Справа № 523/20173/21
Провадження №2/523/125/23
"01" лютого 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою, -
ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позовних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою.
В обґрунтування позову зазначив, що він та відповідач у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишились проживати з матір'ю. Позивач не має змоги приймати участь у житті дитини та її вихованні, оскільки відповідач всіляко перешкоджає йому у праві на спілкування з дочкою. Позивач направляв відповідачу лист-пропозицію щодо визначення графіку побачень з дочкою, однак відповідач проігнорувала даний лист-пропозицію, та продовжує перешкоджати в побаченнях з дитиною.
На підставі викладеного позивач просить: зобов'язати ОСОБА_2 : не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, побаченні та вихованні доньки; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у можливості відвідування навчального закладу «Яслі-садок» № 121 ОМР, щодня (робочого), разом приводити дитину до садочку та забирати з садка, приймати участь у заходах, які проводяться за місцем виховання дитини; зобов'язати відповідача негайно повідомляти про стан здоров'я дитини, у випадку хвороби дитини забезпечити батьку можливість приймати участь у лікуванні дитини; визначити спосіб участі батька у спілкуванні, побаченні та вихованні дитини наступним шляхом: на нейтральній території (парки, розважальні центри, дитячі майданчики тощо) кожної суботи з 14 год. до 16 год. та першу та третю неділю з 11 до 13 год., у присутності матері дитини, а в інші дні за домовленістю між батьками. За погодженням сторін кожного разу (випадку) визначити питання щодо можливості перетину державного кордону мати з дитиною (окремо від батька) та батька з дитиною (окремо від матері) з встановленням граничного терміну перебування за кордоном. За погодженням батьків дитини раз на рік (не пізніше ніж за місяць до початку навчального року) спільне вирішення питання щодо підготовки дитини до навчального закладу.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в підготовче засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, третім особам роз'яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення. Витребувано від Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо участі батьків у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2 02.02.2022 року (вх. № 2815) подала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що позовна заява не обґрунтована та відповідач, як батько дитини сам на зв'язок не виходить, не вчиняє жодних дій спрямованих на налагодження відносин з дитиною, жодної участі у вихованні дитини не приймає, не сплачує аліменти та не цікавиться життям дитини взагалі. Зазначила, що частково визнає позовні вимоги, в її діях взагалі не існує перешкод щодо зустрічі батька та дитини. На підставі викладеного зазначила, що позов визнає частково, в іншій частині позовних вимог просить відмовити (а.с.26-31).
Від органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради 28.04.2022 року (вх. № 7377) надійшов висновок про визначення способів участі батька у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47-48).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, 22.11.2022 року (вх. № 22952) від нього надійшла заява згідно якої позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з урахуванням висновку органу опіки та піклування, розпорядку дня дитини, найкращих інтересів дитини, в якій також зазначив, що він зобов'язується врахувати всі обставини життя та розвитку дитини та змінити повсякденне життя таким чином, аби більше налагоджувати контакт з дитиною, приймати активну участь у її матеріальному забезпеченні, фізичному та духовному розвитку. Просив розгляд справи провести у його відсутність (а.с.66-67).
Відповідач ОСОБА_2 також звернулась із заявою щодо можливості розгляду справи за її відсутності, при винесенні рішення просила врахувати її позицію щодо позовних вимог, яка викладена у відзиві на позовну заяву (а.с.78).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради та Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, звернулись із заявами щодо можливості розгляду справи за їх відсутності з урахуванням найкращих інтересів дитини (а.с.46, 72).
Згідно з ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог, висновок органу опіки щодо роз'яснення спору, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2019 року (справа № 523/4039/19) шлюб укладений між сторонами розірвано, та визнано місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з позовними вимогами щодо зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою, позивач зазначив, що мати дитини всіляко перешкоджає бачитись з дитиною, а неодноразові спроби про встановлення графіку зустрічей, побачень з дитиною, відповідачем проігноровані.
На підтвердження зазначеного позивачем надано пропозицію від вересня 2021 року, та квитанції про направлення листа адресату (а.с.16,17).
