09 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 670/697/21
Провадження № 22-ц/4820/404/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/697/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, знявши самовільно встановлені межові знаки, надавши вільний доступ до спільної криниці, зрізавши 30 самовільно посаджених плодових дерев на відстані менше 1 метра від самовільно встановлених межових знаків за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0060. Користувачем суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0073 є ОСОБА_2 , який постійно чинить перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, а також у приватизації суміжної земельної ділянки. Зокрема відповідач самовільно, без відповідних дозволів, без дотримання технічних, санітарних норм встановив межові знаки, присвоїв собі їх спільну криницю, 10 років тому посадив 30 плодових дерев на відстані менше 1 м. від самовільно встановлених межових знаків. За результатами неодноразових перевірок було встановлено факт самочинного будівництва та наявність перешкод з боку відповідача. Рекомендація земельної комісії щодо необхідності ОСОБА_2 відступити один метр від хліва залишилась не виконана.
При цьому, Віньковецькою селищною радою Хмельницької області грубо ігноруються численні заяви з приводу виконання вказаної вимоги. Цей факт свідчить також і про неправомірні дії Віньковецької селищної ради Хмельницької області. Неправомірні дії з боку Віньковецької селищної ради Хмельницької області підтверджуються і тим, що погодившись з розмірами земельних ділянок, зазначених в описовій частині експертизи №221/104 від 06 жовтня 2014 року, а також конфігурацією ділянок, рада не надала позивачці дозвіл на приватизацію земельної ділянки.
Факт самозахоплення відповідачем криниці та чинення їй, позивачці, перешкод у користуванні криницею встановлено під час розгляду справи №670/992/13-а.
На її адресу та членів сім'ї постійно надходять погрози фізичною розправою, до них застосовується фізичне насильство та розбійні напади. Зважаючи на усі неправомірні дії відповідача, ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2022 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, фактично, виходив з того, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів порушення її прав як власника земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0060, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянтка вказує, що суд в порушення положень процесуального закону лише через три місяці після подання нею, 06.04.2022р. заяву про зміну предмету позову, винесла заяву про повернення заяви. При цьому, не надала можливості усунути недоліки, виявлені при поданні заяви, а також не повернула саму заяву.
При розгляді позову, судом допущено тяганину, яка призвела до знущання над нею та позбавило можливості захисту своїх прав.
Суд упереджено дослідив відповіді сільради с. Нетечинці, з яких вбачаються попередження ОСОБА_2 про те, що встановлення межових знаків проводиться із дотриманням Закону України (№128 від 27.04.2018р.).
Судом проігноровано наявність довіреності, виданої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на представлення та захист в судах їх інтересів, які стосуються об'єктів нерухомого майна, розташованих по АДРЕСА_2 та неможливості захисту її прав як набувача господарства та розпорядниці майном. Як вказує апелянт, про це було заявлено суду, однак залишилось поза увагою суду.
Поза увагою суду залишились і неправомірні дії ОСОБА_2 щодо захоплення земельної ділянки разом з приміщеннями кухні та сараю, що було встановлено рішенням у справі №670/655/17 від 10.01.2017р.
ОСОБА_1 вважає помилковим закриття провадження в частині вимог до Віньковецької селищної ради. Селищна рада не вчиняла жодних дій щодо зобов'язання ОСОБА_2 до усунення виявлених порушень, які допустив відповідач. Судом фактично досліджено фото докази, якими встановлено факт руйнування будівлі, через незаконно насаджені дерева. Проте, суд неправомірно не надав ніякої оцінки цим доказам в судовому рішенні.
В рішенні суду не зазначено про обставини обстеження експертом земельної ділянки ОСОБА_2 , визначення її розмірів та допущені порушення при такому обстеженні. Отже, посилаючись на вищевказані порушення, ОСОБА_1 , просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити її позов.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0060, що розташована по АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,42 га з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0073, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
Землекористувачами земельної ділянки, яка знаходяться по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким рішенням Нетечинецької сільської ради Віньковецького району № 7/37/2014 від 27.11.2014 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості щодо надання у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 0,2305 га в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно долученого до матеріалів справи кадастрового плану земельної ділянки (6820685000:02:004:___), який був розроблений в межах технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі щодо передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що земельна ділянка, технічна документація щодо якої розроблялась, площею 0,2173 га межує із земельними ділянками ОСОБА_1 від А до Б (6820685000:02:004:0060), ОСОБА_5 від Б до В, ОСОБА_2 від В до Г (6820585000:02:004:0073) та землями загального користування - від Г до А (вул. Подільська) (арк. спр. 33, т.1).
Земельні ділянки по АДРЕСА_1 розташовані у такій послідовності: земельна ділянка № НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , що перебуває в користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , земельна ділянка АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 .
Таким чином наявними доказами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6820685000:02:004:0060, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ,та 6820585000:02:004:0073, що перебуває у власності ОСОБА_2 , не мають спільної межі, не є суміжними, а позивач та відповідач відповідно не є суміжними землекористувачами земельних ділянок.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно із положеннями статей 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Відповідно ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно зі статтею 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків та визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Зокрема, громадяни можуть захистити права на земельні ділянки шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Стаття 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилалась на ту обставину, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0060, а відповідач як власник суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 6820685000:02:004:0073 з її земельною ділянкою постійно чинить перешкоди у користуванні її земельною ділянкою.
Однак, як встановлено судом, земельні ділянки з кадастровими номерами 6820685000:02:004:0060, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , та 6820585000:02:004:0073, що перебуває у власності ОСОБА_2 , не мають спільної межі, не є суміжними, а позивач та відповідач відповідно не є суміжними землекористувачами цих земельних ділянок, між цими земельними ділянками, розташована інша земельна ділянка, яка перебуває в користуванні третіх осіб.
За таких обставин слід прийти до висновку, що відповідач не є власником земельної ділянки суміжної з земельною ділянкою позивачки, а отже як суміжний землевласник жодним чином не може порушувати права позивач на користування її земельною ділянкою.
При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про недоведеність тієї обставини, що і спірна криниця належить позивачці чи розташована на її земельній ділянці
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відсутні порушення прав позивачки як суміжного землевласника з боку відповідача, за захистом яких вона звернулась до суду, таке порушення прав позивача як землевласника належними і допустимими доказами не доведено, а рішення суду про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а в апеляційній скарзі не наведено інших достатніх та допустимих доказів в підтвердження порушення прав позивача з боку відповідача.
Посилання на ті обставини, що суд упереджено дослідив відповіді сільради с. Нетечинці, з яких вбачаються попередження ОСОБА_2 про
те, що встановлення межових знаків проводиться із дотриманням Закону України, поза увагою суду залишились неправомірні дії ОСОБА_2 щодо захоплення земельної ділянки разом з приміщеннями кухні та сараю, за відсутності доведеності порушення прав позивача внаслідок цих дій не можуть бути підставою для задоволення позову.
Також суд відхиляє твердження апелянта про наявність довіреності на її ім'я, виданої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на представлення та захист в судах їх інтересів, які стосуються об'єктів нерухомого майна, розташованих по АДРЕСА_2 , так як за змістом позовної заяви, позов подано ОСОБА_1 від неї особисто та саме у її власних інтересах з метою захисту саме її прав на безперешкодне користування земельної ділянки, яка перебуває у її власності.
Що стосується посилань апелянта на помилковість закриття судом провадження в частині вимог до Віньковецької селищної ради, то така ухвала суду від 08 грудня 2022 року не була оскаржена позивачем, хоча відповідно до вимог ЦПК України підлягає окремому оскарженню від рішення суду.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводівапеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2023року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова