Справа № 932/1143/22
Провадження № 2/932/365/22
23 січня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кондрашова І.А.,
за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,
представника відповідача - адвоката Стрєльнікова Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2021 року мало місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ОСОБА_3 , в результаті якого постраждала її донька. Винним у настанні ДТП визнано відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
У зв'язку із ДТП донька позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми щелепи та зубів, та змушена була пройти тривале лікування.
З огляду на те, що отримані тілесні ушкодження та лікування спричинили моральні страждання і порушили звичний ритм життя як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 , позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом, та просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь моральну у розмірі 30 000, 00 грн., на користь доньки ОСОБА_2 - 70 000, 00 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими і безпідставними. Так, підстав для відшкодування моральної шкоди немає, оскільки не всі діагнози та захворювання перебувають у причинному зв'язку із фактом ДТП та є наслідками отриманих тілесних ушкоджень. Крім того, вказує, що його відповідальність як власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», тому позивачі отримали повністю відшкодування заподіяної шкоди.
Позивач подала відповідь на відзив, де вказує, що виплачена страховою сума моральної шкоди не є співмірною з завданими ДТП стражданнями, не відповідає глибині душевних переживань, а тому з урахуванням приписів ст.1194 ЦК Україні підлягає стягненню з відповідача.
Відповідачем подано до суду заперечення на відзив, доводи яких зводяться до не згоди з фактом заподіяння матеріальної шкоди та відсутності підстав для відшкодування.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашова І.А. від 22.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що донька позивачки хворіла раніше на різні хвороби, тому факт ДТП не пов'язаний із погіршенням стану її здоров'я. ОСОБА_2 отримала незначні травми, самостійно обирала лікаря для лікування зубів, тому факт лікування не може слугувати підставою для відшкодування шкоди. Будь-яких належних та допустимих доказів заподіяння моральної шкоди позивачем не надано.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, повідомлені у встановленому порядку. В матеріалах справи наявні всі докази, тому суд вирішив проводити судовий розгляд на підставі наявних у справі матеріалів, у відсутність позивача та її представника.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до копії постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2021 (справа №932/7068/21) ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яке мало місце 28.06.2021 за участю автомобіля марки «Деу» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_2 . ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/0424816, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Строк дії страхового поліса з 11.01.2021 по 10.01.2022. Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260 000,00 грн.; за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн.
Відповідно до листа ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» від 08.07.2022 та копії розрахунку, а також копій квитанцій, ОСОБА_1 було перераховано суму у розмірі 11 688,75 грн. - витрати на лікування та 584,44 грн. - моральна шкода 5%.
Згідно з копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №7083 від 02.07.2021, 28.06.2021 ОСОБА_2 доставлена в приймальне відділення ОДКЛ (збита автівкою). Попередній діагноз: перелом 11 зуба; рана нижньої губи; забій 1-го п.лівої кисті; садна колінних суглобів. Діагноз: відкрита рана нижньощелепної ділянки; перелом альвеолярного краю в/щелепи в ділянці 11 зубу; вколочений вивих 11 зубу.
Згідно з копією виписки із амбулаторної карти пацієнта ОСОБА_2 наданої ОСОБА_4 , діагноз внаслідок отриманої травми: загострення хронічного катарального гінгівіту першого ступеню тяжкості; хронічний періодонтит 1.1; вколочений вивих зубу 1.1 внаслідок отриманої травми; первинний карієс зубу 1.2 за рахунок пошкодження медіальної поверхні зубу внаслідок отриманої травми. Було встановлено план лікування.
Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №142498, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.10.2022.
На підтвердження отриманих травм надано фотознімки.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Тобто, виходячи з вищезазначеного вбачається, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку за наявності факту її спричинення (право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з висновком до якого дійшла ВП/ВС у постанові від 04.07.2018 прийнятій за результатами розгляду справи 755/18006/15, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст.23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до правового висновку, до якого дійшла колегія суддів ВС/ВП у постанові від 14.12.2021 прийнятій за результатами розгляду справи № 147/66/17, страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд вважає, що оскільки позивач просить стягнути моральну шкоду (в частині моральної шкоди, яка спричинена безпосередньо ОСОБА_2 ) розмір якої не перевищує визначений страховим полісом ліміт відповідальності і враховуючи те, що вона стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілої (згідно зі ст.23 ЗУ № 1961-IV), відшкодування не може бути проведено за рахунок відповідача.
При цьому позивач просить відшкодувати моральну шкоду з підстав, які визначені ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто у зв'язку із ушкодженням здоров'я, і не ставить вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. За таких обставин суд не може вирішити питання про стягнення шкоди саме з відповідача.
Також суд зазначає, що ліміт відповідальності це відповідно до приписів ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Посилання позивача на те, що страховою виплачується, у виниклих правовідносинах, лише 5% моральної шкоди, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню з винної особи, є помилковим з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з пп «г" і "ґ" п. 41.1 ст.41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пп «в» п. 41.2 ст.41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Тобто, з аналізу вказаних приписів ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з урахуванням обставин виниклого спору, вбачається, що вказана норма Закону не може бути застосована до виниклої ситуації, оскільки відсутні будь-які складові, які б дозволяли її застосувати та свідчили про вірність її застосування страховиком.
Також, суд звертає увагу, що позивачем, відповідно до доданої до відповіді на відзив копії заяви ОСОБА_1 адресованої ПрАТ «СК ЮНІВЕРС» щодо виплат страхового відшкодування, ставиться вимога про виплату страхового відшкодування в розрізі витрат на лікування та не ставиться вимога щодо відшкодування моральної шкоди, що вказує на недотримання останньою механізму відшкодування такої шкоди визначеного приписами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Підсумовуючи означене, суд вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди саме з відповідача ОСОБА_3 відсутні, оскільки його відповідальність як власника транспортного засобу перед третіми особами застрахована, тому позивачем не дотримано порядку звернення до страхової компанії з питання відшкодування моральної шкоди. В матеріалах справи відсутні докази не погодження із затвердженим страховою розміром моральної шкоди у 584, 44 грн. Також рішення страхової компанії про відшкодування моральної шкоди є чинним та позивачем не оскаржено.
Відтак, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди не може бути проведено за рахунок відповідача, оскільки ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я складає 260 000, 00 грн. і цей ліміт не перевищено, тобто відповідна шкода може бути стягнута безпосередньо з ПрАТ «СК ЮНІВЕРС». Наведена обставина, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Суд при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди повинен враховувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача, інші обставини, зокрема, здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілої особи.
З матеріалів цивільної справи видно, що при ДТП ОСОБА_2 отримала незначні травми, що мають скороминущі наслідки. Так, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 7083, повний діагноз ОСОБА_2 - перелом альвеолярного краю, вивих зуба та відкрита рана губи. Лікувальні рекомендації: щадний режим 7 днів, лікування у ортодонта з приводу вколоченого вивиху (мама відмовилась від реплантації зуба), обстеження у лікаря гематолога (а.с. 8).
В судовому засіданні встановлено, що вибір лікаря стоматолога (приватного), планування лікування та його методику, було обрано самостійно та на власний розсуд позивачем. Тобто тривалість лікування, його вартість та супутні із цим наслідки на можуть бути розцінені судом як обставина, яка вказує на заподіяння моральної шкоди.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів істотних змін у житті позивача та доньки, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Сам факт проходження лікування після дорожньо-транспортної пригоди, пов'язаного із видаленням чи реставрацією, нарощенням, пломбуванням зуба чи загоєння губи, не може безумовно свідчити про заподіяння моральної шкоди, оскільки характер таких ушкоджень, їх наслідки та тривалість лікування не свідчать про моральні страждання позивача та ОСОБА_5 .
Отже, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, які не підтверджені доказами заподіяння моральних страждань. Звичайний перебіг відновлення після травми чи лікування не є моральною шкодою у розумінні ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, оскільки потрібно довести, яких вимушених змін у житті, страждань чи переживань зазнала позивач та ОСОБА_5 , у зв'язку із травмою зуба, а цього факту не доведено.
Інші обставини, на які посилається позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди (несплата аліментів колишнім чоловіком, інвалідність ОСОБА_1 тощо) не мають відношення до справи, тому відхиляються судом.
Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди спричиненої саме їй, вона не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на вищевикладене та виходячи з наступного.
Як зазначено вище, відповідно до ст.23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодуванню підлягає моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 , у розумінні приписів ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є потерпілою, підстави для відшкодування заявленої шкоди відсутні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог, а також не звернення позивачем за відшкодуванням шкоди безпосередньо до ПрАТ «СК ЮНІВЕРС» і не залучення як відповідача у справі, тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