Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3666/21
08.02.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Кашуба А.В., секретар судових засідань Чернянчук К.П., за участі представника позивача адвоката Киретів В.В., представника відповідача адвоката Поповича В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Виноградівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в житловий будинок, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 ,
На розгляд суду передано цивільну справу за вказаною позовною заявою. Позивач просить суд ухвалити рішення про вселення його в житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Вимоги позову обґрунтував тим, що позивач із 27.07.2021 зареєстрував постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок та земельна ділянка за цією адресою на підставі договору дарування від 22.07.2021 належать на праві власності у 1/2 частці його доньці - ОСОБА_3 . Інша 1/2 частка у справі спільної власності на будинок належить ОСОБА_4 , який є третьою особою без самостійних вимог на предмет позову.
Позивач вказує, що житловий будинок не поділений на дві окремі квартири. У іншій частині житлового будинку проживає син іншого співвласника - ОСОБА_2 зі своєю сім'єю.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , який є відповідачем, чинить йому та його доньці перешкоди у користуванні даним житловим будинком і не допускає його та доньку зайти до будинку. Позивач стверджує, що не має нормального місця проживання, фактично проживає у підвальному приміщенні знайомих. Тому донька вирішила вселити його до її будинку.
Так, 28.07.2021 вони з позивачкою поїхали на роботу до іншого співвласника ОСОБА_4 із проханнями не чинити перешкоди у користуванні будинком. Він повідомив про це свого сина - ОСОБА_2 , який проживає в його частині будинку. Проте, відповідач ОСОБА_2 приїхав та повідомив, що не дозволить нікому проживати у будинку, краще його зруйнує, його не цікавить інший співвласник. У зв'язку із чим позивачка звернулася у поліцію, про що свідчить талон-повідомлення №26 від 28.07.2021. Тому позивач стверджує, що відповідач перешкоджає йому вселитись та проживати у будинку з окремим входом, половина якого належить на праві власності його доньці. Наводячи правове обґрунтування вимог позову, позивач посилається на ст.47 Конституції України, ст.319, ст.391 ЦПК України.
03.11.2021 відповідач ОСОБА_2 подав відзив із додатками (а.с.52-84) із підтвердженням направлення копії відзиву із додатками позивачу. Зазначив, що не отримував ухвали про відкриття провадження. Перевіривши дану обставину, суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження, де встановлено строк на подання відзиву. Відтак суд не має законних підстав для повернення відзиву у зв'язку із пропущенням строку на його подання.
У відзиві відповідач заперечив обставини позовної заяви та просить суд відмовити у задоволенні позову. Заявляє, що дане звернення є фіктивним, оскільки у дійсності ОСОБА_3 примусом схиляє його до викупу її частини у праві власності за 15 тисяч доларів США. Заперечення проти задоволення позову обґрунтовує тим, що житловий будинок за вказаною адресою є непридатним для проживання, його стан є аварійним, у будинку відсутнє електро- і газопостачання. Відповідач стверджує, що не проти вселення позивача у будинок. Проте, будинок є непридатним для проживання і є аварійним, на підтвердження чого подає фотозображення будинку та його приміщень. Крім того, ОСОБА_2 заперечує, що є належним відповідачем у справі, оскільки не є власником цього житлового будинку. Співвласником цього будинку є його батько ОСОБА_4 , який має бути відповідачем у справі. Також ОСОБА_2 стверджує, що житловий будинок має один вхід і його поділ неможливий, на підтвердження чого посилається на Довідку №881 від 03.09.2021 КП Виноградівське РБТІ. Крім того, відповідач вважає, що позивачка невірно обрала спосіб захисту прав, які вона вважає порушеними.
Позивач подав відповідь на відзив із підтвердженням направлення відповіді на відзив іншій стороні (а.с.92-107). У відповіді на відзив позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача. Так, за змістом Постанови Виноградівського районного суду від 08.09.2021 №299/3874/21 відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адмінправопорушення за ст.173 КУпАП про те, що він 28.07.2021 по АДРЕСА_2 в грубій формі спілкувався із ОСОБА_3 . У рамках розгляду тієї справи ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він дійсно 28.07.2021 по АДРЕСА_2 розмовляв із ОСОБА_3 з приводу вселення нею свого батька в будинок по АДРЕСА_1 , і повідомив їй, що вселення можливе тільки за рішенням суду. Щодо електричного лічильника, відсутність якого продемонстрував відповідач на фото, то з приводу його викрадення ОСОБА_3 подала заяву до поліції 16.11.2021, а працівники ПАТ Закарпаттяобленерго склали Акт про порушення №130961 від 16.11.2021.
08.09.2022 в рамках підготовчого провадження у підготовчому судовому засіданні представник відповідача подав письмовий доказ «звіт за результатами будівельно-технічного обстеження» (а.с.187-210), який було приєднано до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав та просив задовольнити позовні вимоги на підставі наведених доводів та поданих доказів. Просив суд відхилити як доказ Звіт про результати будівельно-технічного обстеження будинку, оскільки, як йому стало відомо експерт ОСОБА_5 позбавлений права здійснювати експертну діяльність.
Представник відповідача заперечив обґрунтованість вимог позову та наявність законних підстав для їх задоволення. Будинок є непридатним для використання як житло, а відповідач не чинить жодних перешкод позивачу. Просить відмовити у задоволенні позову, взявши до уваги доводи відзиву та подані на їх підтвердження письмові докази. Заяву представник позивача щодо допустимості Звіту будівельно-технічного обстеження як доказу вважає такою, що не підтверджена жодним доказом.
Третя особа ОСОБА_3 подала письмову заяву, у якій просить розглядати справу без її участі, позов підтримує та просить задовольнити.
Вивчивши зміст позовної заяви та дослідивши подані позивачем докази, вивчивши зміст відзиву та дослідивши подані на підтвердження його доводів докази, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що 22.07.2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_6 передав безоплатно (подарував) ОСОБА_3 у приватну власність 1/2 частину житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0,0587 га, яка знаходиться на території Виноградівської міської ради та зареєстрована за кадастровим номером 2121210100:07:004:0355. Житловий будинок знаходиться в АДРЕСА_1 . Загальна площа житлового будинку 55,1 кв.м., житлова 39,4 кв.м., з належними до нього надвірними спорудами: літня кухня, цегляна, вбиральня цегляна, сарай цегляний (два), колонка питна, ворота металеві, огорожа металева, тротуар бетонний. Дарувальник засвідчив, що будинок не наданий в користування наймачам (орендарям). Договір посвідчено нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. Право власності ОСОБА_3 , набуте за вказаним Договором дарування, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2021, РНОН 2414586921212, номер запису про право власності 43102333. (а.с.6-8). Дані обставини не заперечені відповідачем, фактично ним визнані та підтверджені копією Договору дарування та копією Витягу із Реєстру, вірність яких не засвідчена.
Інша 1/2 частка у праві спільної власності на житловий будинок належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори від 09.10.2005 №2698. Дана обставина підтверджена Довідкою КП Виноградівське РБТІ від 03.09.2021 №881, наданою відповідачем. (а.с.41)
Встановлено також, що відповідач ОСОБА_2 для проживання своєї сім'ї користується будівлею (літня кухня) біля житлового будинку на правах наймача. На цю обставину посилаються обидві сторони, суд її вважає встановленою.
Так, зі слів як позивача, так і відповідача, сім'я ОСОБА_2 користується вказаною будівлею зі згоди іншого співвласника та батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (третя особа за позовом).
Зі слів відповідача, він проживає за даною адресою з народження, де створив власну сім'ю і продовжує користуватися літньою кухнею для проживання своєї сім'ї.
Дані обставини випливають із доводів обох сторін, та суд вважає їх встановленими.
Двадцять сьомого липня 2021 року Виконавчим комітетом Виноградівської міської ради місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.5).
Приводом для звернення до суду із позовом за захистом порушеного права позивач вказує вчинення відповідачем йому перешкод у вселенні (користуванні житлом). Цим же позивач і обґрунтовує вимогу позову про вселення, заявлену на підставі ст.391 ЦК України (усунення перешкод у здійсненні права користування).
Відповідач категорично заперечив обставини, які зазначив позивач, та ствердив, що він не заперечував проти вселення позивача у житловий будинок і не заперечує. Фактично відповідач вказав на відсутність обставин та подій.
За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, обставина, на яку посилається позивач, має бути підтверджена достатньою сукупністю належних, допустимих доказів, достовірність яких не викликає у суду сумнівів.
Так, за змістом позовної заяви, відповідач «приїхав на місце та повідомив, що не дозволить нікому проживати у будинку». Зі змісту тексту, подія відбувалася на «роботі ОСОБА_4 », який з огляду на встановлені обставини є іншим співвласником.
На підтвердження цих подій та обставин діяння відповідача позивач посилається на Талон-повідомлення №26.
Дослідивши подані позивачем докази (а.с.22), суд констатує, що талон не містить інформації, що підлягає доказуванню.
Так, зі змісту талону-повідомлення №26 від 28.07.2021 (а.с.22), службова особа відділення поліції №1 Берегівського РВП прийняла заяву, реєстраційний номер якої у Журналі ЄО - 5103. Зміст заяви відсутній, що не дозволяє з'ясувати з приводу якої події було звернення.
Цей письмовий доказ суд відхиляє як неналежний.
Жодних інших доказів на підтвердження повідомлених позивачем вищенаведених обставин (описана позивачем подія 28.07.2021), які належить доказати, сторона позивача ні в ході підготовчого провадження, ні в ході судового розгляду справи не подала і не забезпечила.
Відтак, доводи позивача про те, що відповідач 28.07.2021 у невстановленому місці заявив у присутності позивача та його доньки, що він не дозволить нікому проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 , - суд визнає недоведеними.
Крім того, суд констатує, що позивач не послався на жодні інші обставини, що б свідчили про вчинення відповідачем інших перешкод у користуванні належним їй майном.
Недоведення обставин, на які позивач посилається як на підставу вимог позову, і які мають вирішальне юридичне значення, - є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, суд вивчив доводи відзиву та дослідив подані на його підтвердження докази, та переконався, що житловий будинок (літ.А) за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у такому фізичному стані, який робить його непридатним для проживання у ньому.
Позивач у свою чергу просить захистити його право на користування житловим будинком для його проживання, про порушення якого він звинувачує відповідача. Про це свідчить обраний позивачем спосіб захисту - вселення у житловий будинок.
Право користування у суб'єктивному значенні - це закріплена нормами права (тобто юридично забезпечена) можливість добування корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
З огляду на сукупність досліджених доказів, що є в матеріалах справи, житловий будинок (літ.А) по АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2021 був непридатним для проживання у ньому. Річ не мала тих корисних властивостей, які б могли задовольнити потреби позивача, про які він заявляє (вселення для проживання).
Так, відповідно до ст.380, ст.383 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Проте, житлові будинки, квартири можуть вважатися житлом не за замовчуванням.
Так, відповідно до ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Житловим законодавством також встановлено вимоги, що ставляться до жилих приміщень (ст.50ЖК України): жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Встановлене ст.47 Конституції України «право на житло» також не є безумовним та його слід тлумачити як право на проживання у об'єкті (житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення), який призначений та придатний для проживання та відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Відповідач надав суду Звіт Експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_5 , який здійснив будівельно-технічне обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.187-210)
Експерт дійшов висновку про те, що даний будинок не відповідає вимогам щодо можливості подальшої безпечної експлуатації та рекомендував його демонтувати.
За змістом Звіту, експерт з'ясував, що загальний стан основних несучих елементів будівлі є аварійним, технічний стан даху та покрівлі є аварійним, дерев'яні конструкції (перекриття та конструкції даху) - аварійні, кам'яні конструкції будинку (кладка несучих стін) - аварійні; технічний стан основи та фундаменту об'єкта - непридатний до нормальної експлуатації.
Надані відповідачем фотографії, де зображено будинку та його приміщення (що підтверджено обома сторонами) - містять інформацію, що узгоджується зі змістом експертного обстеження.
Суд вважає, що вирішення питання про вселення позивача у судовому порядку у житловий будинок прямо залежить також і від того, чи може цей будинок вважатися житлом у розумінні ст.379 ЦК України та чи відповідає він вимогам, передбаченим ст.50 ЖК України. Неврахування судом цих обставин суперечитиме закону.
У справі відсутні відомості про те, чи змінився фізичний стан вказаного житлового будинку станом на січень 2023 року, чи виконано необхідні роботи для приведення його у придатний для проживання стан. Дану обставину повинна була довести сторона позивача.
Отже, позивачем недоведено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є придатним для проживання, є благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, та відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Суд вважає, що право користування житловим будинком як житлом може існувати виключно за умови, якщо цей будинок придатний для проживання. А у свою чергу, говорити про порушення будь-якого права можна виключно за його існування. Неіснуюче право порушити неможливо. Недовівши, що право існує, особа не може стверджувати про його порушення.
Відтак, це є ще однією самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про вселення його у житловий будинок.
Щодо доводів відповідача про те, що він не є належним відповідачем за позовом, то суд зазначає наступне.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Позов заявлено на підставі ст.391 ЦК України та у зв'язку із заявленими позивачем перешкодами у користуванні будинком як житлом.
Позивач у позовній заяві чітко вказав на те, що саме діяння відповідача ОСОБА_2 він вважає такими, якими порушено його права, за захистом яких він звернувся до суду.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
В ході судового розгляду справи не здобуто даних про діяння інших осіб, які б могли кваліфікуватися як вчинення перешкод позивачу у користуванні будинком як житлом.
Відтак, ці доводи відповідача ОСОБА_2 суд відхиляє.
Отже, за результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем - слід покласти на позивача.
Судові витрати, попередньо заявлені відповідачем (витрати на правову допомогу та на збір доказів) не підтверджені належними документами, відтак відшкодуванню позивачем не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10,12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 268,272, 273, 280-282, 351,352, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про вселення у житловий будинок АДРЕСА_1 - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, - покласти на позивача ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 13.02.2023.
ГоловуючийА. В. Кашуба