Вирішуючи спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державною.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язків її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 Конвенції ООН).
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного у гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції, держави-учасники поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Аналогічна норма відображена в ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно зі статтею 157 СК України, питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитини, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, також судом встановлено, що колишнє подружжя проживає окремо, малолітня дитина проживає разом з матір'ю.
Судом досліджується висновок органу опіки та піклування від 25.04.2022 року вих. № 01-05-3/90 наданий відповідно до п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866, розглянуто висновок служби у справах дітей ОМР «Про можливість визначення участі батька у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що в період перебування у шлюбі у подружжя народилась дитина, фактичні подружні стосунки подружжя не підтримує з 2018 року. Мати та дитина зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько дитини проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
У висновку зазначено, що мати дитини не заперечує проти спілкування дитини та батька, однак, просить проводити зустрічі за її участі, дане прохання мотивне тим, що дитина з народження не знає батька.
Згідно висновку на підставі рішення комісії з питань захисту прав дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 14.04.2022 року № 4) керуючись ст. 19 СК України п. 5, ст. 157, 158, ст. 160 п. 2 СК України, з урахуванням пропозиції ОСОБА_2 ,. та ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації ОМР вважає доцільним визначити способи участі батька у вихованні малолітньої доньки, шляхом встановлення спілкування, враховуючи розпорядок дня дитини:
-щосуботи з 11.30 год. до 13.30 год., в присутності матері дитини, на нейтральній території,
-першу та третю неділю місяця 11.30 год. до 13.30 год., в присутності матері дитини, на нейтральній території;
-двічі на тиждень у будні дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини забирати з дитячого виховного закладу з подальшою прогулянкою в присутності матері дитини (а.с.47-48).
Судом досліджується відзив на позовну заяву згідно якого відповідач зазначає, що визнає частково позовні вимоги, а саме в частині: зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні, побаченні та вихованні дитини; зобов'язання негайно повідомляти про стан здоров'я дитини, у випадку хвороби дитини, забезпечити можливість батька приймати участь у лікуванні; визнання способу участі батька у вихованні дитини шляхом - погодження батьками раз на рік (не пізніше за 1 місяць до початку навчального року) вирішувати спільно питання готування дитини до навчального закладу (придбання батьками одягу, необхідних товарів (предметів) для навчання дитини, забезпечення відвідування додаткових занять, розвитку здібностей дитини (тобто додаткові оплати утримання, виховання та розвитку дитини). На час перебування дитини з батьком, останній несе повну відповідальність за життя та здоров'я дитини.
Щодо решти позовних вимог, відповідач зазначила, що їх вона не визнає, оскільки, вона не чинить перешкод позивачу у відвідуванні дитячого садка, зазначила, що разом сторони фізично не матимуть можливості приводи та забирати дитини з дошкільного закладу, оскільки проживають в різних частинах міста.
Також зазначила, що не перешкоджає позивачу приймати участь у спілкуванні, побаченні та вихованні дитини, але з огляду на малолітній він, режим дня, харчування та сон - визначені позивачем години є не припустимими, оскільки з 14 год. до 16 год., у дитини денний сон.
Щодо отримання дозволу на перетин кордону на строк 30 днів, зазначила, що такий дозвіл є необхідним в силу ЗУ № 2475-VIII.
З урахуванням викладеного відповідач зазначила, що частково визнає позовні вимоги, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині: зобов'язання не чинити перешкод у можливості відвідувати дошкільний навчальний заклад «Яслі-садок» № 121; у забезпеченні способу участі у вихованні на нейтральній території кожної суботи з 14 год. до 16 год., та у першу та третю неділю з 11 до 13 год., у присутності матері дитини, а в інші дні за домовленістю між батьками; за погодженням батьків кожного разу (випадку) визнається питання можливості перетину державного кордону мами з дитиною (окремо від батька) та батька з дитиною (окремо від матері), з встановленням граничного строку перебування дитини за кордоном (а.с.26-30).
З огляду на досліджений відзив на позовну заяву, судом встановлено, що відповідач у справі не чинить перешкод в спілкуванні та участі батька у вихованні дитини, проблемою побачень з дитиною у вихідні дні, відповідач окреслила режимом дня малолітньої дитини, а також зазначила, що взагалі не перешкоджає батьку у побаченнях, зокрема відвідувати ясла-садок, що свідчить про безпідставність заявленої вимоги.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони продемонстрували конфліктні відносини з приводу участі у спілкуванні з дитиною, відповідач частково не погоджується з запропонованим порядком зустрічей позивача, разом з цим, позивач в заяві від 21.11.2022 року просив прийняти рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, зокрема з урахуванням висновку органу опіки та піклування.
З наданих суду пояснень, вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення часу зустрічей з дитиною, а тому, суд дійшов висновку, що факт наявності перешкод у позивача з боку відповідачки у вихованні та спілкуванні з дитиною є встановленим.
Отже, порушене право позивача на спілкування та участь у вихованні дитини підлягає судовому захисту.
Вирішуючи питання щодо способів участі позивача у вихованні малолітньої дочки, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначалося раніше, статтею 141 СК України закріплено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Обмежень у праві спілкування позивача з дитиною законом не встановлено.
Згідно із ч.2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини до уваги береться ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Так, суд враховує дані про особу позивача, який мешкає у тому ж місті, що й дитина, стан здоров'я позивача, а також те, що обмежень у праві спілкування позивача з дитиною законом не встановлено, також судом враховано, що станом на час розгляду справи малолітній доньці сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось повних 4 роки.
Зважаючи на права батька на спілкування із дитиною та на участь у вихованні дитини, при ухваленні рішення, суд керується виключно інтересами дитини, які полягають у встановленні стійкого психологічного зв'язку дівчинки з батьком, сприйняття дитиною позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір'ю, формуванні у дитини світогляду.
За змістом ст.ст. 3, 7, 8, 10 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.ст. 11, 15, 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини, з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» ).
Також, ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При розгляді судом спорів щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, що має на меті визначення порядку спілкування з дитиною одного з батьків, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).
Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року.
Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
На підставі ст. 151 ч.ч.1,3 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 року та Закону України «Про охорону дитинства».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою, підлягають частковому задоволенню, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідач не перешкоджає побачень батька з дитиною в цілому, між сторонами виник конфлікт з питання часу таких зустрічей, що зумовлено віком дитини, та її розпорядком дня.
А тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні, побаченні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати ОСОБА_2 негайно повідомляти ОСОБА_1 про стан здоров'я дитини, у випадку хвороби дитини забезпечити батьку можливість приймати участь у лікуванні дитини; за погодженням батьків дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раз на рік (не пізніше ніж за місяць до початку навчального року) спільне вирішення питання щодо підготовки дитини до навчального закладу; забезпечити участь батька у спілкуванні з дитиною - щосуботи з 11.30 год. до 13.30 год., в присутності матері дитини, на нейтральній території.
В решті позовних вимог залишити без задоволення, оскільки, позивачем зокрема, не доведено факту перешкод у здійсненні ним спілкування з дитиною та прийняття участі у її виховання щодо відвідування дошкільного закладу та не можливості прийняття участі або створення перешкод щодо спільного забирання дитини з дошкільного закладу.
Питання щодо погодження між сторонами питання перетину державного кордону дитини з одним із батьків, судом не вирішується, оскільки, дане питання розглядається окремо в кожному індивідуальному випадку, крім іншого, порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).
Позивачем не заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь витрат по сплаті судового збору, а відтак суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись: ст.ст. 7, 151-153, 157,159 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з донькою - задовольнити частково.
-Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні, побаченні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати ОСОБА_2 негайно повідомляти ОСОБА_1 про стан здоров'я дитини, у випадку хвороби дитини забезпечити батьку можливість приймати участь у лікуванні дитини;
-за погодженням батьків дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раз на рік (не пізніше ніж за місяць до початку навчального року) спільне вирішення питання щодо підготовки дитини до навчального закладу;
-визначити участь батька ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - щосуботи з 11.30 год. до 13.30 год., в присутності матері дитини, на нейтральній території.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.02.2023р.
Суддя: