10.02.2023
Справа № 497/2567/22
Провадження № 2/497/146/23
10.02.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши за відсутністю сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів
20.12.2022р. позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 для утримання їхнього спільнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, - в розмірі 1 / 8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % (п'ятдесяти відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування вимог позову позивач посилається на те, що проти виплати аліментів на утримання свого сина він не заперечує, він продовжує виплачувати кошти, проте в нього сталися зміни у сімейному стані, а саме, - ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ще одна дитина - син ОСОБА_4 від іншої жінки - ОСОБА_5 , з якою перебуває у "громадянському" шлюбі. Крім того, на його утриманні перебувають також ще двоє неповнолітніх дітей цієї жінки і сама ОСОБА_5 , тому матеріальний стан його, позивача, наразі змінився, - значно погіршився, у зв'язку з чим він просить зменшити розмір аліментів, що з нього наразі стягуються на користь відповідачки.
Сторони у судове засідання не прибули, надали суду заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю; позивач заявою просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач, заперечуючи у задоволені позову, надала письмові пояснення, якими зазначає, що зміна сімейного стану позивача, а саме, - народження другої дитини, - не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, що стягуються для утримання сина оскільки позивачем не виконано другої умови вимоги чинного законодавства і не надано суду доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану. Так, стверджує відповідачка, позивач, по-перше, аліменти для утримання їхньої спільної дитини не сплачує, тобто, не виконує вимоги судового Наказу. Крім того, судовими наказами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.03.2019р. і від 22.12.2021р. на користь співмешканки позивача - ОСОБА_5 - стягнуто аліменти для утримання її двох дітей від попередніх шлюбних відносин, а тому вон не перебувають на утриманні позивача.
Вивчивши надані суду матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, що встановлений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ульянов проти України).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці також виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, ухвалені відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, що подане відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу ст.192 СК України «...розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом». П.23 Постанови пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що «...відповідно до ст.192 СКУ, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них». А, згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ст.181 СК України регламентовано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій і (або) натуральній формі, відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Ч.1ст.184 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, який враховує вимоги ст.182 СК України - при визначенні розміру аліментів враховуються: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За ч.ч.1,2 ст.183 СК України, - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд має враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2ст182 СК України.
Таким чином, з платника аліментів можуть стягуватися аліменти в розмірі, що є більшими, ніж зазначений у ч.2ст.182 СК України.
Відповідно до ч.5ст.183 ЦПК України, той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. А, відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З наданих сторонами суду відомостей і доказів вбачається, що:
- відповідно до наказу Болградського районного суду Одеської області від 12.09.2022р. позивач ОСОБА_1 щомічно має сплачувати аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 алімети для утримання їхнього спільного неповнолінього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1 / 4 заробітку(доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.08.2022р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто, - до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №69920932 від 22.09.2022р., - було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу (а.с.12);
- позивач стверджує, що в нього сталася зміна сімейного стану, а саме, - народження дитини - сина ОСОБА_7 ;
- згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (серії НОМЕР_1 , видане Болградським відділом ДРАЦС у Болградському районі Одеської області Південного МУЮ (м.Одеса), а/з №160, а.с.7), - позивач ОСОБА_1 - дійсно є його батьком, як і батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, позивач не підтвердив належними і достатніми доказами погіршення свого майнового стану, зокрема, у зв'язку з народженням дитини від іншої жінки.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою...
Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №715/2073/20, а саме: "Факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів".
Так, Верховний Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні, ОСОБА_1 сплачує аліменти. Крім того, на його утриманні перебуває дружина та малолітня дочка від іншого шлюбу. Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив, мотивуючи його тим, що при видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів не було враховано зміни його сімейного стану та наявність інших осіб на його утриманні у зв'язку з реєстрацією іншого шлюбу - з ОСОБА_4, в якому народилася дочка НОМЕР_2 , а також зміну його майнового стану та необхідність у коштах для забезпечення новоствореної сім'ї. Апеляційний суд скасував рішення районного суду, відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що позивач не підтвердив погіршення майнового стану, зокрема у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням..., суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось з них.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один з батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що в нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_4 має дочку ОСОБА_5, тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей. Верховний Суд погодися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу районного суду у справі №715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу з ОСОБА_6 і суперечитиме її інтересам. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини у іншому шлюбі - не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, п.1ст.3ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України за №789-ХII від 27.02.1991р., передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п.2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов"язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. А п.2ст.27ч.1 цієї ж Європейської Конвенції про права дитини, визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.27 цієї ж Конвенції про права дитини, що набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, визнається право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Однак, у даному випадку, суд не мє змоги врахувати матеріальне становище сторін, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять. Той факт, що в позивача є інші утриманці, а також той факт, що у позивача сталася зміна сімейного стану - суду доказів не надано, а сам по собі факт народження в позивача ще однієї дитини, - не свідчить про погіршення матеріального стану позивача з огляду на його можливцтсь утримувати, як він зазначив, ще одну жінку та її двох дітей.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Однак, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини в іншої жінки, з якою він шлюбні стосунки не зареєстрував - не є безумовною підставою для підтвердження факту погіршення матеріальног стану позивача, що не надає можливості суду зробити висновок про наявність безумовних підстав для зменшення розміру аліментів, що вже стягуються з позивача для утримання його дитини від першого шлюбу.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19,76,77,81, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд
ухвалив:
Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складений 10.02.2023 року.
Суддя А.В. Кравцова