Справа № 214/7397/21
2/214/255/23
Іменем України
13 січня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Прасолова В.М.
при секретарі -Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 111045, вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, заборгованості в розмірі 20 099,00 грн.; стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначила наступне. 20 серпня 2021 року їй особисто на пошті було вручено рекомендований лист 4905121893530, яким приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. повідомила про відкриття виконавчого провадження ВП № 66111695 та надіслала копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 66111695 разом з копією постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та копією постанови про стягнення з боржника основної винагороди. З наданих їй документів вона зрозуміла, що виконавче провадження № 66111695 відкрито на підставі виконавчого напису № 111045, виданого 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. Отримати від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. будь-яке обґрунтування, з приводу вмотивованості вчиненого виконавчого напису вона не може, тому що відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 18.02.2021 року № 1, у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови, що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 року за № 8679 на ім'я ОСОБА_2 . Статтями 24, 29-1, 29-2, 30-1 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що реєстрація приватної нотаріальної діяльності, зупинення та припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України. З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66111695, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. їй стало відомо, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, заборгованості в розмірі 20 099,00 грн. Будь-яких договірних відносин вона не мала та не має з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», кошти не позичала, договори не підписувала. Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними знаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК країни, ст. ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус утверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум. Це право снує, поки суд не встановить зворотного. Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на утвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по су спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусе виконавчого напису. Підставою звернення до суду, з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є не дотриманням принципу безспірності. Відповідно до п. 1.2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції Украй від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. п. 3.1-3.2, 3.4 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більш одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріус затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 ро № 1172(далі - Перелік). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий наш обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що такими документами є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додають: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявні документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознак безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості те розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Нотаріусу не могло бути подано будь який оригінал договору. Надання заявником неповної інформації та документів приватному нотаріусу мало наслідком порушення нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» та п. 1 Глави З Порядку № 296/5, згідно якого на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Крім того, стягнення з неї, ОСОБА_1 , боргу, який не є безспірним, з порушенням процедури повідомлення про його наявність, відбулося у позасудовому порядку і вона була позбавлена можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису. Письмової вимоги відповідача про погашення заборгованості позивачка не отримувала, що є порушенням вимог закону, яке істотно вплинуло на її права та обов'язки. Вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, про яку не було проінформовано боржника та визнання такої заборгованості безспірною суперечить вимогам закону. Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за мови що: 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2.02.2017 року у справі №826/20084/14 про визнання нечинними та скасування п. 1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, а саме: п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.» Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року за результатами розгляду касаційних скарг Кабінету Міністрів України та публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 рок у справі №826/20084/14 вказана постанова залишена без змін. Таким чином, судом було скасовано п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, відповідно до якого встановлювалася можливість здійснювати стягнення за кредитними договорами, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Постановою Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 року у сира. №826/20084/14 - рішення Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишено без змін. З 22.02.2017 року законодавство України не було передбачено можливості здійснювати стягнення за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів зобов'язаннями у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 суд зазначено, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису. Оскаржуваною постановою КМУ внесено зміни до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до п. 2 яких, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржника допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашена відміткою стягувана про непогашення заборгованості. В своїй постанові Кабінетом Міністрів України, якому законом над повноваження щодо встановлення переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлено перелік документів, які необхідно надати нотаріусу для одержання виконавчого напису, що фактично нівелює вимогу законодавства щодо необхідності підтвердження наявності та безспірності заборгованості, набуття чинності кредитним договором та повноважень іпотекодержателя. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором (або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Параграфом 1 встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджені оскаржуваною постановою, не передбачають обов'язку подання нотаріусу разом із оригіналом кредитного договору доказу на підтвердження факту укладення такого договору (шляхом передачі грошей або інших речей), що свідчить про суперечливість та невідповідність вказаних положень змін наведеним нормам Закону. Зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. У пункті 2 Переліку відсутня вимога про надання нотаріусу документів, які б підтверджували повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, що безперечно є порушенням прав боржника. Доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов'язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільний шляхом вчинення виконавчого напису. Доповнений оскаржуваною постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов'язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Незважаючи на вказані вимоги закону, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а приватний нотаріус в свою чергу всупереч правилам, встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинив виконавчий напис № 111045 про стягнення з неї ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», код ЄДРПОУ 422 заборгованості в розмірі 20099,00 грн., яка не є безспірною. Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ЗУ «Про нотаріат». Заходи досудового врегулювати питання вчинення виконавчого напису нотаріусом Гораєм О.С. неможливі.
