Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/18/23
(заочне)
13.02.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі - головуючий - суддя Кашуба А.В., при секретарі судових засідань Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович,
Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з вимогою визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. від 27.01.2022 року №8547 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 49631,36 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 27.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В.О. було вчинено виконавчий напис №8547, за яким пропонується стягнути із ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість у розмірі 49631,36 грн. 18.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. було відкрито виконавче провадження №68703217 на підставі виконавчого напису від 27.01.2022. Позивач вважає, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач не укладав із відповідачем кредитні договори та не отримував кошти і не має перед відповідачем заборгованості. Також, виконавчий напис вчинено не на нотаріально посвідченій угоді, що суперечить закону України «Про нотаріат». Виконавчий напис вчинено із порушенням процедури його вчинення, оскільки позивачу не було надіслано повідомлення про усунення порушення.
Ухвалою суду від 10.01.2023 за заявою позивача позов забезпечено: зупинено виконання за Виконавчим написом від 27.01.2022 №8547 до розгляду судом позову.
Ухвалою суду від 10.01.2023 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.02.2023, про яке повідомлено учасників справи.
Ухвалою суду від 10.01.2023 у рамках підготовчого провадження за клопотанням позивача витребувано у третьої особи приватного нотаріуса Бригіда В.О. та у приватного виконавця Пивоварова Ю.Г. документальні докази. Ухвалу суду не виконано.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву не подав. Треті особи письмові пояснення на позов не подали.
Відповідач АТ «ПУМБ», приватний нотаріус Київського міського округу Бригіда В.О., приватний виконавець Пивоваров Ю.Г. - учасники справи, які мають електронні адреси, відомості про які надав позивач та інформація про ці електронні адреси є у вільному доступі у мережі Інтернет. Електронні документи (ухвали про відкриття провадження, про витребування доказів, Ухвала про забезпечення позову, судові повістки про виклик у підготовче судове засідання, Судові повістки про виклик на судовий розгляд справи, відповідні супровідні листи) надіслані на відомі суду електронні адреси та суд отримав сповіщення про вчасну доставку цих електронних листів, крім електронних листів приватному нотаріусу Бригіда В.О., доставку яких не вдалося здійснити через недоступність серверу електронної пошти. Суд отримав інформацію, що є у вільному доступі, про те, що нотаріальна діяльність приватним нотаріусом Бригіда В.О. тимчасово не здійснюється, інформація про його діючі адреси електронної пошти відсутня.
Відповідач причини неявки на судовий розгляд справи не повідомив. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило. Відзиву не подано.
Третя особа - приватний виконавець Пивоваров Ю.Г. - подав до суду письмову заяву, у якій просив розглядати справу без його участі. Письмових пояснень на позовну заяву не подано.
Третя особа - приватний нотаріус Бригіда В.О. - причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду справи не надходило. Письмових пояснень на позовну заяву не подано.
Крім того інформація щодо розгляду справи наявна на офіційній сторінці Виноградівського районного суду в мережі Інтернет на веб-сайті судової влади.
Неявка представника відповідача та третіх осіб не перешкоджає судовому розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Сторона позивача надіслала письмове клопотання, у якому, зокрема, просила у разі неподання відзиву, проводити розгляд справи без участі позивача та її представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відзив протягом строку, встановленого судом відповідно до положень ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач не подав та клопотань про відкладення справи до суду не надходило.
Вивчивши доводи позовної заяви дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вирішив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Суд встановив, що 27.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В.О. було вчинено виконавчий напис №8547, за яким пропонується стягнути із ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість у розмірі 49631,36 грн. (а.с.13)
18.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. було відкрито виконавче провадження №68703217 на підставі виконавчого напису від 27.01.2022. (а.с. 13)
Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області постановами від 18.02.2022 року у виконавчому провадженні ВП № 68703217 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, - відкрито виконавче провадження, стягнуто основну винагороду та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постановою від 18.02.2022 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с. 13-16).
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм суд зробив наступні висновки.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оспорюючи Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бригіда В.О., позивач послалася на те, що вимоги стягувача є неправомірними, а процедура вчинення напису порушена. А саме: позивач категорично стверджує, що у будь-яких грошових зобов'язальних, в тому числі кредитних, правовідносинах із відповідачем не перебуває, тобто посилається на відсутність обставин та подій, в тому числі укладання будь-яких правочинів із відповідачем. А приватному нотаріусу не могли у зв'язку із цим бути подані документи, що містять відомості про безспірність заборгованості, тобто процедура вчинення однозначно порушена.
Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
На підставі ч.4 ст.81 ЦПК України суд витребував докази існування належної та достатньої сукупності документів, на підставі яких нотаріусом міг бути вчинений оспорюваний Виконавчий напис. Проте, ухвала про витребування доказів учасником справи виконана не була. А відповідач та Приватний нотаріус Бригіда В.О. повністю проігнорували судовий процес за даним позовом, будучи сповіщеними про підстави та предмет позову та про місце здійснення судового провадження. Суд констатує, що відповідач та третя особа мали достатньо часу для реалізації цивільних процесуальних прав у даному судому спорі, проте не скористалися ними.
У зв'язку із цим, суд на підставі ч.4 ст.81 ЦПК України, керуючись принципами змагальності судочинства та справедливості судового розгляду, визнає обґрунтованими доводи позивача та визнає встановленою ту обставину, що достатні та належні правові підстави для вчинення Виконавчого напису у нотаріуса були відсутні.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, керуючись ч.10 ст.84, ч.4 ст.81 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда В.О. від 27.01.2022 року № 8547.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
Позивач при поданні позовної заяви надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат (а.с.20,21).
У матеріалах позовної заяви є Заява представника позивача про розподіл судових витрат, у якій представник позивача заявляє, що докази щодо розміру витрат, які позивач сплатив та має сплатити у зв'язку із розглядом справи будуть подані до суду протягом п'яти днів після винесення рішення.
За змістом наявних у матеріалах справи документів, за подання позовної заяви та заяви заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн за кожну з цих заяв (а.с.1, 37)
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 992,40 грн у рахунок відшкодування понесених позивачем та підтверджених судових витрат.
Відповідно до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення може бути вказано також про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі клопотання позивача, а також на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України, суд вирішує надати стороні позивача строк тривалістю п'ять днів з дня ухвалення рішення для подання доказів розміру судових витрат та вирішити питання про розподіл судових витрат у відкритому судовому засіданні шляхом ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. від 27.01.2022 року №8547 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 49631,36 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, 4, код 14282829) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп).
Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити відкрите судове засідання на 21.02.2023 10-30 год, яке провести у залі судових засідань Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Надати стороні позивача строк до 21.02.2023 для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. В. Кашуба