Справа № 206/591/23
Провадження № 2-з/206/3/23
10 лютого 2023 року м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Прінь І.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів, -
09 лютого 2023 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Одночасно з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову по справі, відповідно до якої просив забезпечити позов шляхом: накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 та заборонити будь-які дії по відчуженню майна.
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 грн.
Згідно п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року становить 2684,00 грн., позивач мав сплатити (2684,00 грн.*0,2) = 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів, позивачем долучено роздруківку транзакцій банківської картки, яка не дає можливості встановити факт сплати судового збору.
Таким чином, позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову не додано квитанцію про сплату судового збору у відповідному до п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у розмірі 536,80 грн.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року по справі № 824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд вказує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно боржників у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є не виконуваним.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
У заяві про забезпечення позову, представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2 та заборони будь-які дії по відчуженню майна, однак не вказує на яке конкретно майно, належне відповідачу, просить накласти арешт.
На підтвердження вартості майна заявником не надано будь-яких доказів про визначення орієнтовної його ринкової вартості, що не дає суду підстави для висновку про співмірність та адекватність заходу забезпечення, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам.
Крім того, в поданій заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення.
Також, в зазначеній заяві позивачем не зазначено належного обґрунтування необхідності застосування саме такого заходу забезпечення позову, про який він просить суд, а також не надано доказів на підтвердження намірів відповідача продати або в інший спосіб провести відчуження належного йому майна
Відповідно до ч.9 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову, подана без додержання вимог, викладених у ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.П. Прінь