Єдиний унікальний № 514/1301/22
Провадження № 1-кп/946/307/23
про продовження строку тримання під вартою
09 лютого 2023 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162270000311, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_7 ,
сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_10 .
Суть питання, що вирішується
1.Прокурор ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотаннями про продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме на те, що є достатні підстави вважати, що обвинувачені, усвідомлюючи ступінь тяжкості покарань, можуть переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, а також, перебуваючи на волі, можуть незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Встановлені судом обставини
2.У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їх захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечили проти задоволення клопотань прокурора, просили застосувати більш м'які запобіжні заходи, зокрема ОСОБА_6 та його захисниця ОСОБА_9 просили застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому захисник ОСОБА_8 зазначив, що прокурором не надано доказів наявності ризиків, на які він посилається, його клопотання ґрунтується на припущеннях. А захисниця ОСОБА_9 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 визнає вину у висунутому обвинуваченні, надав показання, співпрацював зі слідством, не є агресивним, за характером спокійний, буде з'являтися за викликами до суду, має на утриманні батьків, що потребують його допомоги.
3.Ухвалами слідчого судді Болградського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були застосовані запобіжні заходи у виді тримання під вартою, строк дії яких продовжувався у встановленому законом порядку та спливає 10.02.2023. При цьому була встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тобто ризиків того, що обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
4.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, дійшов висновку про їх задоволення з огляду на таке.
5.За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
6.При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
7.Тому при вирішенні питання про продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених суд оцінює тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі; вік та стан здоров'я обвинувачених ( ОСОБА_5 - 42 роки, ОСОБА_6 - 38 років, стан їх здоров'я не перешкоджає утриманню під вартою); хоча й ОСОБА_6 проживає з батьками похилого віку, але їх соціальні зв'язки не є міцними, адже обвинувачені на мають постійного місця роботи, не одружені, на утриманні неповнолітніх дітей не мають, що свідчить про те, що обвинувачені, знаючи про тяжкість покарання, що їм загрожує, з метою його уникнення мають можливість та можуть переховуватися від суду, тобто в даному випадку прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обох обвинувачених.
8.Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені ще не завершений, судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК, не допитані свідки, а відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим, вони, перебуваючи на свободі, можуть застосувати спроби незаконно вплинути на свідків шляхом умовлянь та погроз з метою схилити до зміни своїх показань під час судового розгляду. Тому суд також погоджується з тим, що продовжує існувати і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обох обвинувачених. Про наявність цього ризику також свідчать і ті обставини, що обвинувачені проживаю в одному невеликому населеному пункті, а саме у с. Красне Болградського району.
9.Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких та проти власності, за які відбував покарання у виді позбавлення волі. Вказане може бути враховане судом як відомості, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , та підтверджувати наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки той факт, що він раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі за тяжкі злочини та проти власності, та знов обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину також проти власності і особливо тяжкого злочину проти життя особи, у взаємозв'язку з його негативною характеристикою з місця проживання про зловживання ним алкогольними напоями, його помічення у створенні конфліктних ситуацій, схильності до скоєння хуліганських дій, крадіжок, а також надходження скарг та заяв стосовно його поведінки, свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інші подібні кримінальні правопорушення. Тому суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
10.Разом з цим, прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . Так, прокурором не доведено зв'язок між тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та можливістю вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення. Крім того, з урахуванням позитивної характеристики обвинуваченого ОСОБА_6 з місця проживання, не схильності його до скоєння хуліганських дій, до створення конфліктних ситуацій, а також того, що він раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, немає. У зв'язку з цим суд відкидає посилання прокурора про наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, як недоведений.
11.Але вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свободу.
12.Більше того, з урахуванням того, що в Україні введений воєнний стан, під час якого можуть виникнути непередбачувані обставини, які можуть становити небезпеку як для самих обвинувачених, так і для суспільства, а також те, що підрозділи Національної поліції в цей час виконують інші важливі завдання з урахуванням введеного воєнного стану, то вищезазначені існуючі ризики значно збільшуються, а здійснення контролю щодо їх упередження та за поведінкою обвинувачених значно ускладняється у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
13.Таким чином, з урахуванням викладених обставин, осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також того, що судовий розгляд ще не завершений та не може бути завершений до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування обом обвинуваченим запобіжних заходів у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 10.04.2023.
14.Також в силу п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи вищенаведені обставини та те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні у тому числі особливо тяжкого злочину проти життя особи, який спричинив загибель людини, суд вважає недоцільним визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, ч. 2 ст. 331, ст.ст. 370 - 372, ч. 2 ст. 376 КПК, суд -
постановив:
1.Клопотання прокурора задовольнити.
2.Продовжити застосування відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжних заходів у виді тримання під вартою на строк до 10 квітня 2023 року, кожному, без визначення розмірів застав.
3.Строк дії наявної ухвали про тримання обвинувачених під вартою закінчується 10 квітня 2023 року.
4.Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також направити для виконання до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
5.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
6.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
7.Повний текст ухвали оголошений 10 лютого 2023 року.
Головуючий - суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3