В судове засідання позивачка не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник позивачки подав до суду клопотання, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивачки, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, відзиву на подавав, у зв'язку з чим на підставі ст. ст. 223, 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 10), постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 11), постанова про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 12), виконавчий напис (а.с. 77), заява про вчинення виконавчого напису (а.с. 78), довідка (а.с. 79), виписка з особового рахунку (а.с. 79 зворот), договір (а.с. 80-81), графік розрахунків (а.с. 82).
Згідно з висновками Європейського Суду з прав людини, викладеними у п.45 рішення у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року та у рішенні по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 10), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 11), постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 12), виконавчий напис (а.с. 77), заяву про вчинення виконавчого напису (а.с. 78), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження.
Суд вважає належним доказом: довідку (а.с. 79), виписку з особового рахунку (а.с. 79 зворот), договір (а.с. 80-81), графік розрахунків (а.с. 82), так як ці докази містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме кредитно-договірних зобов'язань, в межах яких вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Суд, відповідно до с.78 ЦПК України вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» 16.03.2020 року укладено кредитний договір № 847825547, відповідно до умов якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Даний договір нотаріально посвідчений не був. Вказані обставини встановлені договором (а.с. 80-81).
20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 111045, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 847825547 від 16.03.2020 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 року є ТОВ «Таліон плюс», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Строк платежу за кредитним договором № 847825547 від 16.03.2020 року настав. Стягнення проводиться за період з 04.11.2020 року по 04.11.2020 року. Сума заборгованості становить 18 899,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 8 000,00 грн.; простроченої заборгованості за комісією - 0,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 10 899,00 грн., строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн., строкової заборгованості за комісією - 0,00 грн., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкової заборгованості за штрафами і пенями - 0,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 20 099,00 грн. Вказані обставини встановлені виконавчим написом (а.с. 77).
Письмової вимоги від стягувача про усунення порушення виконання зобов'язання за кредитним договором № 847825547 від 16.03.2020 року, позивачка не отримувала, що встановлено поясненнями позивачки, викладеними у змісті позову.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 16.07.2021 року, за заявою ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відкрито виконавче провадження № 66111695 із примусового виконання виконавчого напису № 111045, виданого 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., що встановлено заявою (а.с.78), постановою (а.с. 10).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються ЦК України, Законами України «Про нотаріат».
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як слідує зі ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1, 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 2075 від 11.11.99, № 693 від 24.04.2000, № 1602 від 29.11.2001, № 662 від 26.11.2014).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Вказані приписи кореспондуються з підпунктами 1.1, 1.2. п. 1, 3.1. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту. Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню Перелік документів, в редакції згідно постанови КМУ № 1602 від 29.11.2001. Пунктом 1 зазначеного Переліку документів, редакції згідно постанови КМУ № 1602 від 29.11.2001, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Крім того, відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 п. 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів с.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так саме має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Судовим розглядом встановлено, що 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №111045, згідно якого з ОСОБА_1 на користь правонаступника всіх прав та обов'язків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» стягнуто заборгованість за кредитним договором №847825547 від 16.03.2020 року, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в сумі 18 899,00 грн. за період з 04.11.2020 року по 04.11.2020 року, а також плату за вчинення цього виконавчого напису в сумі 1 200 грн. 00 коп., а всього 20 099,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач не міг надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченої угоди, з огляду на те, що кредитний договір №847825547, укладений 16.03.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за яким було стягнуто заборгованість з позивачки на користь відповідача, не був нотаріально посвідчений. Таким чином, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. не дотримано вимог п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, на які він посилається у виконавчому написі №111045. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо вручення позивачці вимоги про порушення.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року було сформовано узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні та вказано, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
В судовому засіданні також не здобуто доказів, які б підтверджували заборгованість боржника, тобто позивачки.
Суд приймає до уваги такі доводи позивачки з дотриманням принципу змагальності сторін в рамках цивільного судочинства, оскільки жодними доказами з боку відповідача вони не спростовані, своїм правом, визначеним ст.12 ЦПК України, на подання доказів в рахунок доведення обставин, які мають значення для справи в рахунок доведення заперечень у випадку їх наявності, відповідач не скористався.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі вимоги, яка не є безспірною, без дотримання порядку врегулювання питання погашення заборгованості до стягнення та лише з формалізованим підходом до визначеної законом процедури і перевірки поданих стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком, у зв'язку з чим цей напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 15, 16 ЦК України звернулася до суду за захистом свого права.
Також суд враховує, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачки.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 2, 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 158, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 111045, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на загальну суму 20 099,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЭДРПОУ 42254696, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12/оф. 177) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов