cт. б Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, кримінальну справу закрито, запобіжний захід у відношенні позивача (підписку про не виїзд) скасовано.
При прийнятті постанови судом не було вирішено питання про зняття арешту з зазначеного автомобілю, що належить позивачу на праві власності, оскільки постановою Прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 року в межах вищевказаної кримінальної справи відносно позивача в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України накладено арешт на згаданий транспортний засіб, який належить йому праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Про наявність даного арешту позивач дізнався тільки в липні 2021 року під час намагання перереєструвати вказаний автомобіль у зв'язку зі зміною анкетних даних власника (зі зміною регіону реєстрації), хоча з моменту придбання вказаного автомобіля і до серпня 2021 року він вільно користувався ним без будь яких перешкод.
Таким чином позивач позбавлений вільно володіти, розпоряджатися та користуватись належним йому автомобілем, що є порушенням вимог Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Вважає, що скасувати арешт зазначеного автомобіля після закриття відповідного кримінального провадження та закінчення досудового розслідування у порядку кримінального судочинства неможливо.
Просив звільнити з-під арешту (зняти та скасувати арешт) та скасувати розшук транспортного засобу Renault Symbol, 2006 року випуску, тип ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року провадження у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту закрито.
Із вказаною ухвалою не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Суд першої інстанції, незаконно закривши провадження у справі, позбавив позивача права на судовий захист.
Суд має враховувати принцип законних очікувань, який є наслідком правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Отже, право на справедливий судовий розгляд закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно розглядати у тому числі в аспекті права на доступ до правосуддя, яке охоплює подання позову та відкриття судового провадження у справі.
Від відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року - без змін.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що питання про скасування арешту майна, який накладений в межах кримінальної справи, має розглядатися в порядку кримінального судочинства.
Тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представники адвокат Бур'янський А.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури доводи апеляційної скарги не визнав, вважав їх необґрунтованими, просив судове рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що транспортний засіб Renault Symbol, 2006 року випуску, тип ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 34).
З повідомлення Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра №82-184-21 від 20.08.2021 року вбачається, що арешт на спірний транспортний засіб накладено органами УДАІ в Дніпропетровській області на підставі вимоги прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська. Разом з тим зазначено, що в матеріалах кримінальної справи №64109074 від 09.11.2010 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, відсутня постанова прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 року про накладення арешту на транспортний засіб Renault Symbol, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 39).
Постановою у справі №1/0417/93/2012 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі cт. 1 п «в», cт. б Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, кримінальну справу закрито, запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 (підписку про не виїзд) скасовано (а.с. 33).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання про звільнення майна з-під арешту повинно вирішуватися судом в межах кримінального судочинства за правилами, встановленими КПК України 1961 року.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, за загальним правилом, арешт, накладений у рамках кримінального провадження, знімається за правилами кримінального судочинства. Але з цього правила існують винятки.
Судом встановлено, що відповідно доповідомлення Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра №82-184-21 від 20.08.2021 року арешт на спірний транспортний засіб накладено органами УДАІ в Дніпропетровській області на підставі вимоги прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська. В матеріалах кримінальної справи №64109074 від 09.11.2010 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, відсутня постанова прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 року про накладення арешту на транспортний засіб Renault Symbol, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою у справі №1/0417/93/2012 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі cт. 1 п «в», cт. б Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, кримінальну справу закрито, запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 (підписку про не виїзд) скасовано.
З огляду на наведене, кримінальна справа щодо позивача порушена за правилами КПК України 1960 року, постанова суду ухвалена щодо нього про звільнення від кримінальної відповідальності теж за правилами того ж закону, питання про скасування арешту майна судом не вирішувалось, у тому числі через відсутність у кримінальній справі постанови про накладення арешту на спірне майно.
Об'єднана Палата Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі №643/3614/17 дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства не передбачено.
Крім того, питанням щодо звільнення нерухомого майна з-під арешту накладеного в межах кримінальної справи на підставі КПК України 1960 року досліджував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №755/16129/21, провадження № 61-6587св22, та зробив висновок, що у випадку арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається у порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку, що питання звільнення майна з-під арешту має розглядатися за правилами іншого судочинства.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі,заслуговують на увагу, а тому ухвала суду підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 10 лютого 2023 року.
Суддя: