Справа № 214/1958/22
2/214/555/23
Іменем України
11 січня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення), абонентське обслуговування, інфляційних втрат, 3% річних, суд -
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2021 року в сумі 23 084 грн. 17 коп., інфляційні втрати 2 774 грн. 48 коп., 3% річних -1 255 грн. 65 коп., заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 7 грн. 01 коп., а всього 27 121 грн. 61 коп., та судовий збір в розмірі 2 481 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначає наступне. Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - позивач) за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам), яке відповідно до положень ЖК Української РСР, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830) зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії, відповідно до встановлених тарифів. Статтею 11 ЦК України, встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у громадян України, зокрема - зобов'язання: «...можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Відповідно до положень статті 68 ЖК Української РСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Так, згідно ст. 10 ЖК Української РСР, громадяни зобов'язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами), власник, наймач (орендатор) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання». Пунктом 2 Правил № 630 (із змінами) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Пунктом 18 Правил № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ГУ, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово- комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). 01 травня 2019 року вступив в дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-УІПГддлї - Закон № 2189-VІІІ), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин. Відповідно до п. 2 ч. першої ст. 5 Закону № 2189-УШ до житлово- комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII). Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016року по справі №6-295Іцс5. Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі - ЗУ № 1060-ІХ), який набрав чинності 01 травня 2021 року, до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» внесено зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції ЗУ № 1060-ІХ), надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка обирається виключно за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, а саме: індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У той же час, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" в редакції ЗУ № 1060-ІХ). АТ "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - типовий індивідуальний договір), за посиланням https://tec.dp.ua/typovyj-indyviduainyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-zpostachannya-teplovoi-energiyi/ який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Таким чином, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України). Відповідно до п. 30 типового індивідуального договору, визначено що плата за послугу постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/. Пунктом 32 типового індивідуального договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Відповідно до п. 34 типового індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Пунктом 36 типового індивідуального договору визначено, що під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу. Згідно підпункту 3 пункту 41 типового індивідуального договору, споживач зобов'язаний зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства , а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 5 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (зі змінами відповідно до ЗУ № 1060-ІХ), ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначення вимог до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкових коефіцієнтів для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) ( передбачено п. 37 та 38 Правили № 830). Згідно із вище вказаними нормативно-правовими актами відповідач як споживач послуги з постачання теплової енергії зобов'язаний оплатити позивачу кошти за отримані ним житлово- комунальні послуги, плата за які складається з оплати за послугу централізованого опалення, постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування. Позивач на виконання своїх зобов'язань, згідно вище перелічених нормативно-правових актів України, надав відповідачеві, послугу з централізованого опалення та постачання теплової енергії (надалі - послуги) за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання, а відповідач зобов'язаний оплатити отримані послуги. За період з 01.12.2017 року по 30.11.2021 року позивачем було надано відповідачеві послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) на загальну суму 27 549,91 грн. Відповідач кошти за отримані послуги лише частково сплачував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 23 084,17 грн. Плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року становить 7,01 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають бути виконані належним чином. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Вищезазначені обставини є підставою для стягнення з відповідача боргу у повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. Так, відповідачеві, внаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, нараховано інфляційні втрати - 2 774,78 грн. та 3 % річних - 1 255,65 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, подала клопотання, згідно якого позов підтримала повністю, не заперечувала проти заочного розгляду справи, просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надав, відзиву на позов не подавав, у зв'язку з чим на підставі ст. ст.223, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: довідка (а.с.8), типовий індивідуальний договір (а.с.9), детальний розрахунок заборгованості (а.с.10), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 11).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним доказом: довідку (а.с.8), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування відповідача ОСОБА_1 на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_2 та перебування квартири в приватній власності.
Суд вважає належними доказами: детальний розрахунок заборгованості (а.с.10), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 11), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність заборгованості за надані позивачем відповідачеві послуги та їх розмір.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником централізованого опалення, за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення знаходиться в приватній власності.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідача за період з 01.12.2017 року по 30.11.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 23 084,17 грн., а також заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року в сумі 7,01 грн.
Також відповідачеві позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано інфляційні втрати 2 774,78 грн. та 3% річних - 1 255,65 грн.
Вказані факти й обставини встановлені судом на підставі письмових доказів: довідки (а.с.8), детального розрахунку заборгованості (а.с.10), розрахунку суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 11).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., Закону України «Про теплопостачання».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 2189-VIII від 09.11.2017р.), до житлово-комунальних послуг належать послуги, зокрема, з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пунктом 6 ч.1 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
П. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1 та 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічна норма, передбачена пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., якими встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правил) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Таким чином, хоча ч.1 ст. 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (зі змінами відповідно до ЗУ № 1060-ІХ), ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 903 ч. 1 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату , замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі , у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004р. (який втратив чинність 01.05.2019р.) та №2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні встановлено, що незаконними діями відповідача, який оплату за комунальні послуги з постачання теплової енергії в повному обсязі не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.12.2017 року по 30.11.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 23 084,17 грн., а також заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року в сумі 7,01 грн., заподіюється шкода майновим правам позивача, що у відповідності до ст.15 ЦК України охороняються законом, а тому позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. 16 ЦК України звернувся до суду за захистом своїх прав, із застосуванням наслідків прострочення виконання зобов'язань, передбачених ст.625 ЦК України, у виді нарахування інфляційних втрат в сумі 2 774,78 грн. та 3% річних в сумі 1 255,65 грн.
Таким чином, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, в сумі 2 481 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., ст. ст. 1,5,7,9,12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., ст. 19 Закону України «Про теплопостачання, ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд-
Позов акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення), абонентське обслуговування, інфляційних втрат, 3% річних - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850) заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.12.2017 року по 30.11.2021 року в сумі 23 084,17 грн., заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року в сумі 7,01 грн., інфляційні втрати 2 744,78 грн. та 3% річних - 1 255,65 грн., а всього 27 549,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..
Головуючий суддя: В.М. Прасолов