Справа № 458/592/22
3/458/30/2023
08.02.2023 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , не працює, з вищою освітою, одружений, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовозобов'язаний, не є особою з інвалідністю, на протязі року до адміністративної відповідальності не притягувався, за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП, -
В провадженні судді Турківського районного суду Львівської області Ференца Р.І. знаходиться справа про адміністративне правопорушення № 458/592/22 номер провадження 3/458/30/2023 за матеріалами відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП.
До Турківського районного суду Львівської області через канцелярію суду надійшла заява особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно з якою він заявив відвід судді Ференцу Р.І., посилаючись на те, що під час судового розгляду даної справи виникли обставини, що вказують на те, що суддя Ференц Р.І може бути прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду цієї справи, а також інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, що відповідно до ст.76 КПК України є підставою для заяви про такий відвід судді, оскільки даний суддя розглядав дану справу, і незважаючи на те, що закінчилися строки розгляду справи згідно вимог ст.38 КУпАП, суддя визнав заявника винним, що ставить під сумнів неупередженість судді, а також те, що суддя повторно взяв дану справу до свого провадження, чим грубо порушив вимоги ч.2 ст.76 КПК, відповідно до якої суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Призначаючи до розгляду дану заяву про відвід судом враховано те, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає ані права, ані процедури подання та розгляду заяви про відвід судді. Тобто чітке законодавче регулювання щодо даного питання відсутнє.
Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод інститут відводу та самовідводу є гарантією справедливого розгляду кожної судової справи.
Так, у п. 132 рішення ЄСПЛ у справі «Гарабін проти Словаччини» від 20.02.2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.
В судовому засіданні захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Ганич І.М. - подану заяву про відвід підтримав, просив її задовільнити.
Вирішуючи питання щодо заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.ст.126,129 Конституції України).
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Беручи до уваги, практику Європейського суду з прав людини, у зв'язку з відсутністю у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення процедури вирішення питання про відвід судді, судом застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України за аналогією закону.
Так, відповідно до ст. 75 КПК України обставинами, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є: 1) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. 2) у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.75 та ст.76 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Якщо у позивача по справі виникли сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді, то у нього, відповідно до наведеного, виникає право заявити судді відвід.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Судом встановлено, що при допомозі системи документообігу суду комп'ютерної програми «Д-3», яка є механізмом, який забезпечує безсторонність судового розгляду та мінімізації корупції, і яка створена з метою унеможливлення корупційних ризиків в судах дискреції голови суду та інших суддів по розподілу справ між суддями, і яка діє з метою забезпечення справедливого судочинства, згідно протоколу передачі судової справи від 04.01.2023 року справа № 458/592/22 номер провадження 3/458/30/2023 передана справа головуючому судді Ференц Р.І., і в даному випадку суд не вправі оцінювати дії і результати автоматизованої системи документообігу суду, однак виходячи з вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду вважає, що результати розподілу здійснені правильно і відповідно до згаданих вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді Ференц Р.І. не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді.
Суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), у пунктах 43 та 50 яких відповідно зазначено, що особиста безсторонність судді резюмується, поки не надано доказів протилежного.
Призначення та проведення судових засідань, витребування доказів, допуск учасників судового процесу, надання ними пояснень та заявлення клопотань, оцінка доказів є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі допущення порушень цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею тільки в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також його адвоката Ганича І.М. не є підставами для відводу судді в розумінні ст.ст. 75,76 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Ференц Р.І.
Керуючись ст.ст.245,246, 247,280,283,284 КУпАП, суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 як особи, стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП, ч.1 ст.173-4 КУпАП про відвід судді Турківського районного суду Ференца Р.І. від розгляду адміністративної справи №458/592/22 номер провадження 3/458/30/2023 номер провадження 3/458/30/2023 - відмовити.
В судовому засіданні 08.02.2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст судового рішення складено 13.02.2023 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Р.І. Ференц